Категорія №12.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2011 року Справа № 2а-798/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Єгоровій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №1372 від 24 листопада 2008 року, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.11.2008, -
В С Т А Н О В И В:
24 січня 2011 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №1372 від 24 листопада 2008 року, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.11.2008.
В обґрунтування позову позивачем зазначено наступне.
Мене, ОСОБА_1 з 01.09.1993 прийнято на службу в органи внутрішніх справ України відповідно до наказу УМВС України у Луганській області №70 від 01.09.1993. Службу почав з роти патрульно-постової служби з охорони громадського порядку і був командиром роти ППС, працював в черговій частині, дільничним інспектором, виконував обов’язки начальника ІТЗ. Остання посада, яку я займав до звільнення – старший дільничний інспектор міліції Алчевського МВ УМВС України в Луганській області. Відповідно до наказу УМВС України у Луганській області від 24 листопада 2008 року №1272, згідно із Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ мене звільнено з органів МВС у запас Збройних сил по статті 64 пункт «е», за порушення дисципліни. Підставою для мого звільнення було перебування на службі в стані алкогольного сп’яніння. Я проходив службу в органах внутрішніх справ на протязі 15 років, маю звання майора міліції, неодноразово заохочувався, згідно із службовими характеристиками зарекомендував себе виключно з позитивного боку, як врівноважений, розсудливий, виконавчий та дисциплінований співробітник, вимогливий до себе, дотримувався Конституції України та чинного законодавства, до виконання службових обов’язків відносився з почуттям відповідальності, протягом 11 місяців 2008 року за основними напрямками службової діяльності мав високі показники роботи. Згідно з трудовою книжкою маю наступні заохочувальні відзнаки: подяки – 14 разів; грішми – 14 разів; пам’ятний знак МВС України (15 років МВС України).
Приблизно з середини жовтня 2008 року в мене стали складатися погані стосунки з керівництвом Алчевського МВ УМВС, з причини моєї принципової позиції з окремих питань службової діяльності. 05 листопада 2008 року приблизно з 8-ї години ранку я був на службі та знаходився на території центрального ринку м. Алчевська з іншими працівниками міліції, так як на той час в рамках службової діяльності нами проводилася перевірка діяльності цієї структури, та осіб, які знаходилися в межах ринку. Приблизно о 9-й годині до мене звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і повідомили про те, що керівник Алчевського відділу доручив їм доставити мене до наркологічного відділення з метою перевірити мене на предмет перебування на службі в стані алкогольного сп’яніння. Ця перевірка проводилася нібито на підставі дзвінка якоїсь особи в чергову частину і повідомлення про мою некоректну поведінку. Я погодився і поїхав у наркологію, так як був впевнений у тому, що ніяких порушень службової дисципліни не допускав, так як 5 листопада алкогольних напоїв не вживав. Трохи випив я 4 листопада, в свій вихідний день. В наркологічному відділенні я пояснив, що випив 4 листопада в свій вихідний день, що не заборонено законодавством, 5-го числа я алкоголю не вживав і був повністю тверезий. Після чого з моєю участю була зроблена проба на алкоголь у повітрі, що видихається, з використанням індикаторної трубки «Контроль тверезості». Подиву моєму не було межі, коли в медичному закладі було виявлено алкоголь у повітрі, який я видихав. Незважаючи на мою незгоду та протести з цього приводу кров для аналізів в мене так і не взяли. В цей же день, тобто 05.11.2008 ОСОБА_2 забрав в мене службове посвідчення працівника міліції і більше мені його не повернув, посилаючись на вказівку керівника МВ УМВС і в цей же день був зроблений висновок службової перевірки про моє перебування на службі в стані алкогольного сп’яніння. Без службового посвідчення я взагалі не мав змоги потрапити до приміщення Алчевського МВ УМВС, а наказом від 24.11.2008 я був звільнений за перебування на службі в стані алкогольного сп’яніння. На думку позивача оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, оскільки прийнятий в порушення вимог чинного законодавства, а саме: не було повідомлено про призначення службового розслідування, не був ознайомлений з наказом про проведення службового розслідування, не відібрано пояснення з цього приводу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення не враховано моєї позитивної характеристики, значний досвід роботи, численні заохочення, попередня поведінка, кваліфікація особи.
В судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов та надали пояснення аналогічні викладеним у позові, додатково зазначили, що позивач був у стані легкого алкогольного сп’яніння та поводився адекватно.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на таке. Підставою для звільнення позивача з ОВС є скоєння дисциплінарного проступку. 05.11.2008 о 9-00 годині, перевіряючи несення служби дільничними інспекторами міліції в районі стихійної торгівлі на ДП «Алчевський ринок», в.о. начальника СДІМ Алчевського МВ УМВС майор міліції ОСОБА_2 виявив, що майор міліції ОСОБА_1 знаходиться з ознаками алкогольного сп’яніння, що виразилось в наступному – млява річ, хитка хода. Для підтвердження або спростування вказаного висновку позивача було направлено на медичне обстеження до наркологічного диспансеру. В ході медичного огляду було встановлено, що позивач знаходиться в стані алкогольного сп’яніння. Медичним закладом був складений протокол медичного огляду №43 від 05.11.2008 за висновками якого на час медичного огляду було встановлено, що позивач знаходиться у стані алкогольного сп’яніння як по зовнішнім ознакам, так і за допомогою трубки-індикатору. Позивачем було вказано, що останній раз він вживав алкоголь 04.11.2008 о 19 годині, при цьому він випив 700 гр. водки. Ознайомившись з результатами медичного огляду і погодившись з ними, позивач поставив свій підпис. По даному факту проведено службове розслідування. При накладенні дисциплінарного стягнення враховувалась тяжкість проступку та попередня поведінка позивача на службі. Позивач мав діючи дисциплінарні стягнення, а саме: за безконтрольність за діяльністю підлеглих наказом начальника Алчевського МВ УМВСУ від 26.10.2008 №418 оголошено догану.; за безконтрольність за діяльністю підлеглих порушення вимог наказу МВС №60-2005 наказом Алчевського МВ УМВСУ від 04.11.2008 №429 оголошено сувору догану.
