Категорія №2.11.8
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 лютого 2011 року Справа № 2а-9392/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Лейбенко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000192308 від 01.10.2010 на суму 195737,45 грн.,
В С Т А Н О В И В:
06 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000192308 від 01.10.2010 на суму 195 737,45 грн.
08 вересня 2010 року посадовими особами ДПІ в м. Торез Донецької області було здійснено перевірку дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт перевірки від 08.09.2010. На підставі акту перевірки від 08.09.2010, за порушення п.1 та п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000192308 від 01.10.2010 на суму 195 737,45 грн.
Що стосується порушення п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач зазначає таке. Грошові кошти в розмірі 39 147,49 грн., знаходилися в іншому місці (сейфі), що помилково розцінено місцем проведення розрахунків. У відповідності до пояснень касира, яка давала ці пояснення під час перевірки, грошові кошти в цій сумі були принесені на вимоги робітників податкової служби з іншого приміщення із сейфа. Ці кошти є виторгом за попередній день, які отримано після проведення інкасації. ФОП ОСОБА_1 укладено з АКБ «Південний» договір на здійснення збирання коштів (інкасації) №05/10 від 31.05.2010, яким передбачено проведення інкасації магазину-складу в м. Торез Донецької області о 15.00 годині. У відповідності до явочної карти банку на вересень 2010 року, сума грошових коштів, яка інкасована за день до перевірки становить 193900,00 грн., це підтверджується супровідною відомістю руху грошових коштів та Z-звітом за 07.09.2010. Таким чином залишок неінкасованих грошових коштів на початок 08.09.2010 становить 42426,74 грн. Частина грошових коштів, з дозволу ФОП ОСОБА_1, використано працівниками складу на побутові потреби, ця сума становить 3279,25 грн., що підтверджується квитанціями від 07.09.2010 Неінкасовані грошові кошти зберігаються в сейфі в приміщенні, в якому не проводяться розрахунки за реалізований товар, та яке не може вважатися місцем торгівлі. Місце зберігання зазначено у відповідному наказі №189 від 24.06.2010, з яким ознайомлено усіх відповідальних працівників магазину-складу в м. Торез, в тому числі і касира, який був присутній при проведенні перевірки. Відповідачу було письмово повідомлено про такі обставини, однак незважаючи на це, було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Що стосується порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач зазначає таке. У день перевірки касир провела розрахункову операцію через РРО та роздрукувала відповідний фіскальний чек на суму покупки 877,71 грн. інспекторів податкової служби. Крім того, позивач зазначає, що перевірка податкового органу була проведена без законних підстав, так як не було надано наказу про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1
В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним у позові та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на таке. Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно плану-графіку перевірок на вересень 2010 року, на підставі направлень від 07.09.2010 посадовими особами ДПІ в м. Торез Донецької області було проведено планову перевірку оптового складу розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює діяльність суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, з питань дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт перевірки від 08.09.2010. На підставі акту перевірки від 08.09.2010, за порушення п.1 та п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000192308 від 01.10.2010 на суму 195 737,45 грн.
ДПІ в Лутугинському районі не погоджується з доводами позивача щодо неправомірності віднесення податковим органом грошових коштів у сумі 38269,78 грн. до суми готівкових коштів, які знаходилися на місці проведення розрахунків з підстав зберігання їх в іншому місці (сейфі), не віднесеному до місця проведення розрахунків, зазначені доводи позивача ґрунтуються на невірному трактуванні правових норм чинного законодавства. Закон №265 не обмежує поняття місця проведення розрахунків яким-небудь предметом (наприклад прилавок або ящик реєстратора), а встановлює певні ознаки такого місця проведення розрахунків, а саме, що це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти, саме в приміщенні оптового складу здійснювались розрахунки і зберігались грошові кошти. Зазначена позиція викладена в постановах ВАСУ від 20.01.2009 №К-6165/07 та від 07.04.2009 №К-11912/07. Порушення вимог п.13 ст. 3 Закону №265 підтверджується актом інвентаризації наявних коштів у сумі 50403,23 грн. та роздрукованим фіскальним чеком від 08.09.2010, який містить інформацію про обсяг виконаних розрахункових операцій за день лише на суму 11255,76 грн.
Крім того, представниками позивача надані суперечливі пояснення щодо знаходження в місці проведення розрахунків на момент перевірки суми грошових коштів у розмірі 38269,78 грн., а саме: при наданні пояснень на момент перевірки касиром ОСОБА_2 від 08.09.2010 вказано, що ці кошти є залишком виручки за попередній день, тобто за 07.09.2010; в доповненнях до пояснень касира ОСОБА_2 від 09.09.2010 зазначено, що сума невідповідності є особистими коштами ОСОБА_1, тобто є особистою річчю власника та призначені виключно для власного користування. Зазначене ставить під сумнів правдивість показань касира ОСОБА_2 та підтверджує статус цих коштів як суму невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Відповідно до ч.4 п. 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення забороняється зберігання на місці проведення розрахунку готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників. Відповідно до п. 4.5 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту. Таким чином, належним доказом в даному випадку є відображення в фіскальному чеці проведення через РРО операцій «службове внесення» та «службова видача».
