Справа № 288/1702/24

Провадження № 2/288/472/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з  участю секретаря судових засідань – Колодяжної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі- відповідач) про визнання права власності на житловий будинок, в якому вказує, що вона є власником 76/100 частин житлового будинку загальною площею 69,6 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 04.01.1980 року № 1082, посвідченого Попільнянською Держнотконторою, рішення народного суду Попільнянського району від 24.01.1985 року та рішення Андрушівського районного народного суду від 15.12.1986 року.

Іншим співвласником 24/100 частин даного житлового будинку є її колишній чоловік – ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.1980 року № 1080 посвідченого Попільнянською Держнотконторою, рішення Андрушівського районного народного суду від 15.12.1986 року.

З ОСОБА_2 позивач розірвала шлюб 1982 року, що встановлено рішенням Андрушівського районного народного суду від 15.12.1986 року. На даний час колишній чоловік позивача помер, про наявність спадкоємців позивачу невідомо.

На території земельної ділянки в АДРЕСА_1 , позивачем було збудовано новий житловий будинок, будівництво здійснювалось без належних документів, будівництво закінчилось до 1992 року.

11.12.1991 року позивач звернулась до виконкому Попільнянської селищної ради із заявою про узаконення самочинно збудованого житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням № 48 від 18.04.1995 року виконавчого комітету Попільнянської селищної ради народних депутатів за результатами розгляду заяви позивача вирішено узаконити самовільно побудований житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . Зобов`язано позивача оформити технічну документацію в райархітектурі в місячний строк.

На виконання вказаного рішення, позивачем замовлено технічну документацію, виготовлено поетажний план.

В 2000 році позивачем замовлено технічний паспорт на житловий будинок, однак, в даному паспорті чомусь вказано рік побудови житлового будинку 1999 рік.

З 1990-х років позивач проживає в даному будинку та зареєстроване в ньому місце її проживання разом із сім`єю, старий будинок використовується як господарська будівля.

Як вбачається із технічного паспорта від 24.01.2024 року на житловий будинок, в новому будинку наявне інженерне обладнання таке як електрика, водопровід, водовідведення та газопровід, так як він використовується як житловий будинок. Старий будинок 1952 року обладнаний тільки електрикою, так як використовується як господарська будівля.

Маючи намір зареєструвати право власності на житловий будинок позивач звернулась із заявою до державного реєстратора, однак заява була зупинена, і їй надано строк для надання інших необхідних документів, зокрема для надання документу, який підтверджує речове право на земельну ділянку під житловим будинком.

Однак, такого у позивача не має і здобути його вона не може, так як не оформлено право власності на земельну ділянку під житловим будинком.

Відсутність речового права також перешкоджає позивачу ввести в експлуатацію житловий будинок та зареєструвати право власності на нього.

Доказом наявності збудованого житлового будинку є звернення із заявою ще наприкінці 1991 року до виконкому селищної ради про оформлення права власності на вже збудований житловий будинок та за наслідками розгляду якої було прийнято рішення про узаконення самовільно збудованого житлового будинку.

Позивач вважає, що вказане свідчить про наявність підстав для визнання за нею права власності на житловий будинок, іншим способом набути вона не має можливості.

На підставі вищевикладеного позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок загальною площею 88,1 кв.м, житловою площею 26,8 кв.м, позначений на плані літерою «В», з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . Судові витрати покладає на себе.

Позивач в судове засідання не з`явилась, в позовній заяві просила справу розглядати без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просить справу розглядати без участі їх представника, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд,  всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі письмові докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 20 липня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області, 27 квітня 1985 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 », про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 18 /а.с. 5/.

Відповідно до Договору дарування укладеного 04 листопада 1980 року, ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_4 прийняла у дар належного ОСОБА_6 жилого будинку, а саме 1/2 його частку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,5 кв.м, окремо два сарая. Зареєстровано в реєстрі за № 1082 /а.с. 6-7/.

Згідно рішення народного суду Попільнянського району Житомирської області, від 24 січня 1985 року, ОСОБА_4 виділено житловий будинок з прибудовами до нього, які знаходяться в АДРЕСА_1 та визнано за нею право власності на дане домогосподарство /а.с. 8-9/.

Як вбачається з Реєстраційного посвідчення, виданого 12 березня 1985 року Бердичівським МБТІ, житловий будинок (цілий), який розташований в АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_4 на праві особистої власності на підставі договору дарування /а.с. 10/.

Відповідно до рішення Андрушівського районного народного суду Житомирської області № 2-113 від 15 грудня 1986 року, домогосподарство, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поділено, при цьому виділено ОСОБА_4 приміщення: 1-6 площею 14,2 кв.м, 1-4 площею 4,5 кв.м, 1-5 площею 4,7 кв.м, 1-3 площею 15,2 кв.м, 1-1 площею 11,7 кв.м, 1-2 площею 3,2 кв.м, також сарай А, туалет, 1/2 частину огорожі, що складає 76/100 ідеальних частин домогосподарства та визнати за нею право власності на дану частину. ОСОБА_2 виділено приміщення 1-7 площею 16,1 кв.м, також сарай Б, 1/2 частину огорожі, що складає 24/100 ідеальних частин домогосподарства та визнати за ним право власності на дану частину домогосподарства /а.с. 11-13/.

Згідно Реєстраційного посвідчення, виданого 22 червня 1989 року Бердичівським МБТІ, житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , а саме: 76/100 ідеальних частин, зареєстрований за ОСОБА_4 на праві особистої власності на підставі договору дарування /а.с. 14/.

