ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року Справа № 18/5026/168/2011
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,
секретар судового засідання –Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача – Шамов О.А. –представник за довіреністю,
від відповідача – Кошарний Г.І. - представник за довіреністю,
Бердніков В.О. –директор,
від третьої особи - ОСОБА_3 –особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської
області, м. Черкаси
до товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр”,
м. Умань, Черкаської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
ОСОБА_3, м. Умань, Черкаської
області
про визнання права власності на частку у статутному фонді товариства,-
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулася спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” про визнання за позивачем права власності на частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” розміром 42%, в еквіваленті 491 000 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 січня 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10 лютого 2011 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 лютого 2011 року було залучено до участі у справі учасника товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ОСОБА_3 та відкладено розгляд справи на 24 лютого 2011 року.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивачем було також подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, ОСОБА_3, іншим учасникам товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” вчиняти будь –які дії, щодо відчуження чи передачі іншим способом часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” один одному чи третім особам, заборони вказаним особам збільшувати чи зменшувати розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр”.
24 лютого 2011 року до господарського суду через канцелярію господарського суду Черкаської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд визнати недійсними рішення зборів товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” від 12 липня 2002 року (протокол №5), нову редакцію установчого договору про створення і діяльність товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” від 30 липня 2002 року, зареєстрованого Уманською районною державною адміністрацією 08 серпня 2002 року за реєстраційним №97/3 та нову редакцію статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр”, зареєстрованого Уманською районною державною адміністрацією 08 серпня 2002 року за реєстраційним №97/3.
Проте, зазначена заява про збільшення розміру позовних вимог за своїм змістом є фактично заявою про зміну предмету позову (доповненням раніше заявлених позовних вимог новими позовними вимогами), а тому суд не вбачає підстав для прийняття її до розгляду, оскільки заява суперечить вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, як така, що подана після початку розгляду господарським судом справи по суті.
В зв’язку з чим судом розглядаються первісні позовні вимоги про визнання права власності на частку в статутному фонді товариства.
Також в судовому засіданні, яке відбулося 24 лютого 2011 року представником позивача було заявлено усне клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заявлене клопотання судом було задоволено, в зв’язку з чим подальший хід судового процесу по розгляду даного спору здійснювався з фіксуванням за допомогою технічних засобів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 83 - 85) та зазначав, що позивач не є правонаступником Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області, оскільки Рада 29 квітня 2002 року ліквідована, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 86). Крім того, позивачем не додано до позовної заяви документів, які оформляються при припиненні юридичної особи, зокрема, передавальний акт або розподільчий баланс. Правонаступництво спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області по майну, коштах і зобов’язаннях по платежам Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області заявлено лише у 2008 році, тобто після 6 років після ліквідації Ради. За період з 2002 по 2008 роки зміни до статуту спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області не вносилися, що підтверджується витягом з Державного реєстру і свідчить, що фактичного правонаступництва за цей час не відбулося. Також представник відповідача зауважував, що чинним законодавством України не передбачено права підприємствам та організаціям виступати засновниками чи співзасновниками об’єднань громадян, а тому позивач не мав законних підстав включати до складу засновників спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області підприємства та організації, які перелічені у статуті в редакції від 30 травня 2008 року. Крім того, в зазначеному переліку підприємств і організацій товариство з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” не зазначено, що свідчить про відсутність будь –яких правових зв’язків між сторонами даного спору.
Також, відповідачем подано заяву до суду в порядку ст. 267 ЦК України про застосування строків позовної давності.
У вказаній заяві відповідач зазначав, що згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. В зв’язку з чим відповідач стверджував, що строк позовної давності по даному спору сплинув 20 вересня 2010 року.
Таким чином відповідач просив суд застосувати позовну давність при вирішенні спору по даній справі та на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України відмовити у задоволенні позову.
ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд у позові відмовити повністю.
В судовому засіданні, яке відбулося 24 лютого 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/168/2011.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання права власності на частку у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” розміром 42%, в еквіваленті 491 000 грн. 00 коп., позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що рішення зборів товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” від 12 липня 2002 року та протокол №5 від 12 липня 2007 року, якими було затверджено установчий договір та статут відповідача в новій редакції, не відповідають чинному законодавству України, оскільки порушена процедура скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
При цьому позивач зазначав, що всупереч вимогам ч. 5 ст. 61 Закону України “Про господарські товариства”, позивача про проведення загальних зборів не було повідомлено. Рішення зборів учасників товариства про передачу частки статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” у розмірі 42% директору товариства ОСОБА_3 не є правомочним, оскільки не було згоди позивача на відчуження його частки у статутному фонді на користь вказаної особи.
