ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.03.11 р.                                                                                 Справа № 25/34                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М.  Якименко           

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області” м. Кіровське Донецької області

до відповідача 1 відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області м. Шахтарськ Донецької області

до відповідача 2 Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області м. Донецьк  

про    відшкодування збитків у розмірі 427128грн.00коп.

За участю представників  сторін:

від позивача: Лєлюх О.М. – головний юрисконсульт (довіреність № 1408 від 29.09.2010),  Кравець В.М. – керуючий філією (довіреність № 6095 від12.10.2009);

від відповідача 1: Комаровський Д.В. – заступник начальника (довіреність № 8719 від 16.03.2011);

від відповідача 2:  не з’явився

В судовому засіданні 17.03.2011 було

          оголошено перерву до 29.03.2011 до

          10год.30хв.

          Позивач – публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області” м. Кіровське Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1 - відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області м. Шахтарськ Донецької області та до відповідача 2 - Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області м. Донецьк  (відповідач 2 відповідно до ухвали суду від 17.02.2011) відшкодування збитків у розмірі 427128грн.00коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 17.12.2010 по справі № 2-1400/10, акт опису й арешту майна від 28.10.2009, Додаток до акта опису й арешту майна серії АВ № 861513 від 28.10.2009, лист-відповідь за вих. № 3159/04-30/26508 від 29.10.2010, сертифікат суб’єкта  оціночної діяльності № 7401/08 від 10.07.2008, звіт про незалежну оцінку вартості рухомого майна – сільськогосподарського та виробничого обладнання, яке належить ТОВ „Аграрно-Будівельний альянс”, розташованого за адресою: Донецька область, Шахтарський район, с. Розсипне, вул. Пролетарська, 3, звіт про незалежну оцінку вартості спецтехніки, яка належить ТОВ „Аграрно-Будівельний альянс”, звіт про незалежну оцінку вартості трактора колісного Т-150К, реєстраційний номер УШ0275, що знаходиться  в заставі у філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області”,  звіт про незалежну оцінку вартості трактора колісного Т-150К, реєстраційний номер ЕГ4237, що знаходиться  в заставі у філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області”,  звіт про незалежну оцінку вартості комбайна Дон-1500Б, реєстраційний номер 04811, що знаходиться  в заставі у філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області”, звіт про незалежну оцінку вартості причепу самоскиду ГКБ-819, реєстраційний номер Т8086ДЦ, що знаходиться  в заставі у філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області”,  звіт про незалежну оцінку вартості рухомого майна – сільськогосподарського та виробничого обладнання, що знаходиться  в заставі у філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області”, розташованого за адресою: Донецька область, Шахтарський район, с. Розсипне, вул. Пролетарська, 3,

16.03.2011 позивач через канцелярію господарського суду подав клопотання (вих. № 09/17-34 від 15.03.2011), в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію квитанції (фіскального чеку) № 7657 від 12.03.2011 в підтвердження направлення копії позову на адресу Головного управління юстиції м. Донецьк, копію акту фактичної наявності та стану майна ТОВ „Аграрно-будівельний Альянс” станом на 07.07.2010, копію листа (вих. № 02/702 від 03.08.2010), копію заяви позивача (вих. № 09/638 від 08.07.2010), копію заяви ОСОБА_1, копії актів обстеження технічного стану обладнання, спецтехніки, що знаходиться в заставі у філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області”, копію договору застави обладнання № 122/49/12 від 28.12.2007, копію постанови ВГСУ від 17.02.2011 по справі № 19/214, копію постанови ДАГС від 20.12.2010 по справі № 19/214, копію ухвали господарського суду від 27.10.2010 по справі № 19/214, копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 14.02.2011.

Суд розглянув зазначене клопотання позивача та задовольнив його, перелічені документи долучив до матеріалів справи.

В запереченнях на позовну заяву (вих. № 87/6 від 16.03.2011) відповідач 1  проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те,  що, по-перше, державним виконавцем ВДВС Шахтарського міськрайонного УЮ в перебігу примусового виконання наказу суду № 19/214, виданого 17.08.2009, не допущено зволікання з вчинення виконавчих дій, не порушено шестимісячний строк здійснення виконавчого провадження, оскільки у період з 19.01.2010 по 13.09.2010 арештоване майно перебувало на реалізації. По-друге, відносно ОСОБА_1, в якого знаходилось майно на зберіганні, в порушенні кримінальної справи було відмовлено. По-третє, ухвалою від 27.10.2010 дії ВДВС визнані такими, що відповідають вимогам ЗУ „Про виконавче провадження”.

