ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"21" березня 2011 р. Справа № 20/13
Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу
за позовом підприємця ОСОБА_1
до відповідача підприємця ОСОБА_2
про стягнення в сумі 9 565 грн. 00 коп.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_3 (дог. б/н від 25.11.2010р.).
Від відповідача: ОСОБА_4 (дог. б/н від 13.01.2010р.).
ВСТАНОВИВ:
Підприємець ОСОБА_1 (надалі –Позивач) звернулася в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з підприємця ОСОБА_2 (надалі –Відповідач) на свою користь кошти в сумі 9 565 (дев’ять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 00 коп. зайво сплачених Позивачем Відповідачу за оренду (набутих без достатніх правових підстав). Витрати по державному миту та інформаційно-технічним послугам Позивач просить покласти на Відповідача.
Ухвалою суду від 1 лютого 2011 року (а.с. 69-70) зупинено провадження по справі № 20/13 до остаточного вирішення справи № 5/62 за позовом Відповідача до Позивача про стягнення заборгованості в сумі 10 312 (десять тисяч триста дванадцять) грн. 50 коп., з підстав, вказаних у даній ухвалі.
Ухвалою місцевого господарського суду від 11 березня 2011 року (а.с. 74-75) поновлено провадження по справі № 20/13, з підстав, вказаних у даній ухвалі.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, вказаних у: позовній заяві (а.с. 2); поясненні (а.с. 46); додаткових поясненнях (а.с. 77).
В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, з підстав, вказаних у: відзиві (а.с. 27-28).
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.
Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем укладалися наступні договори оренди нежитлового приміщення: від 1 листопада 2008 року (надалі –Договір 1; а.с. 52-53); від 1 січня 2009 року (надалі –Договір 2; а.с. 54-55); від 1 квітня 2009 року (надалі – Договір 3; а.с. 56-57); від 1 липня 2009 року (надалі –Договір 4; а.с. 58-59).
Позивач звернувся до суду з вимогою про повернення грошових коштів (зайво сплаченої орендної плати) за Договором 1, Договором 2, Договором 3 та Договором 4. Зокрема Позивач посилається на те, що фактичний розмір орендної плати за вищевказаними договорами значно нижчий за суму проведених позивачем оплат…
Щодо Договору 3 та Договору 4…
Водночас, як встановлено господарським судом, господарським судом Рівненської області вже розглядалася справа № 5/62 між тими ж сторонами –за позовною заявою Позивача (а.с. 81) до Відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати по Договору 3 (а.с. 56-57) та Договору 4 (а.с. 58-59)…
Під час розгляду справи № 5/62 до місцевого господарського суду надійшла заява про затвердження мирової угоди (а.с. 31), за підписами Позивача та Відповідача, та мирова угода (а.с. 30), також скріплена підписами Позивача та відповідача…
Згідно частини 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України: відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи; ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
Згідно частини 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України: мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Згідно частини 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України: про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Вищевказана мирова угода була затверджена ухвалою господарського суду від 18 травня 2010 року (а.с. 32), а провадження у справі було припинено на підставі пункту 7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Дана ухвала після закінчення строку на її оскарження оскаржувалася в апеляційному порядку. За наслідками даного оскарження апеляційний господарський суд в задоволенні заяви про відновлення строку на апеляційне оскарження відмовив, з підстав вказаних у своїй ухвалі (а.с. 66-67).
Ухвалу апеляційної інстанції було оскаржено в касаційному порядку. Постановою Вищого господарського суду України від 1 лютого 2011 року (а.с. 73), з підстав вказаних у даній постанові, ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 року у справі № 5/62 залишено без змін, а касаційну скаргу Позивача –без задоволення.
Враховуючи те, що факт наявності заборгованості Позивача перед Відповідачем по Договору 3 та Договору 4 в сумі визначеній у мировій угоді Позивача та Відповідача, затверджено господарським судом по справі № 5/62… а також факт того, що затверджена господарським судом мирова угода (ухвала) є чинною і ніким не скасована –місцевий господарський суд приходить до висновку про неможливість задоволення вимог Позивача у цій частині…
Щодо Договору 1 та Договору 2…
Водночас, суд зауважує, що по справі № 5/62 не розглядалася заборгованість Позивача перед Відповідачем за Договором 1 та Договором 2…
Згідно пункту 1.1 Договору 1 та Договору 2: Відповідач надає, а орендар приймає в оренду частину приміщення магазину «ШАРМ»площею 29,36 метрів квадратних, що знаходиться за адресою м. Березне, вул. І.Франка, 3 на умовах передбачених договором; Відповідач не відповідає за товар Позивача.
Згідно пункту 2.1 Договору 1 та Договору 2: сума орендної плати становить: 25 кв.м. –70 грн., 4,36 кв.м. –30 грн. без ПДВ.
З огляду на вищезазначену умову Договору 1 та Договору 2, сторони визначили, що орендна плата без ПДВ становить 100 грн. …
Відповідно до пункту 2.2 Договору 1 та Договору 2: орендна плата сплачується щомісячно готівкою або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Відповідача не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.
Виходячи з умов Договору 1 та Договору 2, за час дії даних договорів (з листопада місяця 2008 року по березень місяць 2009 року включно) заборгованість Відповідача перед Позивачем за цими договорами склала 500 (п’ятсот) грн..
Водночас, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Позивач сплачував Відповідачу не обумовлену Договором 1 та Договором 2 суму орендної плати, а суму, що перевищувала розмір орендної плати за Договором 1 та Договором 2…
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Позивач за період дії Договору 1 та Договору 2 (з листопада місяця 2008 року по березень місяць 2009 року включно) сплатив Відповідачу орендної плати в загальній сумі 7 885 (сім тисяч вісімсот вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. …
Таким чином, сума, яку Позивач зайво перерахував Відповідачу за Договором 1 та Договором 2 становить 7 385 (сім тисяч триста вісімдесят п’ять) грн. 00 коп..
У відповідності до пункту 1 статті 1212 Цивільного кодексу України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно пункту 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Суд зауважує, що заперечення Відповідача по Договору 1 та Договору 2, висвітлені у відзиві (а.с. 27-28), в цій частині є безпідставними і спростовуються умовами Договору 1 та Договору 2, укладених з Позивачем самим Відповідачем…
На основі статті 1212 Цивільного кодексу України позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 9 565 (дев’ять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 00 коп. коштів, що знаходяться на розрахунковому рахунку Відповідача без достатніх правових підстав (зайво сплачених Позивачем), підлягають до часткового задоволення в сумі 7 385 (сім тисяч триста вісімдесят п’ять) грн. 00 коп.. В задоволенні решти позову слід відмовити.
Судові витрати щодо державного мита та інформаційних послуг, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2 –кошти в сумі 7 385 (сім тисяч триста вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., 78 (сімдесят вісім) грн. 75 коп. витрат по держмиту та 182 (сто вісімдесят два) грн. 21 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. В задоволенні решти позову –відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 25.03.2011р.
Суддя Василишин А.Р.