Твердження позивача про те, що по даному факту не проводилось службове розслідування і пояснення в ході службового розслідування позивач не надавав, не відповідає обставинам справи, так як позивач знав про призначення службового розслідування та особисто написав пояснення під час його проведення. З тексту позовної заяви вбачається, що позивач визнає факт скоєння ним дисциплінарного проступку, але не погоджується із мірою покарання. При визначенні міри покарання позивача бралось до уваги тяжкість проступку та попередня поведінка. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_3, який повідомив суду, що 05.11.2008 року за вказівкою керівництва Алчевського МВ УМВС України позивача було направлено до наркологічного диспансеру для огляду на предмет алкогольного сп’яніння. Поведінка ОСОБА_1 05.11.2008 була адекватною, ніякої шкоди ОСОБА_1 не заподіяно.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази, приходить до такого.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов’язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року. Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов’язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).
До таких законодавчих актів належать, зокрема:
- Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року, який передбачає, що на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на міліцію завдання, відповідно до вимог ст.10 цього Закону України "Про міліцію" працівник міліції діє на території України незалежно від посади, місцезнаходження і часу;
- Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №.114 від 29 липня 1991 року, яким визначено умови прийняття на службу, призначення на посади, переміщення та просування по службі, звільнення зі служби;
- та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, прийнятий Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460, який врегульовано порядок застосування до працівників міліції заохочень та накладення стягнень.
Ст. 18 Закону України "Про міліцію" передбачено, що при звільненні зі служби в міліції за ініціативою адміністрації звільнений працівник міліції має право оскаржити звільнення в суд.
П. 23, 25 вказаного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді), у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
У відповідності з п. 64. вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років; б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії; в) через обмежений стан здоров’я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв’язку з відсутністю відповідних вакантних посад; г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов’язків; з) у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації); и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ОВС працівники міліції повинні додержувати норм професійної етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до втрати незалежності й об’єктивності при виконанні службових обов’язків, з гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.1993 по 25.11.2008 працював в органах внутрішніх справ. Наказом від 25.11.2008 № 391 о/с майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни). Наказ № 391 о/с від 25.11.2008 був виданий на підставі наказу УМВС від 24 листопада 2008 року № 1372 про покарання ОСОБА_1 шляхом звільнення з органів внутрішніх справ, за грубе порушення службової дисципліни, ігнорування вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, що виразилось у перебуванні на службі у стані алкогольного сп’яніння.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про міліцію" працівник міліції самостійно несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарного статуту ОВС) визначено сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту ОВС за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Тобто, звільнення з органів внутрішніх справ є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладено на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень передбачений ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, відповідно до якої, з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
На підтвердження факту проведення службового розслідування з приводу дисциплінарного проступку скоєного ОСОБА_1 суду представником відповідача було надано висновок службового розслідування за фактом перебування на службі у стані алкогольного сп’яніння старшим дільничним інспектором міліції СДІМ Алчевського МВ УМВС майором міліції ОСОБА_1 (а.с.37-38)
Зазначеним висновком встановлено, що 04.11.2008 старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Алчевського МВ УМВС майор міліції ОСОБА_1, після виконання службових обов’язків на посту «Михайлівський» приблизно з 18.00 години перебував у близьких родичів, де вживав спиртні напої. 05.11.2008 за розпорядженням в.о. начальника СДІМ Алчевського МВ УМВС майора міліції ОСОБА_2, старший дільничний інспектор міліції майор міліції ОСОБА_1 з 07.00 – 9.30 години приступив до виконання службових обов’язків по відпрацюванню стихійної торгівлі на ДП «Алчевський ринок» (відповідно до розпорядження міського голови про недопущення торгівлі в необладнаних місцях, протягом двох тижнів виставляються наряди з дільничних інспекторів міліції у кількості 3-х співробітників СДІМ) 05.11.2008 о 9.00 годині, перевіряючи несення служби дільничними інспекторами міліції в районі стихійної торгівлі на ДП «Алчевський ринок», в.о. начальника СДІМ Алчевського МВ УМВС ОСОБА_2 помітив майора міліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп’яніння, після чого його було усунено від несення служби і направлено на медичне обстеження до наркологічного диспансеру. За протоколом медичного огляду №43 від 05.11.2008 у старшого дільничного інспектора СДІМ Алчевського МВ УМВС майора міліції ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп’яніння. Факт перебування на службі у стані алкогольного сп’яніння старшого дільничного інспектора СДІМ Алчевського МВ УВМСУ ОСОБА_1 свідчить про особисту недисциплінованість та низькі морально-ділові якості співробітника.
Службовою перевіркою встановлено факт порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України ОСОБА_1
24.11.2008 Управлінням міністерства внутрішніх справ України в Луганській області прийнято наказ №1372 про покарання старшого інспектора міліції СДІМ Алчевського МВ УМВСУ майора міліції ОСОБА_1 за грубе порушення дисципліни, ігнорування вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції Алчевського МВ УМВСУ майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнити за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України.
Таким чином, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази, враховуючи пояснення сторін та свідка, суд знаходить встановленим, що до позивача обґрунтовано вжиті заходи дисциплінарного стягнення за наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 24 листопада 2008 року № 1372 (дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ), а тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно вимог ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки рішення ухвалене не на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №1372 від 24 листопада 2008 року, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.11.2008, відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 04 березня 2011 року.
Суддя О.О. Цицюра