Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2021/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Барабаш Т.С.,
розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головної автотранспортної інспекції Міністерства
транспорту і зв’язку України
про визнання нечинним наказу Головної державної інспекції
на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і
зв’язку України № 11 від 18.01.2011р. про анулювання
ліцензії перевізника
від позивача: ОСОБА_1 - особисто
від відповідача: не з’явились
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв’язку України про визнання нечинним та скасування рішення ліцензійної комісії,затверджене наказом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв’язку України № 11 від 18.01.2011р. про анулювання ліцензії перевізника.
У судовому засіданні 22 березня позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати нечинним наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв’язку України від 18 січня 2011 року № 11.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 26 січня 2011 року позивач отримав поштою від Територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області за доручення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв’язку України витяг з наказу позивача від 18 січня 2011 року № 11, відповідно якого. Була анульована його ліцензія авто перевізника НОМЕР_1 від 04 квітня 2008 року (а.с. 13).
Підставою для анулювання ліцензії став акт № 3 від 12 січня 2011 року про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Представник відповідача в судове засідання двічі не з’явився, заперечень до суду не надав.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
Громадянин ОСОБА_1 є суб’єктом підприємницької діяльності та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Приватний підприємець здійснює автомобільні пасажирські перевезення згідно ліцензії НОМЕР_1 від 08 квітня 2008 року з терміном дії з 09 квітня 2008 року по 08 квітня 2013 року.
У відповідності до Закону України «Про автомобільний транспорт» Територіальним управлінням головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області проведено позапланову перевірку ОСОБА_1 (далі-позивач) з додержання вимог ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності при наданні послуг пасажирського та вантажного автомобільного транспорту на підставі повідомлення УДАІ в Донецькій області, про що складено акт від 12 січня 2011 року № 3 (а.с. 17).
Згідно із Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується.
Відповідно цього Положення Головна державна інспекція на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196 «Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» перевізник (учасник перевізного процесу) - суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства уклав договір перевезення з пасажиром, відправником вантажобагажу або замовником організованої групи пасажирів, та наступний(і) перевізник(и), що несе(уть) відповідальність на підставі даного договору.
Законом України «Про автомобільний транспорт» визначені види робіт, які підлягають ліцензуванню. Так, статтею 9 цього Закону передбачено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на такі види робіт:
надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами;
надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі;
надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
надання послуг з внутрішніх перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами;
надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами;
надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі;
надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
надання послуг з міжнародних перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Судом встановлено, що позивачеві було видано ліцензію серії НОМЕР_1 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та дозволено здійснювати внутрішні перевезення пасажирів автобусами.
Порядок контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» визначений відповідним Положенням, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв’язку України № 429 від 02.07.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2010р. за № 561/17856.
Відповідно до пункту 2.8 Положення про порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" позапланові перевірки дотримання ліцензіатом Ліцензійних умов (далі - позапланова перевірка) проводяться органами контролю на підставах, визначених Законами України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Під час проведення позапланових перевірок з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення цих перевірок.
Підставою проведення позапланової перевірки стало повідомлення УДАІ в Донецькій області від 26 жовтня 2010 року № 9/11142. В матеріалах справи повідомлення УДАІ в Донецькій області відсутнє, оскільки відповідач не з’явився у судове засідання.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» затверджені наказом Міністерства транспорту і зв’язку України від 02.07.2010 № 427. Ліцензійні умови розроблені відповідно до Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух", "Про захист прав споживачів", "Про перевезення небезпечних вантажів", "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)" та визначають перелік організаційних, технічних і кваліфікаційних вимог, обов'язкових для виконання суб'єктами господарювання, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", та суб'єктами господарювання, які мають чинні ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) і з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі (далі - ліцензіати), під час надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".
Актом перевірки позивача від 12 січня 2011 року № 3 встановлено, що при перевірці вимог підпункту 2.3.4 Ліцензійних умов для забезпечення проведення перевірки технічного та санітарного стану, технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів ліцензіат уклав договір від 01.01.2011 року № 34/2011 з ТОВ «Горлівське АТП» на отримання послуг з проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. В акті вказано, що умови договору не виконуються, згідно листа ТОВ «Горлівське АТП» від 11.01.2011 року № 6 ліцензіат жодного разу не надав свій транспортний засіб для проведення робіт з технічного обслуговування або ремонту транспортних засобів. Як вказано у пункті 1 акту перевірки, інших договорів ліцензіат не надав.
