Категорія №8.1.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 лютого 2011 року Справа № 2а-7/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Цицюри О.О.,
за участю секретаря судового засідання Глазунової О.О.,
та представників сторін:
від позивача – державний податковий інспектор юридичного відділу
Гузія Ю.С. (довіреність від 23.11.2010 №24124/10 ),
від відповідача – не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2183 грн. 25 коп.,
ВСТАНОВИВ:
04 січня 2011 року позивач - Державна податкова інспекція в Жовтневому районі у м.Луганську звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафні (фінансові) санкції за порушення норм Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 2183,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), зареєстрована в якості суб’єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.01.2010 за реєстраційним номером НОМЕР_3 та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську в якості платника податків з 12.01.2010.
13 липня 2010 року співробітниками Державної податкової адміністрації в Луганській області Косачовою Л.О., Пономаренко О.В., Князевим В.В. на підставі направлення №297 від 13.07.2010 та плану проведення перевірок на липень 2010 року було здійснено перевірку магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 приміщення 2, щодо дотримання СГД-фізичною особою ОСОБА_2 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. У ході проведення перевірки були встановлені наступні порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме:
- п.1 ст.3 Закону України «Про РРО» - розрахункова операція проведена без застосування РРО;
- п.2 ст.3 Закону України «Про РРО» – особі, яка отримала товар, розрахунковий документ встановленої форми не надано;
- п.9 ст.3 Закону України «Про РРО» – не забезпечено щоденне друкування та зберігання фіскальних звітних чеків;
- п.13 ст.3 Закону України «Про РРО» - не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО.
За результатами проведеної перевірки складено акт №0264/12/32/23/НОМЕР_1 від 13.07.2010. Ознайомившись з матеріалами перевірки, продавець магазину ОСОБА_6 від підпису акту перевірки відмовилась, про що складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки від 13.07.2010.
На підставі акту перевірки №0264/12/32/23/НОМЕР_1 від 13.07.2010 ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську прийнято рішення про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за порушення норм Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафних (фінансових) санкцій №0001762340 від 02.08.2010 у розмірі 2683,25 грн., з яких:
- згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про РРО» - застосовано фінансову санкцію у п’ятикратному розмірі вартості від суми товарів не проведених через РРО (59,60 х 5 = 298,00 грн.);
- згідно з п.4 ст.17 Закону України «Про РРО» застосовано фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 х 20) х 5 = 1700,00 грн.);
- згідно зі ст.22 Закону України «Про РРО» - застосовано фінансову санкцію у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (196,65 – 0,00) – 59,60) х 5 = 685,25 грн.).
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001762340 від 02.08.2010 було отримано особисто відповідачем 13.09.2010. На даний час за вказаним рішенням відповідачем лише частково сплачено фінансову санкцію в сумі 500,00 грн., залишок фінансової санкції, що складає 2183,25 грн., відповідачем у добровільному порядку не сплачено, інших заходів щодо погашення боргу останнім вжито не було. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2183 грн. 25 коп. у судовому порядку.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судове засідання не прибув, до початку розгляду справи поштою на адресу суду 14.02.2011 (вхідний №6000) надіслав заяву про визнання у повному обсязі позовних вимог, просив надати розстрочення виконання сплати штрафних (фінансових) санкцій через важке матеріальне становище.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Згідно ч.1 ст. 11 вказаного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
У судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), зареєстрована в якості суб’єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 11.01.2010 за реєстраційним номером НОМЕР_3 та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську в якості платника податків з 12.01.2010 (аркуш справи 10).
