КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1371/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2009 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржувана Постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив річний строк звернення до суду, а відповідач Житомирський зональний відділ військової служби правопорядку наполягав на застосування негативних наслідків такого пропуску.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись.
Як вбачається із матеріалів справи та змісту адміністративного позову, позивач ставить питання про визнання протиправними дій начальника Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо розподілу службового часу позивача, які полягали в неналежному розгляді рапортів позивача, які останній подавав 14.06.2004 року та 07.11.2005 року.
Зазначений адміністративний позов, поданий ОСОБА_2. у лютому 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина третя даної статті закріплює, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Посилання апелянта на те, що до спірних правовідносин строк звернення до суду встановлений ст. 233 Кодексу законів про працю України колегія суддів вважає необґрунтованим.
Відповідно до статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, зі змісту адміністративного позову ОСОБА_2 не вбачається, що в ньому ставиться питання про стягнення належної йому заробітної плати.
Частина третя статті 100 КАС України закріплює, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В матеріалах справи міститься клопотання відповідача, в якому останній наполягає на відмові в задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду (а.с. 133).
Враховуючи наявність зазначеного клопотання, а також те, що позивач про вчинення відповідачем оскаржуваних дій відповідачем знав в момент їх вчинення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а рішення по справі постановлено відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2009 року –залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко