ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.11                                                                                        Справа №  30/5009/569/11

За позовом Чернігівського районного споживчого товариства (71202, смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, вул. Пархоменко, 2)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1)

про стягнення суми,

                                                                                                              Суддя          Кагітіна Л.П.  

За участю представників сторін:

від позивача: Хлепітько А.С., довіреність № 24 від 01.03.2011р.;

від відповідача: не з’явився.

Чернігівське районне споживче товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4797,85 грн. заборгованості за договором оренди від 10.03.2010р., в тому числі: 4201,11 грн. основного боргу, 107,38 грн. вартості спожитої електроенергії, 385,30 грн. пені, 37,89 грн. інфляційних втрат та 66,17 грн. –3 % річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 526, 625 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору оренди. Вказує, що станом на  01.09.2010р. відповідач має заборгованість по орендній платі на загальну суму 4308,49 грн., в т.ч. за спожиту електроенергію –107,38 грн., на вимогу № 80 від 31.08.2010р. про сплату боргу не відреагував. Вважає, що невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/569/11, розгляд справи призначено на 03.03.2011р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із нез’явленням у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 24.03.2011р.

Письмовою заявою від 15.03.2011р. № б/н позивач уточнив розмір заявленої до стягнення суми, просить стягнути з відповідача 4308,49 грн., в т. ч. 4201,11 грн. основного боргу по оренді та 107,38 грн. за вартості спожитої електроенергії.

В судовому засіданні 24.03.2011р. представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог, якою він підтримав свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача  основного боргу по орендній платі в розмірі 4201,11 грн. та витрати за спожиту  електроенергію в сумі 107,38 грн., а також заявив про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача річних в сумі 66,17 грн., інфляційних  витрат в сумі 37,89 грн. та пені в розмірі 385,30 грн. у зв’язку з невірним та безпідставним їх нарахуванням, та зазначив, що наслідки  відмови від позову йому відомі та зрозумілі, про що зазначено позивачем в заяві про часткову  відмову від позову, та додатково роз’яснено судом в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З урахуванням викладеного, розглянувши уточнену позовну заяву, та враховуючи, що часткова відмова позивача від позову не суперечить законодавству і фактичним обставинам справи, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд вважає за доцільне на підставі ст. 22 ГПК України прийняти часткову відмову позивача від позовних вимог про стягнення з відповідача річних в сумі 66,17 грн., інфляційних  витрат в сумі 37,89 грн. та пені в розмірі 385,30 грн.

Отже, провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 66,17 грн. трьох відсотків річних, 37,89 грн. інфляційних витрат та 385,30 грн. пені на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України слід припинити, а відтак розглядаються позовні вимоги в сумі 4308,49 грн. (4201,11 грн. - борг по орендній платі та 107,38 грн. - витрати за спожиту електроенергію).

Відповідач –Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез’явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 24.03.2011р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

10.03.2010 року між Чернігівським районним споживчим товариством (Орендодавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди (надалі –Договір), за умовами якого Орендодавець зобов’язався передати Орендареві, а Орендар зобов’язався прийняти у строкове платне користування Ѕ частину приміщення у будівлі «Чорного Лебедя»(«Комфорт») розміром 63,0кв.м. (16,80 грн. х 1кв.м.) з метою організації торгівлі товарами народного споживання, а також склад розміром 30,0кв.м. (10,00 грн. х 1кв.м.) (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору строк оренди встановлено з 10.03.2010р. - на 1 рік.

Згідно з п. 3.1 Договору Орендар зобов’язався здійснювати оплату за оренду в розмірі 1358,00 грн. за один місяць, а також оплачувати рахунки за електроенергію.

Пунктом 4.1 Договору сторонами узгоджено, що строк сплати орендної плати до 30-го числа поточного місяця. Розмір орендної плати може змінюватися в залежності від інфляції.

Згідно з п. 4.2 Договору оплату Орендар здійснює в касу Орендодавця готівкою.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Орендар несе відповідальність по даному договору за своєчасну сплату оренди. У випадку прострочення по оплаті за оренду стягується пеня в розмірі не більше двох облікових ставок НБУ.

З моменту укладення договору згідно прибуткових касових ордерів позивачем сплачено орендну плату та вартість спожитої енергії на загальну суму 4161,35 грн.: № 535 від 29.03.2010р. –1300,00 грн., № 563 від 31.03.2010р. –111,35 грн., № 860 від 06.05.2010р. –1000,00 грн., № 863 від 06.05.2010р. –300,00 грн., № 1043 від 31.05.2010р. – 1450,00 грн.

Заборгованість по орендній платі за період травень –серпень 2010 року складає 4201,11 грн.

Також, несплаченими залишилися рахунки за спожиту електроенергію № 38 від 30.07.2010р. на суму 29,12 грн. та № 50 від 30.08.2010р. на суму 78,26 грн. (107,38 грн.)  

31.08.2010р. Орендодавець звернувся до Орендаря з листом-вимогою про сплату наявної заборгованості з орендної плати та попередженням про розірвання договору у разі її несплати, отримання якого підтверджується особистим підписом відповідача на листі.

Зазначена вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вказує позивач, у зв’язку з тим, що Орендар своїх зобов’язань за договором належним чином не виконав, з 01.09.2010р. договір було розірвано з ініціативою орендодавця.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4201,11 грн. (з урахуванням часткової відмови позивача від позову) основного боргу за договором оренди від 10.03.2010р. та 107,38 грн. вартості спожитої електроенергії  є предметом судового розгляду у даній справі.  

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори   та  інші  правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, орендна плата відповідачем в обумовлений укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строку не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 4201,11 грн.

Доказів погашення суми боргу по орендній платі відповідачем суду не надано.

Відсутні також докази оплати відповідачем вартості спожитої електроенергії на загальну суму 107,38 грн. (рахунки № 38 від 30.07.2010р. на суму 29,12 грн. та № 50 від 30.08.2010р. на суму 78,26 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип  змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань за договором від 10.03.2010р.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 4201,11 грн. та 107,38 грн. вартості спожитої електроенергії обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку із відмовою позивача від заявлених вимог щодо стягнення 66,17 грн. трьох відсотків річних, 37,89 грн. інфляційних витрат та 385,30 грн. пені суд зазначені вимоги не розглядає, провадження у справі в цій частині припиняється на підставі п. 4 ч. 1  ст.80 ГПК України.  

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; паспорт НОМЕР_1 виданий Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області, розрахункові рахунки не відомі) на користь Чернігівського районного споживчого товариства (71202, смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, вул. Пархоменко, 2; р/р № 26002220739099 в Запорізькому регіональному управлінні ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, Код ЄДРПОУ 01751576) 4201 (чотири тисячі двісті одну) грн. 11 коп. боргу по оренді, 107,38 грн. вартості спожитої електроенергії, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та  236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо стягнення 66,17 грн. трьох відсотків річних, 37,89 грн. інфляційних витрат та 385,30 грн. пені провадження у справі припинити.

       Суддя                                                                                        Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України  28.03.2011р.

Суддя    Кагітіна  Л.П.