Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2011 року Справа № 2а-887/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цицюри О.О.,
при секретарі судового засідання - Бойко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Приватного підприємства «Адамант-Схід» про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 7627,61 грн., -
В С Т А Н О В И В:
26 січня 2011 року позивач - Алчевська ОДПІ Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Адамант-Схід» про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 7627,61 грн., в обґрунтування якого послався на наступне.
Приватне підприємство «Адамант-Схід» зареєстровано в якості суб’єкта господарчої діяльності Алчевським виконкомом 15 листопада 2004 року за реєстраційним номером №13841020000000215 (ідентифікаційний код юридичної особи 33256640) та знаходиться на податковому обліку в Алчевській ОДПІ Луганської області з 03.02.2005 в якості платника податків. Станом на 06.01.2011 ПП «Адамант-Схід» має податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 7627,61 грн., який виник за період з квітня 2010 року. Так, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з орендної плати за земельні ділянки, самостійно визначених платником податків у податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008,2009 роки, відносно ПП «Адамант-Схід» були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.04.2010 №000651520/0 на суму 224,37 грн. та від №000641520/0 на суму 1625,85 грн., які були отримані директором підприємства особисто у день їх винесення - 12.04.2011, оскаржені не були, а тому вважаються узгодженими. Також, відповідачем своєчасно і в повному обсязі не сплачено суму орендної плати за землю з юридичних осіб, визначену самостійно платником податків у податковій декларації на 2010 рік від 22.01.2010 №575 в загальній сумі 15647,16 грн. (сплата щомісячно по 1303,93 грн.), у зв’язку з чим виник податковий борг у розмірі 4988,28 грн. з нарахуванням пені 789,11 грн. Наявність та розмір податкового боргу, що рахується за відповідачем, підтверджуються також першою податковою вимогою №1/16 від 08.01.2009 на суму 801,59 грн. та другою податковою вимогою №2/76 від 13.02.2009 на суму 1603,18 грн., отриманими директором відповідача 14.01.2009 та 04.03.2009 особисто, не оскаржені та є узгодженими. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з рахунків у банках відповідача податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 7627,91 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув, до початку розгляду справи надав до канцелярії суду клопотання №5733/10 від 25.02.2010 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).
Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідач – Приватне підприємство «Адамант-Схід» (ідентифікаційний код 33256640) зареєстровано юридичною особою 15.11.2004 за реєстраціним номером № 1 384 102 0000 000215 Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області (а.с.7), перебуває на податковому обліку в Алчевській ОДПІ Луганської області в якості платника податків з 03.02.2005 за № 22/53-05 (а.с.8) та є суб'єктом плати за землю (платником).
Відповідачем було самостійно визначено у податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №20637 від 15.06.2009 суму податкового зобов’язання з зазначеного податку за 2009 рік у розмірі 12825,36 грн. (а.с.23) та №575 від 22.01.2010 за 2010 рік у розмірі 15647,16 грн. (а.с.22).
Зазначені обставини підтверджуються деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, довідкою про суми податкового боргу платника податків станом на 06.01.2011 (а.с.12), зворотнім боком облікової картки платника податку (а.с.13,14-21), висновком Алчевської ОДПІ Луганської області(а.с.11).
До набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Відповідачу відповідно до цієї статті було направлено першу податкову вимогу №1/16 від 08.01.2009 на суму 910,62 грн.(а.с.27), другу податкову вимогу за № 2/76 від 13.02.2009 на суму 1603,18 грн. (а.с.28), дані вимоги були отримані бухгалтером відповідача Чеботарьовою О.В., що підтверджується особистим її підписом у корінцях податкових вимог, не оскаржені у встановленому законом порядку і відповідно є чинними.
12.04.2010 фахівцями Алчевської ОДПІ Луганської області було проведено документальну невиїзну перевірку відповідача з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 30.12.2008 по 09.12.2009, за результатами якої було складено акт №872/152-33256640 від 12.04.2010 у присутності керівника відповідача (а.с.24-25).
На підставі акту перевірки №872/152-33256640 від 12.04.2010 Алчевською ОДПІ Луганської області 12.04.2010 відносно відповідача були прийняті податкові повідомлення-рішення за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб» №000641520/0 на суму 1625,85 грн. та №000651520/0 на суму 224,37 грн., які були отримано керівником відповідача у день їх винесення, відповідно 12.04.2010 (а.с.26).
Даних про оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем на час розгляду справи судом не встановлено.
До набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI та на час виникнення спірних в даній адміністративній справі правовідносин порядок справляння плати за землю в Україні встановлювався Законом України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю”.
Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю” передбачалося, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Відповідно до ст. 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснювався органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»).
За прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку, відповідно до ст. 25 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ „Про плату за землю”.
Позивачем вживалися встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року заходи щодо погашення відповідачем існуючого податкового боргу, однак позитивних результатів не досягнуто.
Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).
Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно рахується податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 7627,61 грн., про який він повідомлений, який ним не оспорено та до теперішнього часу не сплачено, вимоги податкового органу про стягнення коштів в сумі 336124,63 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Суд вважає, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 28 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 09 березня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Приватного підприємства «Адамант-Схід» про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 7627,61 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути кошти з Приватного підприємства «Адамант-Схід» (ідентифікаційний код 33256640, місцезнаходження: 94220, Луганська область, м.Алчевськ, вул.Волгоградська, буд. 137 кв.64) на користь Державного бюджету України в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 7627,61 грн. (сім тисяч шістсот двадцять сім грн. 61 коп.) з наступних рахунків у банках платника податків – Приватного підприємства «Адамант-Схід»:
- р/р 260001300581 в Луганській ФТОФ «Укрпромбанк» м.Луганськ, МФО 307933;
- р/р 26009043166600 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005;
- р/р 26007301176326 в ПАТ «Банк Форум», МФО 322948;
- р/р 2600412327 в Луганській ФАБ «Укргазбанк» м.Луганськ, МФО 304621.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 09 березня 2011 року.
СуддяО.О. Цицюра