Також позивач вказував, що відповідне рішення на зборах учасників товариства було прийнято всупереч вимогам ст. 42 Закону України “Про господарські товариства”, згідно якої рішення загальних зборів учасників з питань зміни статуту товариства є правомочними, якщо вони приймаються більшістю у 3/4 голосів учасників, які беруть участь у зборах. Зазначене також передбачено положеннями пунктів 8.5.3 та 8.5.12 статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” від 28 травня 1998 року. Відповідно до вказаних пунктів статуту рішення щодо затвердження та внесення змін і доповнень до засновницьких документів являються компетенцією зборів засновників і приймається кваліфікованою більшістю (75%) голосів. Отже, на думку позивача, збори не були уповноважені приймати рішення щодо затвердження нової редакції установчого договору та статуту відповідача, так як на зборах учасників кількість голосів складала –58%, оскільки позивач з часткою 42% статутного фонду товариства участі на зборах не брав.
Позивач вважає, що нова редакція установчого договору про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” від 30 липня 2002 року та нова редакція статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” не відповідають чинному законодавству, оскільки зареєстровані на підставі рішення зборів №5 від 12 липня 2002 року.
В зв’язку з чим, позивач розцінює вищенаведені дії відповідача як неправомірне відчуження частки позивача у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр”, що перешкоджає спілці сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд та займатися господарською діяльністю.
Стосовно позовної давності позивач зазначав наступне:
Для даного виду спорів не передбачено спеціальної позовної давності, отже, у відповідності до ст. 257 ЦК України обраховується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Днем коли позивачу стало відомо про порушення його права є дата направлення листа управлінням Служби безпеки України на ім’я виконавчого директора спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області, а саме 19 вересня 2007 року.
Ухвалою 26 січня 2009 року в межах строку позовної давності, господарським судом Черкаської області було порушено провадження у справі за позовом спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр”, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у статутному фонді підприємства.
Ухвалою суду від 24 лютого 2009 року позов залишено без розгляду.
Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
В зв’язку з чим позивач вважає, що перебіг строку позовної давності розпочався заново.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 10 березня 1993 року виконкомом Черкаської міської Ради народних депутатів було зареєстровано статут Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області за №1996.
10 серпня 1994 року відбулися обласні збори представників колективних сільськогосподарських підприємств та засновників об’єднання “Облагробуд” і тресту “Автошляхбуд” (постанова №3 від 10 серпня 1994 року), на яких затверджено розподіл майна міжгосподарських підприємств, у відповідності до якого 42% статутного фонду Уманського кар’єроуправління належить Раді колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області.
Наявність вказаної частки Ради закріплено в установчому договорі про створення товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр”, затвердженого зборами засновників товариства від 14 травня 1998 року.
Згідно п. 3 установчого договору в статутному фонді товариства доля пайової участі його засновників на час його створення складає:
- працівників трудового колективу (фізичних осіб) 678 тис. грн., або 58%;
- Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області 491 тис. грн., або 42%.
Право оперативного управління майном колективних сільськогосподарських підприємств у майні товариства надається Черкаському кооперативно –державному об’єднанню “Облагробуд” відповідно до його статуту. Об’єднання “Облагробуд” представляє Раду колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області в органах управління товариством (загальні збори, правління, ревізійна комісія) (п. 6 установчого договору).
28 травня 1998 року Уманською районною державною адміністрацією зареєстровано статут товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” (реєстраційний №38-02).
Засновниками товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” виступали:
- Рада колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області;
- Черкаське обласне кооперативне - державне об’єднання по агропромисловому будівництву;
- АТЗТ “Уманський гранкар’єр” (п. 1.3. статуту).
16 листопада 2000 року Черкаським обласним управлінням юстиції було зареєстровано статут спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області (а.с. 27 -36).
Згідно акту прийому - передачі статтей балансу з Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області до спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області від 03 січня 2001 року ліквідаційна комісія Ради, яка діє на підставі рішення Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області від 14 липня 2000 року передала, а новостворена спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області прийняла майно зазначене в акті прийому –передачі.
Згідно ст. 37 ЦК УРСР (чинного на момент складання акту прийому –передачі від 03 січня 2001 року) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.
Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.
Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).
Згідно п. 5.1. статуту Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області реорганізація та припинення діяльності Ради проводиться за рішенням конференції (зборів уповноважених).
Тобто, слід дійти висновку, що фактично відбулася реорганізація юридичної особи - Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області, а не її ліквідація.
30 травня 2008 року Головним управління юстиції у Черкаській області зареєстровано статут спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області в новій редакції.
