Справа № 137/1335/24

       Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2024 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

сторін у справі

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови № 1744 від 19.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2024 позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом мотивуючи його тим, що 03.09.2024 він був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де полковник ОСОБА_2 вручив йому постанову № 1744 від 19.07.2024 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

ОСОБА_1 вважає цю постанову незаконною і такою, що винесена з порушенням чинного законодавства. Він зазначає, що 15.07.2024 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік, оскільки 11.06.2023 був знятий з обліку призовників. Стверджує, що уся інформація про нього була відома представникам РТЦК, але жодних повідомлень (повісток, дзвінків тощо) про необхідність явки для взяття на військовий облік чи отримання військово-облікового документа він не отримував. Зауважив, що знаходиться на військовому обліку з 22.10.2020 і не змінював місця проживання. Він стверджує, що оскільки ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою його притягнули до відповідальності, на момент вчинення правопорушення не існувала, він не міг бути визнаний винним у вказаному правопорушенні. Також наголошує на невчасному повідомленні про розгляд справи: він дізнався про постанову лише 03.09.2024, тоді як розгляд справи відбувся без його участі 19.07.2024. Відтак просив суд визнати постанову неправомірною та скасувати накладене стягнення. Також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився. Надіслав на адресу відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти його задоволення зокрема з огляду на те, що позивач протягом семи днів після зміни місця проживання на став на облік . Виконання обов`язків, визначених Законом України “Про військовий обов`язок”, є обов`язковим. Зауважує, що взяття/ перебування на військовому обліку громадян не є уточненням військово-облікових даних, це різні обов`язки, встановлені чинним законодавством, зокрема правилами військового обліку. ОСОБА_1 не вчасно прибув для взяття на військовий облік, що є порушенням правил. Наявність довідок про оновлення облікових даних не вплинула на його обов`язки, які залишаються незмінними. Саму постанову, яка є предметом адміністративного позову, вважає такою, що була винесена у відповідності до чинного законодавства України, яке передбачає відповідальність за дані порушення в умовах дії особливого періоду в країні, що триває з 2014 року. На підставі наведених аргументів, відповідач вважає, що жодні правові підстави для скасування постанови відсутні. Вважає зазначений позов безпідставним (а.с. 31-34).

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свій позов, обгрунтувавши його тим, що він не визнає своєї вини, адже є призовником, а не військовозобов`язаним. Дав показання, що він навчався у м. Вінниця у Вінницькому транспортному фаховому коледжі з 2020 по 2023 рік. Після завершення навчання у червні 2023 року йому повідомили, що його документи передали у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ). Більше року ніхто його не інформував. 15.07.2024 він самостійно звернувся до 6 відділу, щоб стати на облік. Після цього він надав документи, у результаті чого, 03.09.2024 його викликали до Вінницького РТЦК, де вручили постанову зі штрафом. При цьому його не повідомили, що справу будуть розглядати у його відсутність. На запитання суду, позивач зазначив, що завершив навчання у червні 2023 року. Коли він знаходився у Вінницькому ТЦК наприкінці червня 2023 року, прийшов забрати документи, щоб стати на облік та переєструватися до Літина. Однак йому повідомили, що його документи не передали, і що їх мають направити до 6 відділу РТЦК (с-ще Літин). Його зняли з обліку 11.06.2023 року у Вінницькому РТЦК. Він став на облік у 6 відділі РТЦК (с-ще Літин) лише у вересні 2024 року. У судових дебатах зазначив, що він не визнає своєї вини та вважає дії органів неправомірними.

Суд, заслухавши пояснення позивача , дослідивши відзив на позовну заяву та наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступних висновків.

Так, 19.07.2024 винесено постанову за № 1744 котра є предметом оскарження. Відповідно до змісту зазначеної постанови ОСОБА_1 в порушення вимог абз. 6 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», та п. 2 ч.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 був знятий з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 21.06.2023 та мав з`явитись за місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, що є порушенням мобілізаційного законодавства. Згідно наданих пояснень ОСОБА_1 свою вину в чинному правопорушенні визнав та пояснив, щодо ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув у в`язку з тим, що не знав своїх обов`язків. Зазначену постанову позивач отримав особисто 03.09.2024 (а.с. 9-10).

Згідно посвідчення про приписку ОСОБА_1 знятий з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 21.06.2023,  а взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 31.07.2024 (а.с. 11).

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Як визначено ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

На підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.

У абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, яка виразилась у неприбутті військовозобов`язаного у семиденний строк після прибуття до нового місця проживання до для взяття на військовий облік.

За змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять визначення поняття «триваюче» правопорушення.

Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.

Триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов`язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває протягом значного часу, і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Як слідує з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №487/2854/17,Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З матеріалів справи вбачається, що обов`язок прибути для взяття на військовий облік за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 виконано 31.07.2024, хоча знятий із обліку ще 21.06.2023, що свідчить про вчинення ним триваючого адміністративного правопорушення.

Саме з 21.06.2023 у позивача виник обов`язок у семиденний строк після прибуття до нового місця проживання стати на військовий облік, однак суд зазначає, що до 19.05.2024, тобто до набуття чинності Законом №3696-ІХ, яким ст. 210КУпАП було доповнено частиною 3,відповідальність за інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення не існувала. А тому обов`язок у семиденний строк після прибуття до нового місця проживання стати на військовий облік почав свій відлік з 19.05.2024 року,а закінчилось триваюче правопорушення 31.07.2024 після виконання позивачем передбаченого Законом обов`язку.

Бездіяльність позивача суд розцінює, як ухилення ОСОБА_1 від військового обліку.

Хоча позивач виправдовував свою бездіяльність тим, що його особова справа не була надіслана із ІНФОРМАЦІЯ_5 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак його військово-обліковий документ був наявний, тому вказане твердження не звільняє позивача виконати свій обов`язок стати на військовий облік за зареєстрованим місцем проживання.

Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно.

Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2-10, 72-77, 243-246, 250, 271, 286, 297 КАС України, ст. 210 КУпАП, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови № 1744 від 19.07.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя :                                         Гопкін П. В.