Як вбачається з Заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої 11.12.1991 року за Вх. № 167/29, вона звернулась до виконкому селищної ради з проханням узаконити самовільно побудований будинок по АДРЕСА_1 , на присадибній ділянці, яка перейшла їй у спадщину разом з 2/3 частин будинку. 1/3 частина будинку належить ОСОБА_2 /а.с. 15/.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради народних депутатів № 48 від 18 квітня 1995 року «Про узаконення самовільно побудованих житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 », вирішено узаконити самовільно побудований житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 . Оформити технічну документацію /а.с. 16/.

ОСОБА_1 було виготовлено поетажний план житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 17/.

Згідно Технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 24 жовтня 2000 року ДКП «Бердичівське МБТІ», власником будинку вказана ОСОБА_1 , цілий житловий будинок /а.с. 18-20/.

Як вбачається з Технічного паспорту, виготовленого 24 січня 2024 року КП «Бердичівське МБТІ», замовником технічної інвентаризації на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вказана ОСОБА_1 /а.с. 21-24/.

Довідкою № 213 від 09 лютого 2024 року, виданої КП «Бердичівське МБТІ», визначено, що відповідно до даних паперових носіїв технічного архіву станом на 31.12.2012 року житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано по праву приватної власності за: - ОСОБА_4 – 76/100 ідеальних частин житлового будинку на підставі договору дарування від 04.11.1980 року № 1082 посвідченого Попільнянською держнотконторою; рішення народного суду Попільнянського району від 24.01.1985 року; рішення Андрушівського районного народного суду від 15.12.1986 року; - ОСОБА_2 – 24/100 ідеальних частин житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.1980 року № 1080 посвідченого Попільнянською держнотконторою; рішення Андрушівського районного народного суду від 15.12.1986 року. На земельній ділянці співвласником ОСОБА_1 побудовано новий житловий будинок літ. В згідно рішення Попільнянської селищної ради № 48 від 18.041995 року. Інвентаризаційна справа № 384, р № 46, книга № 4 /а.с. 25/.

Відповідно до рішення про зупинення розгляду заяви № 74110209 від 15 липня 2024 року, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Попільнянської селищної ради Житомирської області, вирішено зупинити розгляд заяви ОСОБА_1 від 11.07.2024 року, так як заявником не подано виписку із погосподарської книги та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав /а.с. 26/.

Згідно архівної довідки № 07-03/384 від 05 серпня 2024 року, виданої Архівним відділом Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, в документах архівного фонду Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, за період з 1991 по 2007 роки, відомості про передачу у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , або ОСОБА_2 , не виявлено /а.с. 34/.

Як вбачається з Заяви про державну реєстрацію прав від 11 липня 2024 року, ОСОБА_1 звернулась з даною заявою для набуття права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 35/.

Відповідно до рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 74639132 від 19 серпня 2024 року, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно, вирішено відмовити заявнику у проведені реєстраційних дій за заявою у зв`язку із тим, що заявником не подано виписку із погосподарської книги, та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав /а.с. 36/.

Довідкою № 02-10/О-695 від 27 вересня 2024 року Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області визначено, що біля будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , згідно земельно-облікових документів, рахується земельна ділянка орієнтовною площею 0,0400 га /а.с. 44/.

У відповідності до статті 4 ЦПК України,  кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

         Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулась  до суду з позовом в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з тих підстав, що будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами закінчилось до 1992 року, проте зареєструвати право власності на даний будинок вона не має можливості, так як у неї відсутній документ, який підтверджує речове право на земельну ділянку під будинком та відсутня виписка із погосподарської книги.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 325 ЦК України визначено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

В ст. 328 ЦК України закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 380 ЦК України житловий будинок є об`єктом права власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як інструкція Держплану УРСР і Міністерства юстиції УРСР від 29 липня 1959 року « Про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» (втратила чинність на підставі наступної інструкції), інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1995 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованої' Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами.)

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, спopyди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На даний час питання реєстрації права власності на нерухоме майно врегульоване приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Положеннями ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень який встановлював альтернативний перелік документів, необхідних для здійснення державної реєстрації відповідних об`єктів нерухомого майна.

Згідно п. 42 Порядку, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Із системного аналізу вищевикладеного вбачається, що житловий будинок садибного типу має бути окремим об`єктом нерухомого майна, який знаходиться на окремій земельній ділянці з установленими межами, певним місцем розташування та з обов`язковим визначенням майнових прав щодо такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні документи, передбачені ст. 31 Закону, а саме документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом.

Позивачем надана довідка Попільнянської селищної ради /а.с. 44/, з якої вбачається, що біля частини будинку рахується земельна ділянка орієнтовною площею 0,0400 га. Суд критично відноситься до даної довідки та не бере її до уваги, оскільки позивачем не надано рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Пунктом 5 ч. 27 розділу ІХ «Прикінцеві положення» ЗК України передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з урахування наведених правових норм та встановлених фактичних обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання права власності на житловий будинок у судовому порядку у визначений позивачем спосіб.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтею 41 Конституції України; Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; статтями 79, 116,  122, 123 Земельного Кодексу України;  статтями 15, 16, 182, 316, 317, 319, 328, 375,  380, 392 ЦК України; статтями  4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

       Суддя Попільнянського

       районного суду                         М. І. Рудник