В запереченнях (вх. № 02-41/10524 від 17.03.2011) відповідач 2 в позовних вимогах просить відмовити, з огляду на те, що відповідач 2 здійснює розрахунково-касове  обслуговування розпорядників бюджетних коштів, не може надати  будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору.

В судовому засіданні 17.03.2011 було оголошено перерву до 29.03.2011 до 10год.30хв. для ознайомлення з додатково наданими документами.

29.03.2011 судове засідання було продовжено.

          Представник відповідача 2 в засідання суду 29.03.2011 не з’явився; передав лист „Щодо надання реквізитів відкритих рахунків”, який судом оглянутий та долучений до матеріалів справи.

          Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 04.08.2009 по справі № 19/214, яке набрало законної сили,  позовні вимоги акціонерного комерційного промислово – інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) м. Київ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Кіровське Донецької області” м. Кіровське Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно –будівельний Альянс”, с. Розсипне Шахтарського району Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 977 654,38грн. були задоволені.

17.08.2009  на виконання зазначеного рішення суду  був виданий наказ про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно –будівельний Альянс” с. Розсипне Шахтарського району Донецької області на користь акціонерного комерційного промислово–інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) м. Київ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Кіровське Донецької області” м. Кіровське Донецької області 2977654,38грн. заборгованості за договором про надання кредиту № 49/12 від 28.12.2007р., 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.10.2009 відділом державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції м. Шахтарськ відкрите виконавче провадження з примусового виконання наказу № 19/214 від 17.08.2009 та одночасно накладений арешт на все майно боржника в межах боргу в сумі 3003272грн.38коп. та встановлена заборона на його відчуження.

З метою забезпечення виконання рішення суду та заборони відчуження майна боржником, державною виконавчою службою складений акт опису та арешту майна від 28.10.2009, яким описане та арештоване рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ "Аграрно-будівельний Альянс" та є предметом застави та іпотеки скаржника (позивача) за договором  застави обладнання № 122/49/12 від 28.12.2007.

Описане та арештоване за актом АА№746269 від 28.10.2009 майно ТОВ "Аграрно-будівельний Альянс" передане на відповідальне зберігання фізичній особі - ОСОБА_1, з яким 28.10.2009 відділ державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції уклав договір про відповідальне зберігання нерухомого майна, на яке звернено стягнення відділом державної виконавчої служби, та про надання послуг, які пов’язані з його зберіганням.

Постановою від 19.01.2010 відділом виконавчої служби призначено експерта, суб’єкта оціночної діяльності для надання письмового висновку з питань вартості описаного майна.

За результатами проведення оцінки арештованого майна, орган виконавчої служби за актом приймання-передачі від 10.03.2010 отримав звіти про незалежну оцінку арештованого майна.

15.04.2010 БТІ в м. Шахтарську проведено інвентаризацію об'єктів нерухомого майна та виготовлено технічну документацію.

Майно передавалося на примусову реалізацію 19.01.10, 29.04.10, 21.06.10 згідно черговості, встановленої ст. 64 Закону України „Про виконавче провадження”.

30.07.2010 відбулись прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить ТОВ "Аграрно –будівельний Альянс" та є предметом іпотеки.

07.10.10 нереалізоване майно було повернуто відділу ДВС для подальшого вжиття заходів згідно діючого законодавства, про що свідчить лист від 13.09.10 спеціалізованої торгівельної організації ДФ ПП „Нива - В.Ш.".

Як зазначив позивач в позовній заяві, бездіяльність державного виконавця ВДВС Шахтарського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області м. Шахтарськ за фактами розукомплектації та крадіжки майна, невиконання своїх обов’язків зберігачем – ОСОБА_1 (зберігач жодного разу не був присутнім на місці зберігання майна, а взагалі працював на іншому підприємстві) призвела до того, що майно не було реалізовано, не мало купівельного попиту та його вартість за період виконавчого провадження знизилась на 427128,00грн., про що свідчить експертна оцінка. Зменшення вартості майна призвела до того, що позивач не отримав грошові кошти для погашення заборгованості в сумі 427128,00грн., якби майно було збережено та реалізовано на прилюдних торгах у вигляді, в якому воно було передано для проведення виконавчих дій.

