Справа№ 11-749/2006 року Головуюча в 1-й інстанціїНіколайчук 3.1.
Категорія ст. 367 ч.1 КК України Доповідач Суслов М.І.
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
6 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного
суду Хмельницької області в складі:
Головуючого - судді - Кульбаби В.М., суддів Суслова М.І, Лінника П.О., участю прокурора Бардецького О.І,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за
апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Біло гірського районно суду від 11 жовтня
2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області, українку, громадянку України, з вищою освітою, одружену, на утриманні неповнолітня дитина, не працюючу, мешканку АДРЕСА_1, раніше не судиму,
- засуджено за ст.367 ч.1 КК України з застосуванням ст.. 69 КК України на 1000
грн. штрафу.
На підставі ст. 48 КК України і ст. 7 ч.5 КПК України її звільнено від призначеного покарання.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку с Летава Чемеровецького району Хмельницької області, українку, громадянку України, з вищою освітою, вдову, інваліда 3 групи, не працюючу, мешканку АДРЕСА_1, раніше не судиму, -
- засуджено за ст.367 ч.І КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 850 грн.
штрафу.
На підставі ст. 48 КК України і ст. 7 ч.5 КПК України її звільнено від призначеного покарання.
Цивільні позови, заявлені прокурором, залишені без розгляду.
За вироком суду ОСОБА_1. і ОСОБА_2. засуджено за те, що перша, на протязі 2003 року працюючи начальником, а друга начальником фінансового відділу управління праці та соціального захисту населення Білогірської райдержадміністрації, несумлінно поставились до службових обов'язків, які виразилися в незаконній та безпідставній видачі премій начальнику, заступникам та головному бухгалтеру цієї установи на загальну суму 4456, 03 грн., допустили зайве нарахування з цих сум відпускних, матеріальної допомоги та допомоги по тимчасовій непрацездатності на загальну суму 810.10 грн. та необгрунтоване створення позабюджетних фондів та перерахування до них внесків та платежів на загальну суму 1925, 19 грн., що заподіяло державним інтересам істотну шкоду ОСОБА_1на 3064 грн.66 коп., а ОСОБА_2- 7192 грн. 32 коп.
В поданій апеляції, як вбачається з її змісту, засуджена ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати та закрити щодо неї кримінальне переслідування. При цьому вона посилається на його незаконність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на порушення норм кримінально-процесуального закону при розгляді справи судом першої інстанції, які призвели до її безпідставного засудження.
2
Засуджена ОСОБА_2. вирок не оскаржила.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1. на підтримку доводів апеляції, прокурора, який просив скасувати вирок з направленням справи в той же суд на новий розгляд в зв'язку з неповнотою судового слідства, перевіривши та вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати
знаходить
апеляцію засудженої як таку, що підлягає задоволенню.
Районний суд засудив ОСОБА_1. і ОСОБА_2. за їх несумлінне ставлення до службових обов'язків, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам.
Разом з тим, вирок суду не можна вважати законним і обгрунтованим, оскільки він постановлений з порушенням вимог матеріального права , однобічністю оцінки доказової бази, а тому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з таких підстав.
Як вказано в вироку, органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_1. і ОСОБА_2. в тому, що вони, працюючи в управлінні праці та соціального захисту населення району, перша начальником, а друга начальником фінансового відділу цієї установи, на протязі 2003 року умисно, за попередньою домовленістю, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використовуючи владу та своє службове становище, нарахували та видали премії на загальну суму 4456 грн.03 коп., допустили зайве нарахування з цих сум відпускних, матеріальної допомоги та допомоги по тимчасовій непрацездатності на суму 810 грн. 10 коп. та необгрунтовано утворили позабюджетні фонди, перерахувавши до них внесків та платежів на 1925 грн. 19 коп.( Т. 2, ас. 131-132 ).
В судовому засіданні пред'явлене обвинувачення стосовно дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2. було перекваліфіковане на несумлінне ставлення останніх до службових обов'язків, оскільки нарахування і виплата премій керівництву і заступникам управління праці та соціального захисту населення проводилася без дотримання нормативно-правових актів і розпоряджень голови Білогірської райдержадміністрації( Т. 2, а.с. 133- 134 ).
На підставі наведеної мотивації суд прийшов до переконання про вину ОСОБА_1. і ОСОБА_2 у вчиненому, засудивши їх за ст.. 367 ч.1 КК України до штрафу та звільнив від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки.
Перевіряючи доводи апелянтки та аналізуючи підстави виплати премій керівництву і заступникам установи, нецільового використання коштів та створення позабюджетних фондів, колегія суддів погодитися з висновками місцевого суду не може, вважає їх поспішними і як такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи та доказах, добутих в суді першої інстанції.
і.
У відповідності до п. 1 Типового положення „ Про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі районної державної адміністрації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1498 від 29.09.2000 року, управління праці та соціального захисту населення районної держадміністрації є структурним підрозділом органу виконавчої влади - районної державної адміністрації (п.2, а.с. 32-33).
3
В зв'язку з цим, відповідно керівник цієї установи не може бути керівником органу виконавчої влади, а являється керівником його структурного підрозділу.
Згідно п.2 постанови KM України № 2288 від 13 грудня 1999 року „Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів,, керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам і службовцям за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи надаються надбавки у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням різного роду надбавок ( Т.1, а.с.153-154).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 зазначеної постанови преміювання працівників зазначених органів здійснюється у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці.
Розмір премії конкретному працівнику визначається згідно з положенням про преміювання, що діє в даній установі, залежно від особистого вкладу працівника в кінцеві результати роботи.
Показники преміювання визначають не лише право на одержання премії, а й розмір премії.
Преміювання працівника здійснюється згідно з наказом керівника відповідного органу (т.2, а. с. 29).
