КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-8502/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України –Вовнюка Віктора Івановича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2010 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування припису, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, в якому просили скасувати припис про усунення порушень №СК-421/10-277 від 25.03.2010 року в частині порушень ЗАТ «Європейський страховий альянс»виконання зобов’язань по договору №АВ/1290222 від 21.08.2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2010 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2010 року скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує отим, що оскаржуване рішення постановлене судом без повного з’ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, Актом Інспекційного департаменту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 60/42/13-04 від 11.03.2010 в оскаржуваній частині встановлено, що:
21.08.2009 року між ЗАТ «Європейський страховий альянс» та ОСОБА_4 (далі -Страхувальник) укладено договір (поліс) про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/1290222 (далі - Договір), забезпечений транспортний засіб - Suzuki, д/н НОМЕР_1.
30.09.2009 року до ЗАТ «Європейський страховий альянс»звернувся ОСОБА_5 (представник потерпілої третьої особи - ОСОБА_6) із повідомленням про подію, що сталася 29.09.2009 з транспортним засобом ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_2. Аналогічне повідомлення надійшло від Страховика 01.10.2009 року.
08.10.2009 року згідно з розрахунком Аудатекс № ШВО-335 визначено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_2, становить 6 896, 35 грн. (в т.ч. ПДВ).
23.11.2009 року до ЗАТ «Європейський страховий альянс»за вх. № 7581 надійшла копія постанови від 30.10.2009 про адміністративне правопорушення, якою встановлено вину ОСОБА_4 у скоєнні ДТП, що є останнім документом для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.
27.11.2009 року ЗАТ «Європейський страховий альянс», на підставі страхового акта №
3081/09/50/ЦВ04/02/2, прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_6 у розмірі 5236,96 грн., тобто сума визначена згідно з розрахунком Аудатекс № ШВО-335, але без урахування ПДВ, що, на думку відповідача, є порушенням вимог статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності до порядку встановленого законодавством, частини першої статті 25 Закону України «Про страхування»щодо невиконання страховиком обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування.
Також ОСОБА_6 не було проінформовано про прийняте Страхове рішення. Таким чином ЗАТ «Європейський страховий альянс»було порушено вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо невиконання страховиком зобов'язання протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.
16.02.2010 року ЗАТ «Європейський страховий альянс», згідно з платіжним дорученням № 15917, було проведено виплату страхового відшкодування ОСОБА_6 у розмірі 5236,96 гривень.
Виходячи з встановлених в Акті обставин, працівниками відповідача зроблено висновки, що позивачем, зокрема, порушено вимоги ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком обов’язку здійснити виплату страхового відшкодування згідно з умовами договору страхування та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов’язаних із пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності до порядку встановленого законодавством.
Приписом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-421/10-277 від 25.03.2010 в оскаржуваній частині встановлено усунути порушення, встановлені актом перевірки, зокрема щодо виплати страхового відшкодування з врахуванням суми податку на додану вартість.
Правомірність Припису від 25.03.2010 року №СК-421/10-277 в зазначеній частині і стала предметом розгляду в суді.
Задовольняючи адміністративний позов ЗАТ «Європейський страховий альянс», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно виплачено скаржнику суму страхового відшкодування згідно наданих розрахунків за виключенням суми податку на додану вартість, адже, потерпілою третьою особою при зверненні за страховим відшкодуванням не надано страховику доказів сплати податку на додану вартість, яка включена у вартість відшкодування витрат з відновлення транспортного засобу.
Однак, з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва колегія суддів погодитись не може.
Відповідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01/07/2004 N 1961-IV з наступними змінами та доповненнями вказаний Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 29 зазначеного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, страхова компанія, надаючи послуги із страхування, у разі настання страхового випадку здійснює не відшкодування матеріальних збитків, які понесла застрахована особа, а страхові виплати, розмір яких визначається в установленому порядку в розмірі матеріальних збитків, понесених застрахованою особо.
В той же час, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору (ст. 988 ЦК України).
Порядок визначення розміру матеріальних збитків врегульований договором страхування, укладеним між страховиком та страхувальником та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за N 1074/8395.
Вказана Методика розроблена згідно із Законом України «Про судову експертизу», Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним та Господарським процесуальним кодексами України, а також Національним стандартом N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна та встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ), регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості ДТЗ.
Відповідно до Методики вартість відновлювального ремонту ДТЗ - грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого ДТЗ.
Вартість товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі ремонту (запчастини та інші витрати матеріали тощо) приймається до розрахунку за її ринковою вартістю з урахуванням сум ПДВ, які до такої вартості включаються. Однак ці суми ПДВ окремою сумою в складі страхових виплат не зазначаються.
Враховуючи наведені положення нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що утримання страховиком податку на додану вартість з виплат страхового відшкодування за страховими подіями порушує умови договору страхування.
Також колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо підтвердження правомірності позиції позивача положеннями Листа Державної податкової адміністрації України від 21.08.09 № 10143/5/16-1516.
Зі змісту вказаного документа вбачається, що страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку, виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.
Враховуючи те, що відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»надання послуг із страхування не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, то при виплаті страхових платежів безпосередньо потерпілим, податок на додану вартість не нараховується і окремим рядком не виділяється.
Тобто, з викладеного, на думку суду апеляційної інстанції, не можна зробити висновок про надання страховику права вирахування податку на додану вартість, який включений до суму матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення експертизи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2010 року постановлена з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування та постановлення нового рішення по справі.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України –Вовнюка Віктора Івановича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2010 року –задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2010 року –скасувати.
Постановити нову Постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування припису –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко