Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2011 року Справа № 2а-1854/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ірметова О.В.
при секретарі: Вівдюк М.М.,
за участю представників
представника позивача: Рябченко О.М.;
представника відповідач: Коротун О.С.;
третя особа: не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Стаханові Луганської області до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції,третя особа – Луганське комунальне спеціалізоване теплопостачальне підприємство «Лугансктеплокомуненерго» про визнання дій незаконними та скасування постанови , -
ВСТАНОВИВ:
02 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Стаханові Луганської області до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції,третя особа – Луганське комунальне спеціалізоване теплопостачальне підприємство «Лугансктеплокомуненерго» про визнання дій незаконними та скасування постанови.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.02.2010 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Коротуном О.С. було відкрито виконавче провадження №24498738 з примусового виконання виконавчого листа №2а-5735/10 виданого 22.12.2010 року Луганського окружного адміністративного суду про стягнення з ЛОК СТП «Луганськтеплокомуненерго» на користь відділення Фонду пені в розмірі 3392,31грн. 24.02.2011 року відповідачем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження до закінчення терміну дії Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливне – енергетичного комплексу». Позивач вважає, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, які складають систему оподаткування. На страхові внески не поширюється податкове законодавство. Отже, просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 24 лютого 2011 року по справі №2а-5735/10/1270 та скасувати постанову від 24.02.2011 про зупинення виконавчого провадження.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічно позову.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав до суду заперечення, в яких послався на те, що вважає, що п.15 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав, з яких державний виконавець повинен зупинити провадження у справі, середь яких є внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд задовольняє позовні вимоги з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 17.02.2010 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Коротуном О.С. було відкрито виконавче провадження №24498738 з примусового виконання виконавчого листа №2а-5735/10 (а.с.14) виданого 22.12.2010 року Луганського окружного адміністративного суду про стягнення з ЛОК СТП «Луганськтеплокомуненерго» на користь відділення Фонду пені в розмірі 3392,31грн.
24.02.2011 року відповідачем була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження до закінчення терміну дії Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливне – енергетичного комплексу» (а.с.19).
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посилання відповідача на те, що обов’язковому зупиненню підлягають виконавчі провадження відносно підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та те, що обов’язкові платежі до державних цільових фондів становить систему оподаткування є незмістовними з наступних підстав.
У частині 2 статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі – Закон №2711) зазначено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Пунктом 1.3 ст. 1 вказаного Закону до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону N 2711 до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 34 Закону №606 щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону N 2711 його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії; позивач не відноситься до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу; спірний борг виник унаслідок обов'язкових страхових внесків, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону N 2711.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105) є спеціальним законом.
У ч. 6 ст. 47 Закону № 1105 зазначено, що страхові внески не включаються до податків та інших обов'язкових платежів, які складають систему оподаткування. Крім цього, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Тобто, виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення, сплати страхових внесків і стягнення за ними заборгованості. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених указаним Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийняло постанову №31 від 30.11.2010 «Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2010 року за N 1286/18581, яким встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року N 36 (далі – Інструкція №36), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134.
Згідно з п.4.13 Інструкції №36 нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.
Відповідно до 6.3 Інструкції №36 робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють виплати, які передбачені бюджетом на:
1) відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю працівника, та в разі його смерті, пов’язаної із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням:
а) одноразову допомогу потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності;
б) щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
в) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
г) страхову виплату потерпілому при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу нижчеоплачувану роботу;
ґ) страхову виплату потерпілому під час його професійної реабілітації;
д) витрати на медичну та соціальну допомогу;
е) одноразову допомогу у разі смерті потерпілого;
є) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого;
ж) допомогу дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності;
з) пенсію у зв’язку з утратою годувальника, який помер унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
2) організацію поховання померлого, відшкодування вартості пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;
3) сприяння створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;
4) організацію цілеспрямованого та ефективного лікування потерпілого в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;
5) обслуговування потерпілих вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;
6) догляд медичних сестер удома, у лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;
7) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;
8) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;
9) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригувальними виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
10) забезпечення згідно з медичним висновком домашнього догляду за потерпілим, допомоги у веденні домашнього господарства (або компенсації йому відповідних витрат);
11) проведення навчання та перекваліфікації потерпілого відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії у навчальних закладах, перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров’я потерпілий не може виконувати попередню роботу;
12) організацію робочих місць для інвалідів, компенсацію при цьому витрат виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції;
13) надання інвалідам разової грошової допомоги, допомоги у вирішенні їх соціально-побутових питань;
14) сплату за потерпілого внесків на медичне та пенсійне страхування;
15) надання підприємствам на безповоротній основі фінансової допомоги для розв’язання особливо гострих проблем з охорони праці;
16) вивчення та поширення досвіду створення безпечних та нешкідливих умов праці;
17) реалізацію регіональної програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища;
18) витрати робочих органів виконавчої дирекції, пов’язані із здійсненням загальнообов’язкового державного соціального страхування.
З аналізу перелічених норм Закону №1105 та Інструкції №36 вбачається, що саме на позивача покладено обов’язок відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, а тому відповідно до ч.3 ст. 34 Закону України «Про виконаче проваження» виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 ч.1 ст. 34, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу перелічених норм Закону №2711 та Закону №1105 вбачається, що на стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків не поширюються вимоги ст.34 Закону N 606, а тому дії державного виконавця щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження, прийняті з підстав внесення ДП «Луганськвугілля» до Реєстру, є протиправними.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв без врахування обставин, що мають значення для прийняття постанови про зупинення виконавчого провадження, тобто неправомірно, постанова Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 24.02.2011 про зупинення виконавчого провадження №24498738 прийнята з порушеннями та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 17, 18, 69-71, 94 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Стаханові Луганської області до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції,третя особа – Луганське комунальне спеціалізоване теплопостачальне підприємство «Лугансктеплокомуненерго» про визнання дій незаконними та скасування постанови від 24.02.2011 року ВП №24498738 про зупинення виконавчого провадження задовольнити повністю.
Визнати дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції по зупиненню виконавчого провадження №24498738 про примусове виконання виконавчого листа виданого Луганським окружним адміністративним судом незаконними.
Скасувати постанову державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Коротуна О.С. від 24.02.2011 року про зупинення виконавчого провадження №24498738.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 22 березня 2011 року.
СуддяО.В. Ірметова