Відповідно до приписів ст. 70, 72 КАСУ належними та допустимими доказами не проведення розрахункової операції через РРО є протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно винної особи та винесена щодо його розгляду постанова суду.
На підставі викладеного представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що на момент проведення перевірки працювала касиром всього декілька місяців, тому на прохання перевіряючих надати готівкові кошти, надала готівкові кошти, які знаходились в касі та особисті кошти ОСОБА_1, які знаходились в сейфі в іншому приміщенні; розрахункову операцію провела через РРО, але не видала розрахунковий документ, так як поспішала відпустити наступного покупця.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що неінкасовані грошові кошти зберігаються в сейфі в іншому приміщенні, в якому не проводяться розрахункові операції.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо ( неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, забезпечувати щоденне друкування в книгах обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків.
За змістом ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону, здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України, порядок проведення яких встановлено зазначеними ст. ст. 11-1, 11-2.
Згідно ст.11 п.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Як зазначено у ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.
Згідно з наведеним в ст.2 Закону визначенням, розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.
Судом встановлено, що 08 вересня 2010 року посадовими особами ДПІ в м. Торез Донецької області було здійснено перевірку дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт перевірки від 08.09.2010. На підставі акту перевірки від 08.09.2010, за порушення п.1 та п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000192308 від 01.10.2010 на суму 195 737,45 грн.
Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 5 лютого 2001 року за № 107/5298) передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.
Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, і видавати такий розрахунковий документ на повну суму проведеної операції особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї (пункти 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Таким чином, кошти, отримані позивачем при продажу товарів, мали бути проведені через РРО з роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму і з видачею його замовнику.
Згідно п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність – у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Згідно абз.2 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки – у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Функції Державної податкової адміністрації України визначені ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Відповідно до п.1 цієї статті, Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану із: здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
П.6 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.09.2009 перед проведенням перевірки, фацівцями ДПІ в м. Торезі Донецької області була здійснена контрольна закупка товарів на суму 877,71 грн.
При продажу товару на суму 877,71 грн. касир ОСОБА_2 не провела розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій, не роздрукувала відповідний розрахунковий документ та не видала його покупцю. На підтвердження даного факту представником відповідача долучено до матеріалів справи постанову Торезького міського суду Донецької області від 22.10.2010 №3-2060/10 про притягнення касира ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення п.1,п.13 ст.3 Закону №265 та накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 40 грн. Як вбачається із змісту постанови ОСОБА_2 визнала, що здійснила розрахункову операцію без застосування реєстратора розрахункових операцій. (а.с. 51)
Згідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З огляду на таке, суд вважає доведеним здійснення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій, тобто порушення п.1 ст. 3 Закону України №265.
Згідно пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Згідно пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Оскільки касир ОСОБА_2 при здійсненні розрахункової операції, отримавши грошові кошти, не провела їх через реєстратор розрахункових операцій та не роздрукувала відповідний розрахунковий документ, суд вважає, що відповідач правомірно в цій частині застосував штрафну санкцію, передбачену п. 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 4388,55 грн. (877,71 грн. х 5).
Згідно п. 13 ст.3 зазначеного Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Згідно статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Проведеною перевіркою було встановлено невідповідність суми грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті на 39 147,49 грн. (в тому числі сума покупки 877,71 грн.) Тобто, сума невідповідності грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті складає 38 269,78 грн.
Порушення вимог п.13 ст. 3 Закону №265 підтверджується актом інвентаризації наявних коштів у сумі 50403,23 грн. та роздрукованим фіскальним чеком від 08.09.2010, який містить інформацію про обсяг виконаних розрахункових операцій за день лише на суму 11255,76 грн. (а.с.13)
Відповідно до п. 4.5 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
В судовому засіданні представником позивача не надано суду жодних доказів, які б підтверджували проведення через РРО операцій «службове внесення» та «службова видача».
Відповідно до ч.4 п. 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торгівельного обслуговування населення забороняється зберігання на місці проведення розрахунку готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
За таких обставин, суд вважає, правомірним застосування до позивача штрафної санкції, передбаченої статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті в розмірі 191348,9 грн. (38269,78 х5=191348,9 грн.)
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 08.02.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.02.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Лутугинському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000192308 від 01.10.2010 на суму 195737,45 грн., відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 14 лютого 2011 року.
Суддя О.О. Цицюра