Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.03.11Справа №2а-3657/10/2770
м. Севастополь
12 год. 13 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії суддів:
головуючого судді: Водяхіна С.А.;
суддів: Куімова М.В.;
Дудкіної Т.М.;
при секретарі: Сингаєвській І.С.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2 - не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю,
представника відповідача - Державної судової адміністрації України - Лашкевич Світлани Петрівни, довіреність від 08.11.2010 року № 11-7620/10, посвідчення № 505 від 01.12.2009 року;
представника відповідача - Державного казначейства України - не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності,
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Нахімовського районного суду м. Севастополя - не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності,
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Територіального управління Державної Судової Адміністрації України у м. Севастополі - - Лашкевич Світлани Петрівни, довіреність від 18.02.2011 року № 252/1, посвідчення № 505 від 01.12.2009 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної Судової Адміністрації України, Державного казначейства України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Нахімовського районного суду м. Севастополя, Територіального управління Державної Судової Адміністрації України у м. Севастополі про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної Судової Адміністрації України, Державного казначейства України про зобов'язання Державного казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 134808,81 грн. для виплати судді Нахімовського районного суду м. Севастополя ОСОБА_2, про стягнення з Державної судової адміністрації України на користь судді Нахімовського районного суду м. Севастополя ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 133808,81 грн.
У ході судового розгляду позивач надала до суду заяву, у якій зазначила, що у прохальній частині позовної заяви була допущена технічна помилка та замість суми 133808,81 грн. була зазначено суму 134808,81 грн., а тому просила суд зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 133808,81 грн. для виплати судді Нахімовського районного суду м. Севастополя ОСОБА_2, та стягнути з Державної судової адміністрації України на користь судді Нахімовського районного суду м. Севастополя ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 133808,81 грн.
Позивач у судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.
Відповідач Державне казначейство України в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду письмові пояснення, просив суд відмовити в задоволенні позову та розглянути справу за відсутністю представника відповідача.
Представник відповідача Державної Судової Адміністрації України проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення проти позову, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити з мотивів, викладених у запереченнях.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Територіального Управління Державної Судової Адміністрації в м. Севастополі проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Нахімовського районного суду м. Севастополя в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача та представників відповідача Державного казначейства України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Нахімовського районного суду м. Севастополя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 19 серпня 2008 року по 31 липня 2010 року позивач отримувала заробітну плату з обмеженням встановленим пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 року № 865, чим порушені її права на оплату праці. Підставою недоотримання є заниження розміру посадового окладу, не донарахування щомісячних премій, надбавок за вислугу років та інших виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу.
Позивач при обґрунтуванні позовних вимог посилається на приписи Конституції України, Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, Закону України "Про судоустрій" від 07.02.2002 року № 3018-III, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, та вказує, що нормами Закону гарантований мінімальний посадовий оклад судді, який не може бути меншим у відсотковому розмірі встановленого окладу Голови Верховного Суду України.
Тому, на думку позивача, недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної Законом, та порушенням конституційних гарантій незалежності та недоторканності суддів.
Представник Державної Судової Адміністрації України проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначав, що відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, Закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. У даному випадку Державна судова адміністрація діяла та діє на підставі Законів України "Про Державний бюджет України на 2008-2010 р.р.", Бюджетного кодексу України та Конституцій України, прав позивача не порушував, вини відповідача у даному випадку немає, а тому не може бути відповідачами у даній справі.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та наявні докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 25.07.2008 року № 674/2008 ОСОБА_2 призначена у межах п’ятирічного строку на посаду судді Нахімовського районного суду м. Севастополя.
Згідно з Наказом Управління Державної судової адміністрації в м. Севастополі від 19.08.2008 р. № 281-к, ОСОБА_2 приступила до виконання обов’язків судді Нахімовського районного суду м. Севастополя з 19 серпня 2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 19.08.2008 року по 31 липня 2010 року ОСОБА_2 працювала на посаді судді Нахімовського районного суду м. Севастополя.
Відповідно до статей 1, 3, 11 Закону України "Про статус суддів" судді знаходяться на публічній службі із здійснення правосуддя в Україні, держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів та суддів. Судді мають право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
Відповідно до ст. 44 Закону України "Про статус суддів", заробітна плата є видом матеріального забезпечення суддів, отже є однією з гарантій незалежності суддів.
Згідно зі статтями 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до частин 7, 8 статті 14 Закону України "Про судоустрій України" гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, серед іншого, особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом, та належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Заробітна плата судді, як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції Закону що діяла з червня по грудень 2005 року) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року №514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України" зазначеним в постанові особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці.
Пунктом 3 Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року №514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України" встановлено, що ця постанова набирає чинності з 1 червня 2005 року, тобто постанові надана зворотна дія в часі.
03.09.2005 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про оплату праці суддів" № 865 (Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 р. № 19 назва постанови викладена у наступної редакції - "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів"), якою затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7. Посадові оклади, передбачені цією Постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
Набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1 січня 2006 року (п.5 постанови КМУ №865).
Постановою Вищого Адміністративного Суду України від 16.05.07 року пункт 5 Постанови КМУ від 03.09.2005 р. №865 "Про оплату праці суддів" визнано незаконним.
Цією ж постановою суду, допущений поворот виконання Постанови КМУ №865, визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами КМУ від 30.06.2005 року №513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.
