КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1040/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції в м. Житомирі на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Житомирі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський міський інформаційний центр - Телемережа»про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в м. Житомирі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський міський інформаційний центр - Телемережа»про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржувана Постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До суду апеляційної інстанції представники відповідачів не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ДПІ в м. Житомирі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у відповідача умислу на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави, а також відповідачем пропущені строки для застосування адміністративно-господарської санкції.
З вказаними висновками Житомирського окружного адміністративного суду повністю погоджується у колегія суддів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.06.2008 року ДПІ в м. Житомирі була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Житомирський міський інформаційний центр –Телемережа»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року, за наслідками якої складено відповідний Акт №344/23-1/30853721/0110.
В результаті проведеної перевірки, працівниками позивача встановлено порушення з боку відповідача положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижені податок на прибуток та податок на додану вартість, а також встановлено, що відповідач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по послугах, які не пов’язані з господарською діяльністю відповідача в розмірі 2086 грн., які отримані за наслідками укладення договорів з ПВНП «Полісся-агрокомплект».
У зв’язку з встановленням вказаних обставин ДПІ в м. Житомирі просить суд стягнути з відповідача вартість отриманих послуг за угодою, укладеною з ПВНП «Полісся-агрокомплект», яка вчинена з метою, яка завідомо суперечить моральним засадам суспільства, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, є нікчемною.
На підтвердження своїх вимог позивач посилається на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.10.2007 року.
Аналізуючи обґрунтованість позовних вимог ДПІ в м. Житомирі та висновки суду першої інстанції, колегія суддів зважає на таке.
Статтею 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
В даному випадку, посилання позивача, на обґрунтування вимоги про визнання угоди між відповідачем та ПНВП «Полісся-агрокомплект»фіктивною, на їх безтоварний характер, тобто укладення угоди без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема права на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість з бюджету, підлягає з'ясуванню судом.
За наслідками такого з’ясування, судом першої інстанції встановлено, що обставини, встановлені вироком Коростишівського районного суду від 17.10.2007 року, не підтверджують наявність у відповідача умислу на укладенні угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Частиною 1 статті 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта про застосування до спірних правовідносин положень статті 258 ЦК України, яка передбачено десятирічний строк позовної давності до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
Підсумовуючи наведені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що Житомирський окружний адміністративний суд обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції в м. Житомирі на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 року –залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко