Справа № 306/2123/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2024                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

       за участі секретаря: ОСОБА_4 ,

       учасників судового розгляду: обвинуваченого – ОСОБА_5 , законного представника – ОСОБА_6 , захисника – ОСОБА_7 , прокурора – ОСОБА_8 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/138/24 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 січня 2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свалява, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,  студента Свалявського професійно-будівельного ліцею, раніше судимого Свалявським районним судом Закарпатської області 07 лютого 2022 року за ст. 185 ч.3 КК України на строк три роки позбавлення волі. На підставі ст.104 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком два роки

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України

В С Т А Н О В И В:

Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 січня 2024 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2022 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня затримання після набуття вироку законної сили.

Речові докази : мобільний телефон марки”Nokia НDМ Global Оy” моделі “ТА-1139” повернути власнику  ОСОБА_9 , чотири папілярних візерунків пальців рук залишено при матеріалах кримінального провадження.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Обвинувачений ОСОБА_5 під час воєнного стану 29 серпня 2022 року близько 21 год.20 год. з метою незаконного, безкоштовного заволодіння чужим майном та обернення його на свою користь, діючи умисно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, знаходячись у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , скориставшись відсутністю власника ОСОБА_9 , із ліжка, в спальній кімнаті, викрав мобільний телефон марки ”Nokia НDМ Global Оy” моделі “ТА-1139” вартістю 700 гривень, що належить потерпілому ОСОБА_9 . Внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_9 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 700 гривень.

Дії ОСОБА_5  кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно,в умовах воєнного стану.

               Не погоджуючись з вказаним вироком, захисник – адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій вказала, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню з таких підстав: невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального процесу.

Просить суд, оскаржуваний вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України.

24.09.2024 до апеляційного розгляду від захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_7 надійшло до суду клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що 09.08.2024 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким крадіжки до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.

       Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 , та його захисника, які підтримали клопотання та просили його задовольнити, прокурора, який не заперечив задоволенню клопотання, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі – Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП  (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаних норм  закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, встановлений ст. 51 КУпАП, а саме 02 (два) неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з частиною 5 підрозділу 1 розділу ХХ  Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змісту вироку вбачається, що подія кримінального правопорушення, передбачена ч. 4 ст.185 КК України, мала місце -29 серпня 2022 року.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1240,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сума шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_9 складає 700,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить  КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього  Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким  законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Враховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_5 майна становить 700 грн. 00 коп., тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме 2481 грн., апеляційний суд вважає, що з огляду на передбачений статтею 58 Конституції України і статтею 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та з урахуванням вищенаведеного, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України, а саме у даному випадку ч. 4 ст. 185 КК України.

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Беручи до уваги те, що відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ сума викраденого, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо права власності - збільшилася, апеляційний суд вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, і щодо такого закриття не заперечує обвинувачений ОСОБА_5 , у тому числі й сторона захисту, які і заявили відповідне клопотання.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 , підлягає частковому задоволенню, вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 січня 2024 року скасуванню, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вказане узгоджується з позицією Першої судової палати ККС ВС, яка міститься у постанові від 22.08.2024 (справа № 567/507/23, провадження № 51-7110км23).

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

                                        ПОСТАНОВИВ :

               Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити частково.        

               Вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 січня 2024 року відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, - скасувати.

Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.12.2023 і закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з декриміналізацією задовольнити.

               Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

               Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.

Судді