ОСОБА_1., як керівник установи, мала право розпоряджатися коштами у межах затвердженого кошторису на утримання управління (т.2, а.с.ЗЗ, т.1, а.с. 155-156 ), розмір премії кожному працівнику визначався згідно положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам управляння праці та соціального захисту населення (т.2, а.с. 150-152), нарахування премії і виплата її керівництву установи здійснювалося на підставі розпоряджень голови райдержадміністрації у межах фонду заробітної плати (т.1.,а.с. 21-33),її перевитрати, виплата коштів поза межами фонду преміювання, утвореного в розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії коштів з цього фонду або будь-які інші порушення бюджетного законодавства в судовому засіданні встановлені не були, відсутні вони і в матеріалах справи.
Як вбачається з роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 24 липня 2006 року відповідно до пункту 4 постанови KM України від 13.12.1999 року № 2288 премія начальнику та заступнику начальника районного управління праці та соціального захисту населення району мала бути виплачена на підставі рішення (дозволу) районної або обласної державної адміністрації.
Норми зазначеної постанови щодо преміювання згаданих посадових осіб могли бути застосовані і за наявності дозволу Головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької області.
У разі, якщо на виплату премії надано дозвіл, його можна вважати рішенням органу вищого рівня, тобто у даному випадку - районної державної адміністрації (т.2.,а.с.93).
Таким чином, начальник управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1., отримувавши розпорядження голови держадміністрації про преміювання, цілком обґрунтовано вважала його і дозволом органу вищого рівня на виплату премії, що не суперечило роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики України.
Вказане знайшло своє підтвердження і в показах свідка ОСОБА_3., які він давав в судовому засіданні , і з яких вбачається, що працюючи на той час заступником голови райдержадміністрації та здійснюючи контроль за виконанням розпоряджень голови про преміювання керівників управлінь він не здійснював такий контроль за управлінням праці
4
та соціального захисту населення, оскільки це окрема структурна одиниця із своїм балансом та своїми коштами (т.2, а.с.87).
Законність дій начальника управління ОСОБА_1. при нарахуванні та виплаті премій об'єктивно підтверджувалася висновками акту контрольно-ревізійного управління у Хмельницькій області від 22 серпня 2003 року „Про наслідки перевірки використання бюджетних коштів, державного і місцевого бюджетів на соціальний захист населення в управлінні праці і соціального захисту населення Білогірської райдержадміністрації", з яких вбачається, що за період з 1 жовтня 2002 по 1 серпня 2003 року встановлення працівникам управління посадових окладів, нарахування і виплата різного роду надбавок, премій, надання матеріальної допомоги здійснюється згідно постанови KM України від 13 грудня 1999 року № 2288 у розмірах, які не перевищують граничні обмеження діючими законодавчими актами (т.2., а.с.30-31).
Крім того, перевіряючи матеріали справи згідно вимог ст.. 365 КПК України стосовно засудження ОСОБА_2., судова палата вважає за необхідне відмітити, що наказом контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області за № 114 від 14 серпня 2006 року скасовані акти перевірок контрольно-ревізійного відділу Білогірського району та прийняті рішення за їх результатами від 29.03.2004 та 29.08.2005 року в частині висновків щодо зайвого нарахування премії начальнику фінансового управління установи ОСОБА_2., нецільового використання коштів та створення позабюджетних фондів (т.2.,а.с.120).
В вказівках Головного контрольно ревізійного управління України відмічається, що в зазначеному акті перевірки Контрольно-ревізійного відділу Білогірського району від 29 березня 2004 року без достатнього обґрунтування зроблено висновок щодо зайвої виплати начальнику фінансового відділу Управління ОСОБА_2. премії в сумі 1256грн. 45 коп. Аналіз п.3.1 Положення про преміювання працівників апарату райдержадміністрації, її відділів, управлінь, затвердженого розпорядженням Білогірської районної державної адміністрації від 31.01.2002 року №17/2002 (Т.1 а.с. 147-149), не підтверджує вчинення вказаного порушення.
Крім того, Головою Контрольно-ревізійного управління України зазначено, що в актах перевірки як від 29 березня 2004 так і 29 серпня 2005 року не містяться дані щодо нецільового використання Управлінням району бюджетних коштів, а висновки щодо порушення нормативно-правових актів в частині створення позабюджетних фондів зроблені без достатнього обґрунтування, оскільки вони не підтверджуються даними акта перевірки (Т.2, а.с. 121-123).
Цих обставин суд всебічно не перепровірив, не проаналізував їх достовірність чи , з іншої сторони, безпідставність поряд з сукупністю інших доказів, а поклавши в мотивацію вироку необхідність перекваліфікації дій підсудних на несумлінне ставлення останніх до службових обов"язків надав підстави апеляційній інстанції для сумніву в вірному застосуванні норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду про вчинення ОСОБА_1. і ОСОБА_2. злочинно-караних дій у сфері службової діяльності є помилковими і як такими, що не відповідають вимогам кримінального закону, їх притягнення до кримінальної відповідальності, визнання винними, призначення покарання з послідуючим звільненням від нього внаслідок зміни обстановки - необгрунтованими, а постановлене судове рішення стосовно останніх за зазначених вище підстав підлягає скасуванню з закриттям провадження в кримінальній справі за відсутністю в їх діях складу злочину (ч. 1 п.2 ст.6 КПК України).
5
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
апеляцію засудженої ОСОБА_1. задоволити.
Вирок Білогірського районного суду від 11 жовтня 2006 року стосовно ОСОБА_1 та згідно вимог ст..З65 КПК України ОСОБА_2 скасувати, а провадження в кримінальній справі щодо них закрити за відсутністю в діянні складу злочину (ч. 1 п.2 ст.6 КПК України).