Справа № 444/2503/17                                Головуючий у 1 інстанції: Олещук М. М.

Провадження № 22-ц/811/2273/24                        Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       01 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

                                     головуючого - судді Ніткевича А.В.,    

                                     суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

                                     секретаря Марко О.Р.

                        з участю приватного виконавця Ільчишин Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 25 червня 2024 року в складі судді Олещук М.М. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни щодо не скасування арешту заробітної плати та зобов`язання повернути грошові кошти,- 

встановив:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. щодо не скасування арешту заробітної плати та зобов`язання повернути грошові кошти.

Скаргу обґрунтовує тим, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. перебуває виконавче провадження №69657065 з виконання виконавчого листа №444/2503/17 від 12.08.2022, виданого Жовківським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 1326054,76 грн. та 477379,69 грн. процентів за користування грошовими коштами.

В межах вказаного виконавчого провадження накладено арешт на грошові кошти боржника – ОСОБА_1 , в тому числі на наступний рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Звертає увагу, що він бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Заробітна плата, яку він отримує за службу в ЗСУ, надходить йому саме на вказаний банківський рахунок.

19.02.2024 електронною поштою скерував до приватного виконавця Ільчишин Л.В. заяву про скасування арешту зазначеного банківського рахунку, на який надходить заробітна плата, однак, листом від 22.02.2024 приватний виконавець Ільчишин Л.В. відмовила у скасуванні арешту його банківського рахунку через те, що на цей рахунок можуть надходити й інші кошти, крім заробітної плати.

У зв`язку з цим, 28.02.2024 повторно звернувся до приватного виконавця із заявою, в якій просив скасувати арешт грошових коштів у вигляді заробітної плати, яка надходить на цей банківський рахунок.

Листом від 21.03.2024, який надісланий йому 26.03.2024 року, приватний виконавець Ільчишин Л.В. повідомила про те, що заява про скасування арешту грошових коштів задоволенню не підлягає через те, що 17.03.2023 винесено постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій в розмірі 2 мінімальних заробітних плат, яку скеровано в банк для виконання.

ОСОБА_1 вважає такі дії та бездіяльність приватного виконавця Ільчишин Л.В. незаконними.

Зокрема, покликається на те, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами; організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, приватний виконавець не має права накладати арешт на всю заробітну плату, з якої може стягувати виключно 20 %.

Однак, приватний виконавець Ільчишин Л.В. порушила вимоги закону та наклала арешт на всю заробітну плату. При цьому, скаржник зазначає, що проходить службу в ЗСУ і нарахована йому заробітна плата є необхідною, в першу чергу, для придбання необхідної амуніції для служби, для допомоги сім`ї.

Натомість, приватний виконавець Ільчишин Л.В. навіть після отримання підтвердження того, що рахунок використовується для перерахування на нього заробітної плати, відмовилася скасувати арешт.

Таким чином, бездіяльність приватного виконавця Ільчишин Л.В. порушує вимоги закону.

Що ж стосується посилань приватного виконавця на те, що нею визначено поточний рахунок для здійснення видаткових операцій в розмірі 2 мінімальних заробітних плат, то жодних грошових коштів зі свого банківського рахунку він зняти чи перерахувати не може, оскільки всі його рахунки заблоковані повністю, без будь-якої можливості здійснити видаткові операції й до сьогодні. Крім того, визначення такого рахунку для здійснення видаткових операцій жодним чином не впливає на неправомірність дій приватного виконавця щодо накладення арешту на всю заробітну плату.

02.05.2024 до суду надійшло доповнення до скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця подане Калагурка І.В. у яких зазначається, що після подання скарги приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. здійснила ще одне грубе порушення вимог закону і звернула стягнення на всю заробітну плату боржника, що містилася на його банківському рахунку, попередньо неправомірно арештованому. Тобто, в той час, коли він виконує свій обов`язок із захисту Батьківщини, не перебуває у місці свого проживання і має можливість скористатися поштою лише в поодиноких випадках, приватний виконавець позбавляє його всієї заробітної плати, отриманої ним за захист держави, навіть після подання скарги на її дії щодо накладення арешту.

