КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-11129/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"15" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючий –суддя Грибан І.О.
судді Парінов А.Б., Петрик І.Й.
за участі : секретаря с/з Самсонюка В.А.
представників позивача Кудрицького Р.П., Антонечка А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Энера Инжиниринг» в особі «Представництва «ВАТ «Энера Инжиниринг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення –
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство «Энера Инжиниринг»(Російська Федерація) в особі Представництва «ВАТ «Энера Инжиниринг»в м.Києві, Україна, звернулося з позовом, в якому ставило вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення № 000112222040 від 04.03.10року та рішення про застосування штрафних санкцій № 0001132204/0 від 04.03.10р., прийнятих відповідачем на підставі Акту про результати планової виїзної перевірки Представництва ВАТ з питань дотримання вимог податкового законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.10р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права , просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Печерському районі м.Києва проведено планову виїзну перевірку Представництва ВАТ «Энера Инжиниринг»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2007р. по 30.09.2009р.
Представництво ВАТ «Энера Инжиниринг», згідно Положення про Представництво, не є юридичною особою та здійснює діяльність від імені Товариства , що його утворило. Відповідальність за діяльність Представництва несе Товариство.
За результатами виїзної планової перевірки складено акт від 19.02.10р., в якому відображено порушення позивачем пп.. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині не здійснення перерахунку заборгованості в іноземній валюті ( 3 000 000 Євро) в гривні по офіційному курсу НБУ, діючому на дату умовного продажу, що призвело до заниження валового доходу на суму 12584382грн. В зв’язку з чим податковим органом позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 5965340 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення №00011222040 від 04.03.10р.
Крім того, в акту перевірки зазначено порушення позивачем вимог п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 за перерахунок 3 000 000 Євро з рахунку Представництва в Україні на рахунок ВАТ «Энера Инжиниринг»в Російській Федерації ( далі –ВАТ). В зв’язку з чим прийнято рішення про застосування штрафних(фінансових санкцій) на суму 21411320 грн.
Приймаючи оскаржувані рішення відповідач виходив з того ( згідно заперечень та доводів апеляційної скарги), що згідно із пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону про прибуток (у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV) балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості , вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу. Оскільки 3000000Євро надійшли на рахунок Представництва ВАТ в Україні як аванс від ДП НЕК «Укренерго»за довгостроковим договором між останнім та ВАТ, і в подальшому були перераховані з рахунку Представництва на рахунок ВАТ, то на думку відповідача, балансова вартість цієї суми іноземної валюти підлягала перерахунку в гривні за офіційним курсом НБУ на дату закінчення звітного періоду .
Також відповідач вважав обов’язковим для проведення перерахунку коштів в іноземній валюті з банківського рахунку Представництва ВАТ в Україні на банківський рахунок ВАТ в Російській Федерації наявність ліцензії на здійснення валютних операцій згідно п.4 ст. 5 Декрету КМУ№15-93.
Задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вірно визначено наявні у позивача на поточному рахунку кошти в іноземній валюті як заборгованість, а тому до спірних правовідносин не повинні застосовуватися положення пп..7.3.3. п.7.3.ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Щодо ліцензування діяльності з валютних операцій (переказу), суд першої інстанції виходив положень Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій , положень Закону України «Про режим іноземного інвестування»та постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003р. №492.
Колегія суддів , дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї , приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.
Відповідно до пп.. 7.3.2. витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Згідно ж вимог пп.. 7.3.3. Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).
Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).
У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.
Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються:
- основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);
- сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;
- вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;
- платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;
- балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.
Відповідно до термінів, викладених в пп.. 1.31. цього ж Закону під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що загальний порядок оприбуткування доходів у іноземній валюті встановлюється пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 вказаного Закону. Підпункт 7.3.3 визначає порядок оприбуткування балансової вартості заборгованості у іноземній валюті, а також балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.
Відповідачем не надано доказів того, що кошти в сумі 3000000 Євро надійшли на рахунок позивача саме як авансовий платіж, а не як розрахунок за виконані(надані, продані) роботи (послуги, товар). Закону України «Про оприбуткування податку підприємств»не містить тлумачення терміну «аванс» та «довгостроковий договір»та не пов’язує залежність існування цих інститутів один від одного. Тому, на думку колегії суддів, відповідач мав довести в суді призначення платежу за договором як авансування замовником робіт позивача (послуг, поставку товару) на майбутнє.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України –у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вказані кошти на рахунок Представництва ВАТ надійшли 22.07.08р. та 22.08.08р. А перераховані на рахунок ВАТ 22.09.08р. та 25.09.08р.
Таким чином, на кінець звітного періоду (30.09.08р.) вказані кошти на банківському рахунку платника податку не обліковувалися.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірного посилання відповідача при винесенні податкового повідомлення-рішення за № 00011222040 від 04.03.10р. на положення пп..7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Що стосується застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», то колегія суддів зазначає на таке.
Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 11,13 Декрету Національний банку України видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України. Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів.
Статтею 12 Закону України «Про режим іноземного інвестування «встановлено, що іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів, та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Порядок переказу за кордон прибутків та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій визначається Національним банком України.
Відповідно до листа НБУ від 21.06.10р. на адресу позивача щодо роз’яснення питань валютного регулювання та отримання індивідуальної ліцензії, перерахунок валютних коштів за кордон з рахунку Представництва ВАТ на рахунок ВАТ, тобто в межах однієї юридичної особи без переходу права власності на валютні цінності не потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банка України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та відповідно до норм матеріального та процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва –залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2010 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
суддя А.Б.Парінов
суддя І.Й.Петрик