Однак такий висновок суперечить доказам, наданим позивачем до позову. Так, позивач уклав договори з приватним підприємством «Транс-Сервіс» № 116/ОП від 11 січня 2011 року на проведення інструктажів (а.с. 22), № 116 від 11 січня 2011 року про перед рейсову (післярейсову) перевірку технічного стану транспортного засобу та передрейсового (після рейсового) медичного огляду водіїв (а.с. 23), № 155/ОТ від 13 листопада 2010 року про проведення інструктажів з питань охорони праці та пожежної безпеки (а.с. 24), № 116/БР про проведення інструктажів з безпеки дорожнього руху (а.с. 25).
Крім того, позивачем укладено договори з державним підприємством «Артемвугілля» № 1-37 від 01 січня 2011 року про проведення щоденного перед рейсового та після рейсового медичного огляду, квартального інструктажу з охорони праці та безпеці дорожнього руху та технічних огляд автотранспорту позивача (а.с. 26), № 1-38 від 01 листопада 2010 року про надання стоянки та охорони транспортних засобів позивача (а.с. 27), № 1-4 від 01 лютого 2010 року про проведення щоденного передрейсового медичного огляду водія, а також технічного огляду транспорту позивача (а.с. 28).
Пунктом 3 акту перевірки встановлено, що при перевірці вимог підпункту 2.3.14 Ліцензійних вимог для забезпечення зберігання автотранспортних засобів ліцензіат уклав договір від 01.01.2011р. № 34/2011 з ТОВ «Горлівське АТП» на отримання послуг зі зберігання автотранспортних засобів. Згідно листа ТОВ «Горлівське АТП» від 11.01.2011 року № 6 ліцензіат жодного разу не зберігав свій транспортний засіб відповідно укладеного договору.
Такі висновки акту перевірки спростовуються договором, укладеним з державним підприємством «Артемвугілля» № 1-38 від 01 листопада 2010 року про надання стоянки та охорони транспортних засобів позивача (а.с. 27). Крім того позивачем надано заяву його єдиного водія ОСОБА_2 від 01 грудня 2010 року про надання відпустки без збереження заробітної плати з 17.12.2010 року по 31.12.2010 року та заяву від 02 січня 2011 року про надання відпустки без збереження заробітної плати з 07.01.2011 року по 14.01.2011 року.
Судом встановлено, що вказаний водій перебуває з відповідачем у трудових правовідносинах згідно трудового договору від 11 жовтня 2010 року, посвідченим Горлівським міським центром зайнятості. Трудовий договір з водієм розірвано 14 січня 2011 року.
Також вказана обставина доведена табелем обліку робочого часу та розрахунково-платіжною відомістю № 1 за січень 2011 року та відомостями на зарплату за 2010-2011 роки.
Отже, договір з ТОВ «Горлівське АТП» на отримання послуг зі зберігання автотранспортних засобів № 34/2011 укладено 01 січня 2011 року, а акт перевірки складений 12 січня 2011 року, у період коли позивач не працював, оскільки його транспортний засіб знаходився на ремонті, що доведено актом проведення технічних робіт (а.с. 18).
Крім того, пунктом 5 акту перевірки щодо перевірки вимог підпункту 3.1.7 Ліцензійних вимог встановлено, що для організації та контролю за своєчасним проходженням водіями медичного огляду ліцензіат уклав договір з ТОВ «Горлівське АТП» від 01.01.2011р. № 34/2011 на отримання послуг з проведення перед рейсового та після рейсового медичного огляду водіїв.
Такі висновки акту перевірки спростовуються, оскільки єдиний водій був у відпустці з 17.12.2010 року по 31.12.2010 року та з 07.01.2011 року по 14.01.2011 року.
Суд зауважує, що період перевірки не визначений у акті перевірки № 3 від 12 січня 2011 року.
18 січня 2011 року Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв’язку України прийнято наказ № 11 про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії перевізника приватного підприємця ОСОБА_1.
Згідно пункту 2.11 вищезазначеного Положення позапланові перевірки виконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов проводяться не пізніше одного місяця після закінчення установленого строку, протягом якого ліцензіат зобов'язаний подати до органу контролю у письмовому вигляді інформацію про результати виконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов. Проте, позивачу не було надано такої можливості.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про визнання нечинним наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв’язку України від 18 січня 2011 року № 11.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190, наказом Міністерства транспорту і зв’язку України № 429 від 02.07.2010 року, статтями 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв’язку України про визнання нечинним наказу від 18 січня 2011 року № 11.
Визнати нечинним наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту і зв’язку України від 18 січня 2011 року № 11.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (84626, АДРЕСА_1) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Повний текст постанови складений 22 березня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.