Так, 23.04.2024 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. на підставі платіжної інструкції № ВП №60459674 від 22.04.2024 стягнула з його рахунку 388993,06 грн. заробітної плати, яку він не міг до цього зняти через неправомірне накладення арешту. Тобто, приватний виконавець Ільчишин Л.В. стягнула всю його заробітну плату, яку він отримав за службу в ЗСУ та в користуванні якою був обмежений через неправомірне накладення арешту на ці кошти. З цього випливає, що приватний виконавець Ільчишин Л.В., розуміючи неправомірність своїх дій і наявність щодо цього усталеної судової практики щодо задоволення скарг на такі дії виконавців, умисно стягує таку заробітну плату в повному обсязі.

Враховуючи наведене, скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області щодо не скасування арешту заробітної плати ОСОБА_1 , яка знаходиться та надходить на наступний банківський рахунок: AT КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО БАНКУ- 305299), IBAN: НОМЕР_1 ; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівну скасувати арешт грошових коштів, які є заробітною платою ОСОБА_1 , що розміщені на рахунку в AT КБ «ПРИВАТБАНК», IBAN: НОМЕР_1 ; визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни при здійсненні виконавчого провадження №69657065 щодо стягнення з рахунку в AT КБ «ПРИВАТБАНК», IBAN: НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , грошових коштів у вигляді заробітної плати у розмірі 388993,06 грн.; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 388993,06 грн., які стягнуті з банківського рахунку ОСОБА_1 в AT КБ «ПРИВАТБАНК», IBAN: НОМЕР_1 .

Оскаржуваною ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 25 червня 2024 рокуу задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни щодо не скасування арешту заробітної плати та зобов`язання повернути грошові кошти – відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив боржник ОСОБА_1 , вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням закону.

Зазначає, що підставою подання скарги стало те, що приватний виконавець Ільчишин Л.В. наклала арешт на його грошові кошти, які є заробітною платою та стягнула отриману ним в Збройних Силах України заробітну плату в повному обсязі, а не в межах 20% як це передбачено вимогами закону.

Звертає увагу, що проходить службу у Збройних Силах України, однак не має можливості скористатися нарахованою заробітною платою, оскільки така повністю арештована приватним виконавцем.

Покликається на норми ЗУ «Про виконавче провадження» в частині звернення стягнення на заробітну плату.

Просить врахувати, що встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю.

Звертає увагу, що повідомляв приватному виконавцю про те, що арештовані кошти є заробітною платою, остання навіть після подання скарги на відповідні дії, здійснила стягнення всієї суми заробітної плати з банківського рахунку, не перевірила відповідної інформації та не надала такій жодного значення.

Вважає, що враховуючи вимоги ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», приватний виконавець повинна була скасувати арешт заробітної плати та здійснювати відрахування з такої в розмірі 20% після отримання від боржника інформації про те, що кошти є заробітною платою. Зазначає, що відповідні кошти отримує не в мирному місті, а в тяжких умовах за захист держави.

Кошти, що складають заробітну плату, є особливим об`єктом, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань та сумою стягнення.

В апеляційній скарзі покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20 щодо зняття арешту з заробітної плати боржника у виконавчому провадженні.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Стверджує, що висновки цієї постанови судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин.

Просить скасувати ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 25 червня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

13.08.2024 на адресу апеляційного суду надійшов відзив приватного виконавця Ільчишин Л.В. на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на усю хронологію обставин у відповідному виконавчому провадженні, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення приватного виконавця Ільчишин Л.В. на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк» не звертався до приватного виконавця з повідомленнями про спеціальний режим використання рахунку НОМЕР_1 , як і не повідомляв про не можливість накладення арешту й звернення стягнення на розміщені кошти на відповідному рахунку.

