ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18494/24

 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

 головуючого - судді  Семененка Я.В. (доповідач),

 суддів:  Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,     

розглянувши в порядку письмового провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року (суддя Сластьон А.О.) по справі №160/18494/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,  Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                               ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.07.2024 №912400171767 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 25.06.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 25.06.2024 року.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2), призначеної згідно Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення”. Досягнувши загального пенсійного віку позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Відповідач відмовив у призначенні пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону № 1058-ІV та статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Позивач вважав таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами, суд першої інстанції фактично виходив з того, що у спірному випадку позивачу вже була призначена пенсія за віком, у зв`язку з чим відповідач правомірно відмовив у призначення такого ж виду пенсії позивачу вдруге.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з

апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами, які зазначені у позові. Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що пенсія за віком на пільгових умовах, яка призначається на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пенсія за віком, яка призначається на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є різними видами пенсійного забезпечення та призначаються за вибором особи. Оскільки, позивач набув право на призначення пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виявив бажання на її призначення, шляхом подання відповідної заяви до пенсійного органу, то відповідач, фактично посилаючись на те, що позивач отримує пенсію за віком,  неправомірно в цьому відмовив. Позивач також звертає увагу на те, що судом першої інстанції у спірних відносинах не були застосовані відповідні висновки Верховного Суду, які зроблені в аналогічних спорах та які підтверджують право особи, якій рані була призначена пільгова пенсії, на призначення пенсії за віком на умовах, передбачених Законом №1058.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у відповідності Закону України "Про пенсійне забезпечення" (зі зниженням пенсійного віку) з 11.09.2014.

25.06.2024 позивач після досягнення 60-річного віку звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії, в якій просив призначити пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення №912400171767 від 02.07.2024 про відмову в перерахунку пенсії – переході на інший вид пенсії (на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по України за 2021-2023 роки). Підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що позивач вже отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 11.09.2014.

Не погодившись з таким рішення відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за цим законом призначаються наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно п. "б" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції на час призначення пенсії позивачці) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Статтею 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено такі види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Тобто, і Законом України “Про пенсійне забезпечення”, на підставі якого позивачу призначено пенсію, і Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено такий вид пенсійних виплат як пенсія за віком.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно абзацу другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Отже, дія Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Таким чином, враховуючи те, що пенсія позивачу за віком на пільгових умовах призначена під час дії Закону №1058, то твердження позивача про те, що йому призначено пенсію за іншим Законом, а не за Законом №1058, є безпідставними, оскільки такі доводи суперечать положенням п.2 Прикінцевих положень Закону №1058, яким чітко визначено, що пільгові пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки, положення ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на які посилається позивач, стосуються осіб, які вперше звернулися за призначенням пенсії за цим Законом, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, так як позивачу раніш вже була призначена пенсія за віком за нормами цього Закону.

Отже, оскільки, позивачу у 2014 році вже було призначено пенсію за віком (на пільгових умовах), то його повторна заява про призначення цього ж виду пенсії, хоч і на загальних підставах, є необґрунтованою, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку відмовивши в задоволенні позовних вимог.  

Щодо застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду.

Так, вирішуючи спірні відносини судом першої інстанції прийнято до уваги висновки Верховного Суду, які зроблені в подібних правовідносинах, постанова від 27.06.2023 по справі №500/4392/22.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставними посилання позивача  на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 року у справі №348/2271/16-а, оскільки правовідносини, які розглядалися Верховним Судом у вказаній справі, не є тотожними правовідносинам у цій справі, так як стосувалися права особи на призначення пенсії за віком, якій раніш була призначена пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», і з цього приводу Суд вказав на те, що пенсія за віком та пенсія за вислугу років є різними видами пенсіями і такий вид пенсії Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не передбачений.

В апеляційній скарзі позивач наводить, зокрема, справи розглянуті Верховним Судом, в яких предметом спору також були правовідносини пов`язані з призначенням пенсії за віком особі, якій раніш була призначена пенсія за вислугу років.

В той же час, позивач наводить і справи, в яких Верховним Судом зроблено протилежні висновки, ніж в тих справах, які прийняті до уваги судом першої інстанції у спірному випадку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що в подібних правовідносинах Верховний Суд має неоднаковий підхід до вирішення таких спорів.

В той же час, з огляду на встановленні обставини у цій справі, зокрема, призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2) вже під час дії Закону №1058 та враховуючи вищенаведену позицію суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції вважає правильним застосування судом першої інстанції у спірних відносинах саме висновків Верховного Суду, які зроблені у вищенаведеній справі.

Також, враховуючи такі доводи позивача, суд апеляційної інстанції вважає зазначити те, що у випадках застосування Верховним Судом різних підходів при вирішенні подібних спорів, застосуванню підлягають правові висновки, які зроблені Верховним Судом у часі пізніше.

Так, в апеляційній скарзі позивач, зокрема, посилається на постанову Верховного Суду від 17.06.2021 (справа №336/7438/16-а), натомість, в ЄДР наявні і інші судові рішення Верховного Суду, зокрема, постанова Верховного Суду від 06.12.2021 (справа №185/951/17), в якій Судом висловлено правову позицію, якій відповідають висновки суду першої інстанції у цій справі. Також, ухвалою Верховного Суду від 15.01.2024 (справа №160/7910/23) відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення суду першої на апеляційної інстанції, якими було відмовлено в задоволенні позову особі в подібних цій справі правовідносинах. У вказаній ухвалі Верховний Суд пославшись на правові висновки, які зроблені Верховним Судом у справі №185/1473/17 (постанова від 17.05.2021), зазначив про відсутність підстав для відступу від такої правової позиції.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року по справі №160/18494/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, які визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 03.10.2024

Головуючий - суддя                                                                      Я.В. Семененко

                               суддя                                                                      Н.А. Бишевська

                               суддя                                                                      І.Ю. Добродняк