ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2024 року                                                 м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_1

суддів

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання ОСОБА_3

та сторін судового провадження:

прокурора                                         ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12023262140000089 від 23.03.2023 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кормань Сокирянського району Чернівецької області, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше судимого:

- 12.02.2004 Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч.3 ст. 185, ст. 69 КК України до покарання у виді 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 24.06.2005 Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст. 162, ст. 71 КК України до покарання у виді 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 13.04.2006 Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст. 162, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 роки позбавлення волі. 28.11.2007 звільнений умовно-достроково на 4 місяці 23 дні;

- 25.11.2008 Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт;

ЄУНСС №722/1604/23 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_7

Провадження №11-кп/822/265/24 Суддя - доповідач: ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст. 115 КК України

- 04.12.2009 Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 роки позбавлення волі. Постановою Старогородського суду м. Вінниця від 03.06.2011 не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі 1 рік 4 місяці 20 днів замінено на обмеження волі. Звільнений 04.11.2011 на підставі постанови Крижопольського районного суду Вінницької області від 28.10.2011 умовно-достроково на не відбутий строк 11 місяців та 6 днів;

- 11.05.2013 Сокирянським районним судом Чернівецької області за ст. 395 КК України до покарання у виді 3 місяці арешту, звільнений 20.08.2013 по відбуттю строку покарання;

- 13.03.2014 Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 місяці арешту, звільнений 04.10.2014 по відбуттю строку покарання;

- 25.04.2016 Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 122, ст. 70 КК України до покарання у виді 3 роки 6 місяців позбавлення волі, 24.07.2018 на підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 16.07.2018 звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 29 днів;

- 14.11.2019 Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 1 рік 1 місяць позбавлення волі, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.08.2020 замінено невідбуту частину покарання, призначеного вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.11.2019, на більш м`яке покарання у виді 240 годин громадських робіт;

- 01.02.2021 Сокирянським районним судом Чернівецької області за ч.2 ст. 389 КК України до покарання у виді 3 місяці 10 днів арешту, 05.08.2021 звільнений по відбуттю строку покарання;

-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст апеляційних скарг і судового рішення суду першої інстанції.

На вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 травня 2024 року обвинувачений  ОСОБА_5  подав апеляційну скаргу. 

Цим вироком, ОСОБА_5 , - визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України і за його вчинення призначено йому покарання у виді 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі.

Застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» продовжено до набрання даним вироком суду законної сили.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 відраховано з 23.03.2023 року.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 956 (дев`ятсот п`ятдесят шість) грн..

Скасовано накладений ухвалою слідчого судді Сокирянського районного суду від 23.03.2023 року арешт шляхом заборони користування та розпоряджання (відчуження).

Вирішено питання речових доказів.

Доводи апеляційних вимог і заперечення на них.

Обвинувачений ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі вважає вирок районного суду незаконним у зв`язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, порушення норм кримінального процесуального законодавства та матеріального права.

Зокрема, на його думку, вирок суду є занадто суворим, оскільки суд дійшов висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи, допустив однобічність в дослідженні доказів по справі, надавши перевагу тільки правовій позиції сторони обвинувачення та не вірно сформував його покази.

Зазначає, що вину у скоєному він визнав зразу, що підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 27.07.2023, а також показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ..

Вказує, що свою вину визнав у судових дебатах та в останньому слові, зазначивши, що дуже шкодує про скоєне та щиро розкаюється, самого моменту вбивства не пам`ятає.

Прокурор у своєму запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 вважає, що доводи останнього про неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваного рішення закону України про кримінальну відповідальність, яке потягнуло за собою невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого через надмірну суворість, є безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки вчиненого злочину у вигляді смерті людини, дані про особу винного, обставини, які обтяжують покарання й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

22.03.2023 року близько 23 год. 00 хв. стрілець-снайпер 2 аеромобільного взводу і 1 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , в період не знятої та не погашеної у встановленому законом порядку судимості, перебуваючи на вулиці поблизу території господарства АДРЕСА_2 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, розпочав словесний конфлікт зі своєю співмешканкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ході якого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 .. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , 22.03.2023 у період часу з 23 год.00 хв. по 23 год. 18 хв, рухаючись по вулиці поблизу території господарства АДРЕСА_2 напрямку господарства АДРЕСА_3 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_11 та бажаючи їх настання наніс останній щонайменше 19 ударів кулаками та ногами, з яких не менше 14 ударів в ділянку голови та не менше 5 в ділянку рук та тулуба ОСОБА_11 ..

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 , направлених на умисне, протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , останній були заподіяні множинні тілесні ушкодження. Тілесні ушкодження прижиттєві і виникли за коротший проміжок часу до моменту настання смерті від щонайменше 19-ти разової дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею з достатньо великою силою та удару об такі, вірогідніше всього травматичної дії кулаків рук та ніг взутих у тверде взуття, з послідуючим неодноразовим падінням ОСОБА_11 з висоти власного зросту на тверду площину, що підтверджується наявними чисельними саднами обох колінних суглобів, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці «небезпечні для життя» в момент їх спричинення та перебувають у прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

Смерть ОСОБА_11 настала від геморагічного шоку, який виник внаслідок прижиттєво отриманого удару, вірогідніше всього ногою ОСОБА_5 взутої в тверде взуття (берци) з прикладанням достатньо великої сили удару в ділянку правої половини грудної клітки, що призвело до утворення масивного розриву передньої поверхні правої долі печінки, що викликало розвиток гострої масивної кровотечі в черевну порожнину.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 115 КК України, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 , винним себе не визнав, відмовився від дачі показань, але в останньому слові щиро шкодував про вчинене.

