ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2011 р. Справа № 62828/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Дяковича В.П.,
суддів –Обрізко І.М., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2009 року у справі №2а-458/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про зобов»язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся 08.07.2009 року до суду із адміністративним позовом, яким просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити в його користь невиплачене як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2006 року до 01.12.2008 року.
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, встановленого йому як дитині війни, в період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., визначивши це підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та з 22.05.2008р. по 01.12.2008р., визначивши це підвищення в розмірі 20% мінімальної пенсії за віком і виплатити різницю між перерахованими і отриманими нею сумами підвищення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007-2008 роки задоволено частково, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 роки, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. – часу ухвалення відповідних рішень Конституційним судом України.
В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік було обмежено, діяли і неконституційними не визнавались.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.
Оскільки, в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про застосування до спірних правовідносин річного строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови з підстав пропуску позивачем такого строку.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 211, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2009 року у справі №2а-458/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни – без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ
СУДДІ І.М. ОБРІЗКО
І.О. ЯВОРСЬКИЙ