28.03.11   

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 ,м. Чернігів, пр. Миру,20,тел. 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"24  "  березня  2011 р.                                                              Справа № 1/15

Позивач-1:              Фізична особа - підприємець  ОСОБА_1,

                                 АДРЕСА_1

Позивач-2:              Фізична особа - підприємець  ОСОБА_2,

                                  АДРЕСА_1

Відповідач:                     Фізична особа - підприємець  ОСОБА_3,  

                                  АДРЕСА_2

Предмет спору:           про стягнення заборгованості  22 400 грн.

                                                                                              Суддя  Шестак В.І.

                                                  Представники сторін:

Від ОСОБА_4 - адвокат, згідно договору-доручення про надання  правової допомоги  від 18.01.2011р.

Від позивача-2: ОСОБА_5 - адвокат, згідно договору-доручення про надання  правової допомоги  від 18.01.2011р.

Від відповідача: не з»явився

Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 4000 грн. боргу та 18400 грн. штрафних санкцій, відповідно до договору оренди  №1 від 19.05.2010 року.  

Справа відкладалась за клопотанням представників позивача-1 та позивача-2.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 01.03.2011р , направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, повернулась до суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Представник позивача-1 та позивача-2 в судовому засіданні  заявив усне клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача-1 та позивача-2 в судовому засіданні  24.03.2011 року  підтримав позовні вимог та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Заяв та клопотань від відповідача  до суду не надходило.

        Суд вжив всіх заходів щодо попередження відповідача про розгляд даної справи, але відповідно до відмітки поштового відділення „за зазначеною адресою не проживає”.

У відповідності до ст. 64 Господарського процесуального  кодексу України, ухвала у справі надсилається  сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та  фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_3, місце проживання ОСОБА_3 – АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 01.03.2011 року сторони були попереджені, що не з’явлення повноважного представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають  суттєве значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  господарський суд  встановив:

          Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 756 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

          Як свідчать матеріали справи, 19.05.2010 р.  між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (наймодавці) та ФОП  ОСОБА_3 (наймач)  укладено договір оренди приміщення  № 1 (надалі –Договір).

          Відповідно до п. 1.  Договору  наймадавці  зобов’язуються передати, а наймач зобов’язався прийняти в оренду (строкове платне користування)  частину  нежитлового приміщення АДРЕСА_3, а саме:  кімнати №4,5,6 загальною плащею  42,3 м. кв.(далі об»єкт).

          Згідно п. 5 Договору даний Договір діє з 19.05.2010р. по 31.12.2010р.

          Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивачі виконали  умови Договору, а саме передали відповідачу об’єкт оренди.

          Відповідно до  п. 9  Договору розмір  орендної плати скаладає  2000 грн.  за весь об»єкт за один місяць. ФОП ОСОБА_1  отримує 7/10 часток  орендної плати, тобто 1400 грн.,  ФОП ОСОБА_2   отримує 3/10 часток орендної плати , тобто 600грн.

           п.10 Договору передбачає, що оплата  за користування приміщенням  здійснюється виключно у грошовій формі.            

          п. 11 Договору Орендна плата сплачується наймачем щомісяця  до п»ятого числа  поточного місяця.

          13.01.2011 року сторонами було підписано  акт прийому-передачі приміщення, яким наймодавці прийняли  а  наймач повернув ключі від приміщення, яким він користувався, копія якого знаходиться в матеріалах справи, що є підставою вважати, що позивачі виконали умови договору.

Відповідно до п. 13 Договору наймач зобов’язався своєчасно  і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов’язання повністю не виконав,  своєчасно та в повному обсязі орендну плату не сплатив, про що свідчать копії рахунків №5 від 01.12.2010р. на суму 600 грн., № 30 від 01.11.2010 р. на суму 600 грн., № 60 від 01.12.2010 р. на суму 1400 грн., № 55 від 01.11.2010р. на сумув 1400грн., які  були виставлені позивачами.

Разом на суму 4000 грн., які підлягають оплаті відповідачем.

З метою досудового врегулювання спору, відповідачу було направлено претензії від 05.01.2011року №1 та від 05.01.2011 року №2  року з вимогою погашення заборгованості. Відповіді від відповідача не надійшло, заборгованість не погашено.

Відповідач свій обов’язок належним чином не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість по неоплаченим рахункам за листопад і грудень 2010 року, у розмірі 4000 грн. , з яких  1200 грн. перед  ОСОБА_2 та 2800 грн. перед ОСОБА_1  

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов’язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов’язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

          Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

          На підставі вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення 4000 грн. основного боргу, з яких 2800 грн. перед ОСОБА_1  та  1200 грн. перед  ОСОБА_2, підлягають задоволенню.

    Також, позивачі  просять  стягнути з відповідача 18400грн.  штрафу, з яких 12880грн.  перед ОСОБА_1 та 5520 грн. перед ОСОБА_2, нарахованих   згідно п. 18 Договору, у відповідності до якого, за  порушення строку сплати орендної плати  наймач сплачує 10% простроченої суми за один день прострочки.

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи із змісту п. 1 ст. 230 та п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання.  

    На підставі вищевикладеного, вимога позивачів  щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 18400 грн., з яких:  12880грн.  перед ОСОБА_1 та  5520грн. перед ОСОБА_2, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.     

          Відповідно до ст. 49 ГП К України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 193,546,549 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 626, 627, 756,762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов  Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 до Фізичної  особи - підприємця  ОСОБА_3 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної  особи - підприємеця  ОСОБА_3,                        АДРЕСА_2 ( свідоцтво про державну реєстрацію  НОМЕР_4 , номер за ДРФО НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ( свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5, номер за ДРФО НОМЕР_2) 2800грн.- боргу, 12880 грн. –штрафу, 224 грн. державного мита  та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

3. Позов  Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2 до Фізичної  особи - підприємця  ОСОБА_3 задовольнити повністю.

4. Стягнути з Фізичної  особи - підприємеця  ОСОБА_3,                        АДРЕСА_2 ( свідоцтво про державну реєстрацію  НОМЕР_4 , номер за ДРФО НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ( свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_6, номер за ДРФО НОМЕР_3) 1200грн.- боргу, 5520 грн. –штрафу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

         Суддя                                                                                  Шестак В.І.

Повне рішення складено  28.03.2011 р.