Свої вимоги позивач ґрунтує на положеннях ст. 22, 623, 1173 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Відповідно  до  статті  32  Господарського  процесуального  кодексу  України,  доказами  у  справі  є  будь-які  фактичні  дані,  на  підставі  яких  господарський  суд  у  визначеному   законодавством  порядку  встановлює  наявність  чи  відсутність  обставин,  на  яких  ґрунтуються   вимоги  і  заперечення  сторін.

До  обставин,  якими  сторони  обґрунтовують свої  вимоги  та  заперечення,  відносяться  обставини,  які  становлять  предмет  доказування  у  справі.

Стаття  33 Господарського процесуального кодексу України визначає, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського  процесуального  кодексу  України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

           Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа,    яка   завдала   шкоди,   звільняється   від   її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Умовами виникнення зобов’язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної майну фізичної або юридичної особи, є:

-          виникнення шкоди;

-          протиправні дії або бездіяльність, якою створена загроза заподіяння шкоди;

-          причинний зв’язок між протиправною дією чи бездіяльністю та шкодою;

-          вина.

Тобто, для покладення на особу зобов’язання по відшкодуванню шкоди необхідна наявність вищезазначених умов у сукупності. За відсутності хоча б однієї із умов зобов’язання по відшкодуванню шкоди не виникає.

Стаття 1 Закону України „Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998 № 202/98-ВР (з змінами) передбачає, державна   виконавча   служба   входить  до  системи  органів Міністерства  юстиції  України  і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

              Завданням державної  виконавчої  служби є своєчасне,  повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” 21.04.1999 № 606-XIV в редакції, яка діяла на момент спірних відносин, виконавче   провадження   як   завершальна   стадія  судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)  -  це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому  Законі,  спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших  органів  (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб  та  в  межах  повноважень,  визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими  актами,  виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 2 Закону України „Про виконавче провадження” 21.04.1999 № 606-XIV в редакції, яка діяла на момент спірних відносин, визначає органи і посадові особи,  які здійснюють примусове виконання рішень.

              Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу  службу,  яка  входить  до  системи органів Міністерства юстиції України.

              Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу  службу" примусове  виконання  рішень  здійснюють  державні виконавці  Департаменту  державної  виконавчої служби Міністерства юстиції  України,  відділів  державної виконавчої служби Головного управління  юстиції  Міністерства  юстиції  України  в  Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь  юстиції,  районних,  міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь  юстиції  (далі  -  державні виконавці).

              За  наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного  виконавчого  провадження  при  органах державної  виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку,  встановленому Міністерством юстиції України,  до  складу яких  включаються  державні  виконавці  одного або кількох органів державної  виконавчої  служби.  За  наказом  Міністерства  юстиції України  або  Головного  управління  юстиції  Міністерства юстиції України  в  Автономній  Республіці  Крим,  обласних, Київського та Севастопольського  міських  управлінь  юстиції  на керівника групи

можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом, у  виконавчому провадженні для начальників районних, міських (міст обласного   значення),   районних   в  містах  відділів  державної виконавчої  служби  відповідних  управлінь  юстиції.  

Інші   органи,   установи,   організації   і  посадові  особи здійснюють  виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі  відповідно  до  статті  6  цього  Закону  на  вимогу  чи за дорученням  державного  виконавця.  

Згідно ст. 86  Закону України „Про виконавче провадження” 21.04.1999 № 606-XIV в редакції, яка діяла на момент спірних відносин,  стягувач має право звернутися з позовом до  юридичної  особи, яка  зобов'язана  провадити  стягнення  коштів з боржника,  у разі невиконання  рішення  з  вини  цієї  юридичної  особи.  При  цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.

              Збитки, заподіяні    державним   виконавцем   громадянам   чи юридичним   особам   при   здійсненні   виконавчого   провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

          Стаття 1173 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, закріплює порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади АРК або  органом місцевого самоврядування, і в даному випадку не розповсюджується на спірні відносини, оскільки, виконавча служба, з огляду на приписи ст. 86  Закону України „Про виконавче провадження”,  відповідає як юридична особа, яка  зобов'язана  провадити  стягнення  коштів з боржника,  у разі невиконання  рішення  з  вини  цієї  юридичної  особи.