Пунктом 1.3. статуту визначено, що спілка сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області являється правонаступником Ради колективних сільськогосподарських підприємств Черкаської області по майну, коштах і зобов’язаннях по платежах.
Матеріалами справи підтверджується, що 09 січня 2002 року відбулося засідання Ради об’єднання “Облагробуд” та зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Облагропромбуд” (витяг з протоколу №1 від 09 січня 2002 року а.с. 98-99) на якому було вирішено залишити розпайовану частку майна за трудовим колективом товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” в розмірі 58% та передати не розпайовані частки майна товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” директору ОСОБА_3 в розмірі 42% ( постанова №2 від 09 січня 2002 року а.с.100).
В подальшому 12 липня 2002 року відбулися збори засновників товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр”, рішенням яких (протокол №5) було затверджено проекти установчого договору та статуту товариства в новій редакції (а.с. 55).
08 серпня 2002 року Уманською районною державною адміністрацією було зареєстровано установчий договір про створення і діяльність товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” та статут товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр”.
Учасниками товариства є особи, що підписали установчий договір про заснування товариства ( п. 6.1. статуту).
В пункті 8.2. установчого договору вказано, що статутний фонд товариства становить 835 997 грн. 55 коп. і формується за рахунок майнових та грошових внесків засновників. Частки кожного засновника в статутному фонді становлять:
ОСОБА_3 –67,964%, ОСОБА_4 - 0,497%, ОСОБА_5 - 2,5%, ОСОБА_6 - 1,554%, ОСОБА_7 - 0,728%, ОСОБА_8 - 0,480%, ОСОБА_9 - 0,01%, ОСОБА_10 - 1,432 %, ОСОБА_11 - 2,216%, ОСОБА_12 - 0,469%, ОСОБА_13 0,342%, ОСОБА_14 - 0,08%; ОСОБА_15 - 2,001%; ОСОБА_16 - 2,203%, ОСОБА_17 - 2,178%, ОСОБА_18 –0,417%, ОСОБА_19 - 0,449%, ОСОБА_20 - 1,376%, ОСОБА_21 - 1,17%; ОСОБА_22 - 3,53%, ОСОБА_23 - 1,226%; ОСОБА_24 - 1,91%, ОСОБА_25 - 1,019%, ОСОБА_26 - 2,98%, ОСОБА_27 - 1,269%.
У вказаних установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” частка спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаської області відсутня.
На момент розгляду справи в суді єдиним учасником товариства з обмеженою відповідальністю “Уманський гранкар’єр” є ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 09 лютого 2011 року (а.с. 95-96).
Відповідно до ст. ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.
Згідно ч.1 ст. 117 УК України та ст. 11 Закону України “Про господарські товариства” учасники господарського товариства зобов'язані додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів, виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчими документами.
Відповідно до ст. 79 ГК України, ст. ст 113, 140 ЦК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГК України, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.
Право на частку є зустрічним наданням, яке отримує учасник від товариства при внесенні вкладу до статутного капіталу товариства, та згідно із ст. 13 Закону України “Про господарські товариства” підлягає грошовій оцінці.
Проте, як вже зазначалось вище, на момент розгляду справи в суді позивач не є учасником товариства.
У відповідності до ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, утому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Частиною 1 ст.190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Таким чином, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є неспоживною річчю, визначеною індивідуальними ознаками, та може бути об'єктом права власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правомірність набуття права власності на частку у статутному капіталі товариства “Уманський гранкар’єр” громадянином ОСОБА_3 не є предметом розгляду даного спору.
Управління Служби безпеки України в Черкаській області звертаючись до виконавчого директора позивача з листом за №8/10233 від 19 вересня 2007 року щодо неправомірного відчуження майна зазначало, що поновлення майнових прав Спілки можливе шляхом ініціювання скасування господарським судом рішення колегіального органу –Ради об’єднання “Облагробуд” від 09 січня 2002 року про передачу нерозпайованої частки майна товариства розміром 42% директору товариства ОСОБА_3
Проте, позивач не оскаржував в установленому законом порядку рішення про передачу частки майна товариства громадянину ОСОБА_3, а натомість звернувся до суду з позовом про визнання права власності на частку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем в даному випадку було не вірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, а позов про визнання права власності на частку заявлено передчасно, оскільки на даний час позивач не є учасником товариства, а вищезазначене рішення від 09 січня 2002 року про передачу частки в розмірі 42% ОСОБА_3 є чинним.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позов про визнання права власності задоволенню не підлягає.
В зв’язку з відмовою в задоволенні позову клопотання позивача, про забезпечення позову, також не підлягає до задоволення, оскільки є безпідставним.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Суддя А.В.Васянович
Повний текст судового рішення підписано 01 березня 2011 року.