Таким чином, оскільки, рахунок НОМЕР_1 , на який накладено арешт, не є рахунком із спеціальним режимом використання, суд дійшов висновку про не доведеність скаржником вимог щодо неправомірності дій та бездіяльності приватного виконавця, оскільки дії державного виконавця відповідають положенням статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» і судом не встановлено порушення приватним виконавцем вимог закону під час здійснення виконавчих дій у даному виконавчому провадженні, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

При цьому, посилання представника стягувача ОСОБА_2 – адвоката Лазор А.О. на необхідність сплати судового збору за подання боржником скарги, є необґрунтованими, оскільки провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, і Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а також не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця.

Також суд зазначив, що скарга на дії та бездіяльність приватного виконавця направлена до суду поштою 28.03.2024, тому на момент подання такої визначений чинним законодавством строк на подання скарги не є пропущеним, відтак, підстави для залишення скарги без розгляду відсутні.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує таке.

Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни перебуває виконавчий лист виданий №444/2503/17 Жовківським районним судом Львівської областім 12.08.2022 про стягнення з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  суму основного боргу за договором позики від 20.09.2016 у розмірі 1 326 054, 70 ( один мільйон триста двадцять шість тисяч п`ятдесят чотири гривні сімдесят копійок), проценти за користування грошовими коштами у розмірі 477379,69 грн. (чотириста сімдесят сім тисяч триста сімдесят дев`ять гривень 69 копійок) (а.с. 66).

Представник стягувача ОСОБА_2 – адвокат Лазор А.О. подав заяву про відкриття виконавчого провадження та просив накласти арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_1 (а.с. 65).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни від 16.08.2022 відкрито виконавче провадження ВП №69657065 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу за договором позики від 20.09.2016 року у розмір 1 326 054,70 (один мільйон триста двадцять шість тисяч п`ятдесят чотири гривні сімдесят копійок) та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 477379,69 грн. (чотириста сімдесят сім тисяч триста сімдесят дев`ять гривень 69 копійок) (а.с. 68).

Цього ж дня приватний виконавець винесла постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди (а.с. 70, 72).

Як вбачається із поданих суду приватним виконавцем завірених матеріалів виконавчого провадження, копії зазначених процесуальних документів у ВП №69657065 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. надіслані боржнику  ОСОБА_1 на адресу, зазначену у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_1 а рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 73-74).

З метою з`ясування майнового стану боржника приватний виконавець скерувала запити до відповідних установ.

Так, згідно із відповіддю Державної фіскальної служби України станом на день відкриття виконавчого провадження інформація стосовно джерела отримання доходів боржником відсутня, за боржником земельних ділянок не зареєстровано, підтверджується відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (а.с. 75, 127).

Слідуючи відповіді Державної фіскальної служби України, боржник має відкриті банківські рахунки у AT «Райффайзен Банк Аваль», AT «Універсал Банк» (а.с. 76).

Крім цього, за боржником ОСОБА_1 зареєстровано транспортні засоби PEUGEOT PARTNER ВАНТАЖНИЙ, 2005 року виробництва, VIN/номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , колір БІЛИЙ; VOLKSWAGEN Т4 ВАНТАЖНИЙ, 1999 року виробництва, VIN/номер кузова НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 БІЛИЙ; VOLKSWAGEN Т4 ВАНТАЖНИЙ, 1997 року виробництва, VIN/номер кузова НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 , колір БІЛИЙ (а.с. 77).

16.08.2022 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. винесла постанову про арешт майна боржника, згідно із якою наклала арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 83).

Також, 16.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 81).

Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. направлено постанову про арешт коштів боржника стягувачу та боржнику, а також до банківських установ та отримано відповіді із банківських установ (а.с. 78-82, 87-122).

Під час здійснення виконавчих дій приватний виконавець отримала інформацію від AT «Райффайзен Банк» (арк. спр. 122) та AT КБ «Приват Банк», згідно з якою боржник володіє відкритими рахунками, однак на цих рахунках боржника ОСОБА_1 відсутні кошти для задоволення вимог стягувача (а.с. 87, 122).

Згідно із відповіддю Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ТУ ДМС України у Львівській області, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 126).

На вказану адресу приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. направлялися виклики боржнику ОСОБА_1 18.08.2022, 18.10.2022, 06.03.2023, однак боржник жодного разу не з`явився до приватного виконавця, що стверджується копіями відповідних актів (а.с. 129-138).