Позиції учасників апеляційного провадження в судових дебатах.

Обвинувачений ОСОБА_5  та в його інтересах адвокат ОСОБА_6 , підтримали подану апеляційну скаргу та просили змінити вирок районного суду та пом`якшити покарання шляхом застосування ст. 69 КК України, з урахуванням того, що він з 18.01.2023 року проходив військову службу в районі Донецької області та 26.01.2023 року отримав бойове порання – акубаротравму. Шкодує про вчинення, але не може відтворити всі події того вечора, т.я. має часткові «провали в пам`яті» внаслідок отриманого поранення.

Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_5 та залишити вирок районного суду без змін, як законний та обґрунтований.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких апеляційний суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.

Встановивши суть вироку та з`ясувавши вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , заслухавши пояснення останнього та в його інтересах захисника – адвоката ОСОБА_6 , думку сторони обвинувачення щодо заявлених апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів перевіривши, в межах апеляційної скарги, матеріали даного кримінального провадження вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, перевірив та проаналізував надані сторонами докази, надавши оцінку кожному з них у їх сукупності та взаємозв`язку, дотримуючись вимог статей 86, 87, 94 КПК України, здійснивши повний аналіз доказів, дійшов вірного висновку про те, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом, допустимими й достатніми доказами винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам обвинуваченого ОСОБА_5 наведеним в апеляційній скарзі та його поясненням наданим у судовому засіданні апеляційної інстанції щодо суворості призначеного йому покарання, колегія суддів приходить до наступного.

Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Перевіряючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_5 покарання, колегією суддів встановлено, що при призначенні покарання обвинуваченому, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

Судом було взято до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який на момент вчинення кримінального правопорушення був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , за місцем служби характеризується негативно, по місцю реєстрації характеризується посередньо, не є інвалідом будь-якої групи, на «Д» обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, на час вчинення кримінального правопорушення усвідомлював свої дії і міг керувати ними.

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом віднесено рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних або близьких відносинах; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_5 покарання у виді максимального позбавлення волі передбаченого санкцією статті, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, не в повній мірі обґрунтовано судом і є суворим.

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, зокрема і обмеженої осудності, що впливають на покарання.

Разом з тим, слід зазначити, що пом`якшуючі обставини чи їх сукупність мають бути в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами правопорушення, роллю, яку виконувала особа визнана винуватою у вчиненні діяння, її поведінкою під час вчинення протиправних дій та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку правопорушення та/або небезпечність винуватця.

Так, у судовому засідання апеляційної інстанції ОСОБА_5 та його захисник посилалися на положення ст. 69 КК України, однак фактично не обґрунтували, які саме обставини є такими, які б слугували призначенню йому менш суворого покарання, тобто нижчого від найнижчої межі встановленої законом за вказаний злочин.

Для врахування тих чи інших пом`якшуючих обставин судом при призначенні покарання, обвинувачений чи його адвокат повинні належним чином обґрунтувати і довести, яким є зв`язок цих обставин із вчиненим кримінальним правопорушенням, і чому вони істотно знижують його тяжкість. Більше того, визнання тієї чи іншої обставини пом`якшуючою, яка не зазначена в ч.1 ст. 66 КК України, є правом суду, а не обов`язком.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дослідивши матеріали кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , вважає за можливе зменшити призначене йому покарання, зважаючи на те, що районним судом визначено останньому максимальну міру покарання, передбачену ч.1 ст. 115 КК України, без достатнього умотивування.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 призваний по мобілізації 01.12.2022 у в/ч НОМЕР_2 на підставі Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію».

18.01.2023 солдата ОСОБА_5 призначено стрільцем-снайпером 2 аеромобільного взводу 11 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону, ВОС-100672Д та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

26.01.2023 солдат ОСОБА_5 отримав бойове поранення біля АДРЕСА_3 внаслідок чого був евакуйований до КНП «Краматорська міська лікарня №2» з діагнозом: ВТ від 26.01.2023. Акубаротравма. Був скерований до медичної роти в задовільному стані під нагляд лікаря частини. На час вчинення правопорушення останній перебував на реабілітації за місцем проживання.

Отже, з наведеного слідує, що ОСОБА_5 брав участь у захисті Батьківщини, під час бойових дій отримав травму, яка привела обвинуваченого до вчинку із жахливими наслідками, тобто вбивства ОСОБА_11 ..

Разом з тим, обвинуваченням не доведено, що підсудний перебував у сімейних або близьких відносинах з потерпілою.

Проте, в останньому слові в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, а також у своїй скарзі обвинувачений ОСОБА_5 свою провину визнав і щиро шкодував про вчинене ним діяння.

Отже, переглядаючи вирок в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , колегія суддів виходить із фактично встановлених обставин та підстав, які були враховані судом І-ї інстанції при призначенні покарання останньому і вважає можливим зменшити міру покарання, але без застосування вимог ст. 69 КК України, як про те апелює обвинувачений.

Відповідно до ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виправлення як мета покарання – це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого – це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення засудженого є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

На думку колегії суддів, обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 13 років. Таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання останнього, і забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість (ст. 414 КПК України).

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні в частині визначеного судом обвинуваченому покарання.

Керуючись ч.2 ст. 376, 404, 405, 407-409, 414, 418, 419, 426, 426 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 травня 2024 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст. 115 КК України – змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення проте може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суд протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою,- в той самий порядок і строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_12