КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-865/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Пархета А.В.

Суддя-доповідач:  Сауляк Ю.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"10" березня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду  у складі:

головуючого судді                               Сауляка Ю.В.,

суддів                                                    Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області на Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну надбавку як дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А :

 У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулась до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області, в якому просила суд визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області щодо виплати їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з травня 2010 року по листопада 2010 року, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області здійснювати щомісячно нарахування та виплату їй щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни довічно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену державну соціальну надбавку як дитині війни –задоволено частково.

Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області щодо виплати щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечення її виплату за період з 09.05.2010 року по 09.11.2010 року.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Уманським міськрайонним судом Черкаської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи, що Постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.11.2010 року позивачем не оскаржується, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для перегляду зазначеного рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а тому відповідно до Закону України від 01.01.2006 р. «Про соціальний захист дітей війни», їй повинна була виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але така була виплачена лише частково.

З таким висновком суду не можна не погодитися з огляду на наступне.

Позивач, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має правовий статус дитини війни, що підтверджується  відповідним посвідченням.

Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається із матеріалів справи, при виплаті вказаної соціальної допомоги відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян від 28.05.2008 року, та у 2010 року позивач отримувала зазначену допомогу в розмірі 49 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, а тому Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області є належним відповідачем по справі.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни і ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та виходячи з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами, а тому суд визнає, що відповідачем позивачу повинна була нараховуватися і виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зі змісту статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене правильними є висновки суду попередньої інстанції щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Щодо посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та «Про жертви нацистського переслідування») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у фіксованих розмірах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.  У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Однак, постановляючи рішення по справі, судом першої інстанції в резолютивній частині  помилково не було зазначено, що Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області зобов’язано здійснити нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечення її виплату за період з 09.05.2010 року по 09.11.2010 року з урахуванням проведених виплат, а тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області не підлягає до задоволення, а Постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.11.2010 року –підлягає зміні, у зв’язку з помилковим застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції може змінити постанову суду першої інстанції, якщо встановить, що судом першої інстанції вирішені не всі позовні вимоги або питання.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області на Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.11.2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.11.2010 року –змінити, виклавши третій абзац Постанови в наступній редакції:

«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечення її виплати за період з 09.05.2010 року по 09.11.2010 року з урахуванням проведених виплат.»

В решті Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.11.2010 року –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали в повному обсязі.

                              Головуючий суддя                                                  Ю.В. Сауляк          

                              Судді                                                                      О.О. Беспалов

                                                                                                    Т.Р. Вівдиченко