13 липня 2010 року співробітниками Державної податкової адміністрації в Луганській області Косачовою Л.О., Пономаренко О.В., Князевим В.В., на підставі направлення №297 від 13.07.2010 та плану проведення перевірок на липень 2010 року, Законів України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (зі змінами та доповненнями), «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 №98/96-ВР, «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 за №1775-ІІІ (зі змінами та доповненнями), «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (зі змінами та доповненнями), Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2007 за №367, було здійснено перевірку магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 приміщення 2, щодо дотримання СГД-фізичною особою ОСОБА_2 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. У ході проведення перевірки були встановлені наступні порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме: п.1 ст.3 Закону України «Про РРО» - розрахункова операція проведена без застосування РРО; п.2 ст.3 Закону України «Про РРО» – особі, яка отримала товар, розрахунковий документ встановленої форми не надано; п.9 ст.3 Закону України «Про РРО» – не забезпечено щоденне друкування та зберігання фіскальних звітних чеків; п.13 ст.3 Закону України «Про РРО» - не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО. За результатами проведеної перевірки складено акт №0264/12/32/23/НОМЕР_1 від 13.07.2010 (аркуші перевірки 11,12,14-17,18). Продавець ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 з вказаним актом перевірки були ознайомлені, але від його підпису та отримання другого примірника відмовилися, про що було складено відмови від підписання матеріалів перевірки №000176 від 13.07.2010 (аркуш справи 18).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до статті 1 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Статтею 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» регламентовано, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п.1 ст.3 Закону);
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2 ст.3 Закону);
9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (п.9 ст.3 Закону);
13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п.13 ст.3 Закону).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян – у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
До суб'єктів підприємницької діяльності, що не забезпечили відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, які зазначені у денному звіті реєстратора розрахункових операцій згідно із статтею 22 Закону України від 06 липня 1995 року 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
На підставі акта перевірки від 13.07.2010 року №0264/12/32/23/НОМЕР_1 за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків та товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у відповідності із пунктами 1, 4 статті 17 та статті 22 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» рішенням Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську від 02 серпня 2010 року № 0001762340 до суб’єкта господарської діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 застосовані штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 2683,25 грн.: 298,00 грн. - за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій у п’ятикратному розмірі вартості від суми товарів не проведених через РРО (59,60 х 5 = 298,00 грн.); 1700,00 грн. – за незабезпечення щоденного друкування та зберігання фіскальних звітних чеків у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 х 20) х 5 = 1700,00 грн.); 685,25 грн. – за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (196,65 – 0,00) – 59,60) х 5 = 685,25 грн.) (аркуші справи 19,20). Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 серпня 2010 року № 0001762340 було отримано відповідачем 13.09.2010, в рахунок погашення суми фінансових санкцій відповідачем частково було сплачено 500,00 грн., залишок несплаченої суми санкцій складає 2183,25 грн.
Згідно із статтею 25 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
В порушення вимог статті 25 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2183,25 грн. суб’єктом господарської діяльності – фізичною особою ОСОБА_2 в десятиденний термін з дня прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 серпня 2010 року № 0001762340 не сплачено.
Розглядаючи питання щодо надання відповідачу розстрочення виконання постанови відповідно до його заяви, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України - за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб ДВС та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені відповідачем.
У даному випадку, доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем на час розгляду справи до суду не надано, однак, це не позбавляє права останнього на порушення питання про надання розстрочення виконання постанови на стадії виконання судового рішення.
Відповідно до частин 1,3 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи те, що відповідач рішення ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 серпня 2010 року № 0001762340 у встановленому законодавством порядку не оскаржив, внаслідок чого воно на момент розгляду справи є чинним та таким, що підлягає виконанню, а також те, що за час судового розгляду справи у добровільному порядку штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2183,25 грн. не сплатив, заявою, надісланою на адресу суду 14.02.2011 за вх.№6000 визнав у повному обсязі адміністративний позов, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 23 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено на 28 лютого 2011 року, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2183 грн. 25 коп. задовольнити повністю.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 91057 АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2183 грн. 25 коп. (дві тисячі сто вісімдесят три грн. 25 коп.) на бюджетний рахунок 31119104700004 одержувача Управління Державного казначейства в Луганській області, МФО 804013, код платежу: 21080900, одержувач: Державний бюджет у Жовтневому районі, код 24046538.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова складена в повному обсязі та підписана 28 лютого 2011 року.
СуддяО.О. Цицюра