          Як стверджує позивач, 07.07.2010 при черговій перевірці заставного майна відповідальними працівниками банку були виявлені факти розукомплектації майна.

          Крім того, 03.08.2010 банком була здійснена перевірка майна, під час якої була виявлена відсутність сівалки Great Plains СРН-1500.

          Про  вищенаведені обставини розукомплектації та відсутності майна, яка вказав позивач, відповідач 1 та зберігач – Гришин О.М. були обізнані.

Як вбачається з  постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.09.2010, за результатами перевірки, проведеної Шахтарською міжрайонною прокуратурою. об’єктивних даних, які б свідчили про розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт або яке описано, чи відомостей про порушення обмеження права користуватися таким майном, здійснено особою, якій це майно ввірено, в діях громадянина ОСОБА_1 встановлено не було. У зв’язку з цим, в порушені кримінальної справи відносно громадянина ОСОБА_1 за ст. 388 КК України було відмовлено.

Ухвал суду, постанов ВДВС, відповідно до яких встановлена  неправомірність чи незаконність дій  або якими встановлена бездіяльність відповідача 1 господарському суду не представлено.

          З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позивач з допомогою належних та допустимих доказів не довів суду причинного зв’язку між діями/бездіяльністю відповідача 1 та завданими збитками та, відповідно документально не підтвердив, в чому полягала бездіяльність відповідача або, які незаконні дії були здійснені відповідачем 1, які потягли за собою завдання позивачу збитків на заявлену суму. Вина відповідача 1 у невиконанні рішення суду по справі № 19/214 також позивачем не доведена.

          Щодо посилання позивача на положення ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, то положення ст. 22 Цивільного кодексу України  визначають, особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

Якщо особа,  яка порушила право,  одержала у  зв'язку  з  цим доходи,  то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено,  не може бути меншим від  доходів,  одержаних особою, яка порушила право.

На  вимогу  особи,  якій  завдано шкоди,  та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути  відшкодована  і  в  інший спосіб,  зокрема,  шкода,  завдана майну,  може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості,  полагодження пошкодженої речі тощо).

У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Умови та порядок відшкодування збитків закріплений в ст. 226 Господарського кодексу  України.

Інститут збитків та інститут відшкодування матеріальної шкоди абсолютно різні за своєю правовою природою, регулюються різними главами Цивільного кодексу України, по різному доводяться та мають різні умови та порядок їх відшкодування.

Так, обов’язок по відшкодуванню збитків, з огляду на приписи ст. 22 Цивільного  кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України,  виникає внаслідок порушення учасником господарських відносин господарського зобов'язання  або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.

В спірних відносинах позивач, відповідач 1 та відповідач 2 не є учасниками господарських відносин, а тому до відносин між сторонами у даній справі неправомірне застосування ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

За наведених обставин, суд вважає, що позивачем не доведені умови виникнення зобов’язання  по відшкодуванню відповідачем 1 збитків в їх сукупності, які необхідні для покладення на відповідача обов’язку по їх відшкодуванню.

З огляду на вищенаведене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог відносно відповідача 1 у повному обсязі.

В вимогах до відповідача 2  відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю пред’явлення, оскільки відповідач 2 лише здійснює розрахунково-касове  обслуговування розпорядників бюджетних коштів та не є учасником спірних відносин.

Витрати по сплаті державного мита у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України  та, в силу положень ст. 86  Закону України „Про виконавче провадження”, в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

За аналогією підлягають поверненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі  вищенаведеного, згідно ст. ст. 22, 623, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, ст. ст. 1,  2, 86 Закону України „Про виконавче провадження” 21.04.1999 № 606-XIV, ст. 1 Закону України „Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998 № 202/98-ВР, керуючись  ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

          В позовних вимогах публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області” м. Кіровське Донецької області звернувся до відповідача 1 - відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області м. Шахтарськ Донецької області та до відповідача 2 - Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області м. Донецьк  (відповідач 2 відповідно до ухвали суду від 17.02.2011) відшкодування збитків у розмірі 427128грн.00коп.  відмовити.

Позивачу видати довідки на повернення з Державного бюджету України витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення по справі № 25/34 оголошений суддею у судовому засіданні 29.03.2011.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня  підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Бойко І.А.           

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27