Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 лютого 2011 року Справа № 2а-224/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Цицюри О.О.,
при секретарі – Глазуновій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 43 071 676,00 грн., -
ВСТАНОВИВ :
05 січня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську та стягнення суми податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 43 071 676,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод», як платник податку на додану вартість подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Луганська декларацію з ПДВ за травень 2010 року, якою визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 43 071 676,00 грн. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську здійснено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року, за результатами якої складено довідку, в якій податковим органом зроблено висновок, що визначена платником у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року сума 43 071 676,00 грн., відповідає сумі бюджетного відшкодування, таким чином підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 43 071 676,00 грн. Будь-яких рішень-повідомлень відносно ВАТ «СВЗ» за результатами перевірки суми задекларованого бюджетного відшкодування сумі заявленої в податковій декларації за травень 2010 року не виносилось, отже сума бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2010 року у розмірі 43 071 676,00 грн. є повністю підтвердженою та відповідно підлягає відшкодуванню ВАТ «СВЗ» в повному обсязі. Просить визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі ВПП у м. Луганську щодо ненадання до органу державного казначейству висновку про відшкодування ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» податку на додану вартість за травень 2010 року, стягнути з Державного бюджету України суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за травень 2010 року в сумі 43 071 676,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник першого відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що СДПІ ВПП у м. Луганську було отримано лист ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську від 29.10.2010 №12437/7/26-0131, яким повідомлено про проведення ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську заходів, спрямованих на підтвердження правомірності взаємовідносин ВАТ «СВЗ» за травень 2010 року з контрагентами в ланцюгах постачання. Таким чином, СДПІ ВПП у м. Луганську, як суб’єкт владних повноважень при проведенні перевірки фактичної сплати сум ПДВ в складі ціни товару та надходження відповідних сум податку до Державного бюджету України діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органам державної податкової служби України повноважень.
Представник другого відповідача Головного управління державного казначейства України у Луганській області позов не визнав з посиланням на те, що відшкодування ПДВ можливе лише у випадку надходження висновку податкового органу або рішення суду. Вказані документи до Головного УДК в Луганській області не надходили.
Прокурор підтримав пояснення першого відповідача у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Стахановської міської ради 02.10.1996 року за № 13921050002000055, включене до ЄДРПОУ за номером 00210890, є платником податку на додану вартість з 17 липня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом № 100159971. (а.с. 110, том 2)
Як платник податку на додану вартість позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, згідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 43 071 676,00 грн. (а.с. 127-128, том 2)
Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображену у зазначеній податковій декларації, підтверджено довідкою про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» з питань достовірності нарахування суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 по 31.03.2010 та з 01.04.2010 по 30.04.2010 року, проведеною Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську № 96/08-3/00210890 від 25.06.2010.
Перевіркою підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2010 року у сумі 43 071 676,00.
Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського" рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.
б) залишок від'ємного значення, після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування; подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття «бюджетне відшкодування» та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
За результатами перевірки передбачене наведеною нормою Закону податкове повідомлення не приймалось.
Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі.
Як вбачається з пояснень першого відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку є неотримання результатів зустрічних перевірок по основним постачальникам ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» за травень 2010 року.
Представником першого відповідача не надано пояснень стосовно того, чому до теперішнього часу не надано висновок про відшкодування повністю підтвердженої заявленої ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 43 071 676,00 грн.
Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Суд вважає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів «поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою», без врахування далі слів «у випадках, визначених цим Законом». За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.
Порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Згідно п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо не направлення до органу державного казначейства України висновку про відшкодування Відкритому акціонерному товариству «Стахановський вагонобудівний завод» податку на додану вартість по декларації за травень 2010 року в сумі 43 071 676,00 грн.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а сума бюджетного відшкодування по декларації за травень 2010 року у розмірі 43 071 676,00 грн. - стягненню з Державного бюджету України.
Щодо вимог про визнання незаконною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо не направлення до органу державного казначейства України висновку про відшкодування Відкритому акціонерному товариству «Стахановський вагонобудівний завод» податку на додану вартість по декларації за травень 2010 року суд зазначає наступне.
Згідно ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Податкові органи, як суб'єкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, відповідно до Конституції України мають діяти у спосіб, передбачений Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську повинна була видати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримуючись від надання висновку, відповідач порушив вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ та проявив бездіяльність.
Таким чином, вимоги позивача щодо визнання незаконною бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо не направлення до органу державного казначейства України висновку про відшкодування Відкритому акціонерному товариству «Стахановський вагонобудівний завод» податку на додану вартість по декларації за травень 2010 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про податок на додану і вартість», ст. ст. 2, 11, 17, 87, 94, 98, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного і судочинства У крапай, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 43 071 676,00 грн., задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про відшкодування Відкритому акціонерному товариству «Стахановський вагонобудівний завод» податку на додану вартість за травень 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 43 071 676, 00 грн. (сорок три мільйони сімдесят одна тисяча шістсот сімдесят шість грн.)
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» судові витрати у розмірі 1703, 40 грн. (одна тисяча сімсот три грн. 40 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 01 березня 2011 року.
СуддяО.О. Цицюра