Також приватний виконавець 26.08.2022, 06.03.2023, 29.03.2023 направляла вимоги боржнику ОСОБА_1 пред`явити автомобілі, однак боржник та не пред`явив (а.с. 139-146).

25.10.2022 приватний виконавець винесла постанову про розшук майна боржника, а саме транспортних засобів, що належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 147).

За наслідком вчинених дій, приватний виконавець виявила транспортний засіб: VOLKSWAGEN Т4 ВАНТАЖНИЙ, 1999 року виробництва, VIN/номер кузова НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 БІЛИЙ.

11.05.2023 приватний виконавець винесла постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою описано та накладено арешт на зазначений вище транспортний засіб, постанова була направлена боржнику та стягувачу (а.с. 149-150).

22.05.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання СОД ОСОБА_3 для надання письмового звіту щодо визначення вартості рухомого майна (а.с. 151) .

Згідно із висновком суб`єкта оціночної діяльності від 06.07.2023 ринкова вартість об`єкта оцінки становить 281 500 (двісті вісімдесят одна тисяча п`ятсот гривень) (а.с. 152).

За результатами електронних торгів продажу зазначеного вище транспортного засобу, такі торги тричі не відбулись, що підтверджується відповідними протоколами (а.с. 154-156).

23.10.2023 приватний виконавець винесла постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, згідно з якою нереалізований на електронних торгах транспортний засіб за сумою на третіх електронних торгах - 140750,00 грн. в рахунок погашення боргу передано стягувачу ОСОБА_2 (а.с. 160-161).

18.07.2023 представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Савчак Я.О. подав заяву до приватного виконавця Ільчишин Л.В. про скасування арешту, накладеного на рахунок, призначений для нарахування заробітної плати та визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій (а.с. 164-165).

У цій заяві представник боржника просив зняти арешт із рахунку (IBAN) НОМЕР_1 ) у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», якщо повністю зняти арешт із вищезгаданого рахунку не вважається можливим із тих чи інших обставин, - визначити рахунок (IBAN) НОМЕР_1 ) у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як поточний рахунок ОСОБА_1 у банку для здійснення видаткових операцій та дозволити користуватися коштами у межах 13 400,00 грн. щомісячно.

19.07.2023 приватний виконавець винесла постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, згідно з якою для боржника визначено поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року (а.с. 172).

Також, приватний виконавець направила відповідь представнику боржника ОСОБА_1 - адвокату Савчаку Я.О., в якій звернуто увагу, що зазначений в заяві рахунок з кодом 2620 використовується не лише для зарахування заробітної плати, оскільки на такий рахунок можуть надходити будь-які виплати (перекази). АТ КБ «ПриватБанк», на який нормами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконав, наклав арешт на рахунок № НОМЕР_1 . Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Із поданої заяви не вбачається підстав для скасування постанови про арешт коштів в частині накладення арешту на кошти боржника, що містяться на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», відсутнє підтвердження, що рахунок № НОМЕР_1 має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, а тому заява в частині зняття арешту коштів з рахунку не може бути задоволена. Одночасно приватним виконавцем повідомлено, що нею винесено постанову від 19.07.2023 про визначення поточного рахунку № НОМЕР_1 для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, та скеровано в АТ КБ «ПриватБанк» для виконання (а.с. 169).

09.11.2023 приватний виконавець винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно з якою встановлено, що боржник отримує доходи у Військовій частині НОМЕР_8 (а.с. 174).

У постанові приватного виконавця визначено здійснювати відрахування із доходу боржника у відповідності до чинного законодавства в розмірі 20% (що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) всіх доходів боржника щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 1 928 940, 61 гривень, в тому числі основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацію та проведенням виконавчих дій.

Дану постанову направлено боржнику, стягувачу, а також у Військову частину НОМЕР_8 (а.с. 173).

08.05.2024 АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь на запит приватного виконавця Ільчишин Л.В. про запитувані рахунки, зокрема про рахунок номер НОМЕР_1 , номер картки НОМЕР_9 , в якій зазначено, що накладено арешт на рахунок, а також банком направлено інформацію про рух коштів за період з 13.06.2023 по 18.04.2024 (а.с. 175).

Згідно з Випискою за договором №б/н за період з 13.06.2023 по 18.04.2024, ОСОБА_1 отримував нарахування на картку заробітної плати з Військової частини НОМЕР_8 , а також здійснював перекази на іншу карту, знімав готівку та поповнював карту (а.с. 176).

Звертаючись із скаргою на дії приватного виконавця, боржник ОСОБА_1 свої доводи зводить до того, що накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю, достойні умови життя, приватний виконавець Ільчишин Л.В. порушила вимоги закону та наклала арешт на всю заробітну плату, а після отримання підтвердження того, що рахунок використовується для перерахування на нього заробітної плати, відмовилася скасувати арешт, відтак вважає, що бездіяльність приватного виконавця порушує вимоги закону, тому просить визнати таку неправомірною, зобов`язати її вчинити відповідні дії та повернути відповідні грошові кошти.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон України «Про виконавче провадження» та/або Закон № 1404-VIII) та положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Згідно із ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Положеннями частин першої статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина третя статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно із частиною четвертою статті 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційного Суду України).

В свою чергу, процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1, ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), то така скарга задоволенню не підлягає.

Верховним Судом неодноразово було викладено такий правовий висновок, зокрема у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 та інших.

Використовуючи своє право на захист та вважаючи дії приватного виконавця неправомірними, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень, у разі встановлення обґрунтованості скарги, спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.

Принцип справедливості судового розгляду повинен знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Так, частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII) визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі Інструкція), відповідно до якого про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Отже, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язані направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 квітня 2022 року в справі №756/8815/20 дійшла висновку, що не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому, на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом, при цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, тому відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак, це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Відтак, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Судом встановлено, що у боржника ОСОБА_1 наявний відкритий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», однак банком надано відповідь на запит приватного виконавця Ільчишин Л.В. про запитувані рахунки, зокрема про рахунок номер НОМЕР_1 , номер картки НОМЕР_9 , в якій зазначено, що накладено арешт на рахунок, при цьому, згідно із Випискою за період з 13.06.2023 по 18.04.2024 ОСОБА_1 отримував нарахування на картку заробітної плати з Військової частини НОМЕР_8 , а також здійснював перекази на іншу карту, знімав готівку та поповнював карту.

Таким чином, приймаючи постанову до виконання, банк не визначив статус коштів та рахунку на якому вони знаходяться, як рахунок із спеціальним режимом використання і не повідомляв виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та не повернув його постанову без виконання, що було б підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», однак, банк, приймаючи до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів у виконавчому провадженні №69657065 не визнав відповідний рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

У подальшому, АТ КБ «ПриватБанк» не звертався до приватного виконавця з повідомленнями про спеціальний режим використання рахунку НОМЕР_1 , як і не повідомляло про не можливість накладення арешту й звернення стягнення на розміщені кошти на відповідному рахунку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з тим, що приватний виконавець не порушила вимог ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки частиною третьою статті 52 цього Закону встановлено, що саме на банк покладено обов`язок перевірити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, відтак, оскільки рахунок НОМЕР_1 , на який накладено арешт, не є рахунком із спеціальним режимом використання, районний суд дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність скаржником вимог щодо неправомірності дій чи бездіяльності приватного виконавця.

Більше того, винісши постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій згідно з якою для боржника визначено поточний рахунок  НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, приватний виконавець фактично задовольнила  заяву представника боржника  ОСОБА_1  - авдоката ОСОБА_4  в частині визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій та дозволу користуватися коштами у межах 13 400,00 грн. щомісячно.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм дано правильну правову оцінку, а ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до не правильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 25 червня 2024 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 02 жовтня 2024 року.

Головуючий:                                                        А.В. Ніткевич

Судді:                                                                С.М. Бойко

С.М. Копняк