Таким чином, з 1 червня 2005 року посадовий оклад судді мав складати 50% посадового окладу Голови Верховного Суду України.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону, мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" з 1 січня 2008 року - 515 грн., з 1 квітня 2008 року - 525 грн., з 1 жовтня 2008 року - 545 грн. та з 1 грудня 2008 року -605 грн., Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" з 01 квітня 2009 року - 625 грн., з 01 липня 2009 року - 630 грн., з 01 жовтня 2009 - 650 грн., з 01 листопада 2009 - 744 грн., Законом України "Про Державний бюджет на 2010 рік" з 1 січня 2010 року - 869 грн., з 1 квітня 2010 року - 884 грн., з 1 липня 2010 року - 888 грн. на місяць.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" № 1243 від 21.12.2005 р. та пунктом 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" № 865 від 03.09.2005 р., установлено, що розмірі посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривни і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Таким чином, щорічне поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачається законами про Державний бюджет України, не призводить до збільшення розміру заробітної плати суддів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року у справі № 2/174, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 р. у справі № 22-а-26751/08, визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865" та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, не потребує додаткового доказування неправомірність застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865" та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
При розгляді справи судом встановлено, що з 19 серпня 2008 року по 31 липня 2010 року включно, посадовий оклад позивача, був меншим та не відповідав відсотковому співвідношенню новому розміру окладу Голови Верховного Суду України.
Зазначена обставина підтверджується довідкою з розрахунком суми недоотриманої заробітної плати Територіального Управління Державної судової адміністрації України в м. Севастополі від 19.10.2010 р. № 1937/3 (а.с. 8), архівною відомістю № 337 за 2008 рік (а.с. 9), розрахунком заробітної плати за 2008 рік (а.с. 9), архівною відомістю № 339 за 2009 рік (а.с. 11), розрахунком заробітної плати за 2009 рік (а.с. 12), архівною відомістю № 341 за 2010 рік (а.с. 13), розрахунком заробітної плати за 2010 рік (а.с.14), довідкою Територіального Управління Державної судової адміністрації України в м. Севастополі від 13.09.2010 року № 1751/3 (а.с. 15) відповідно до яких різниця між розрахунковою сумою заробітної плати згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року "Про оплату праці суддів" та фактично нарахованою та виплаченою заробітною платою за період з 19 серпня 2008 року по 31 липня 2010 року склала 133808,81 грн. (сто тридцять три тисячі вісімсот вісім грн. 81 коп.).
Таким чином, сума недоотриманої заробітної плати судді Нахімовського районного суду м. Севастополя ОСОБА_2 в період з 19 серпня 2008 року по 31 липня 2010 року становить 133808,81 грн. (сто тридцять три тисячі вісімсот вісім грн. 81 коп.).
Сума недоотриманої позивачем заробітної плати відповідачами не оскаржується.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій України" встановлено, що гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, у тому числі, особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.
Статтями 120, 121 Закону України "Про судоустрій України" визначено основні засади та порядок фінансування судів.
Відповідно до частини першої статті 120 зазначеного закону, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 120 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
1) Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;
2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.
Відповідно до частини 3 статті 120 Закону України "Про судоустрій України" видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Згідно з частиною 4 статті 120 Закону України "Про судоустрій України" державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не менше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.
Частиною 5 статті 120 Закону України "Про судоустрій України" встановлено, що відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 126 Закону України "Про судоустрій України", до повноважень Державної судової адміністрації України віднесено виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом. Також з положень зазначеної статті вбачається, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", якій набрав чинність , державна судова адміністрація України продовжує здійснювати функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.
Отже, здійснювати виплату недоотриманої заробітної плати позивачу, за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", відповідно Закону України "Про державний бюджет України" повинна Державна судова адміністрація України.
Відповідно до норм "Бюджетного кодексу України" від 21.06.2001 № 2542-III, бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
Пунктом 1.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007, № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів" (із змінами), від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" (із змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів" (із змінами), наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку, цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (із змінами). До системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).
Пункт 1.3. встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005, № 1232, якою затверджено "Положення про Державне казначейство України", Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.
Згідно з п. 3 Постанови КМУ № 1232 основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.
Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007, № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлені бюджетні видатки за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" на 9500,00 тис. грн.
Також, Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлені бюджетні видатки за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" на 9500,00 тис. грн.
За таких повноважень відповідачів, права позивача можуть бути відновлені шляхом зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 133808,81 грн. для виплати позивачу та стягнення з Державної судової адміністрації України на її користь різницю між розрахунковою сумою заробітної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року "Про оплату праці суддів" та фактично нарахованою та виплаченою заробітною платою за період з 19 серпня 2008 року по 31 липня 2010 року у розмірі 133808,81 грн. (сто тридцять три тисячі вісімсот вісім грн. 81 коп.).
Сума заборгованості вказана без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів. Оскільки справляння податку і сплата податків та інших обов’язкових платежів є обов’язком роботодавця та працівника, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов’язкових платежів без визначення їх розміру.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України повний текст постанови складений та підписаний 14.03.2011 р.
Керуючись ст. ст. 11, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зобов’язати Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 133808,81 грн. для виплати судді Нахімовського районного суду м. Севастополя ОСОБА_2.
3. Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Нахімовського районного суду м. Севастополя ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) різницю між розрахунковою сумою заробітної плати та фактично нарахованою та виплаченою заробітною платою в сумі 133808,81 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Головуючий суддя підпис С.А. Водяхін
Судді: підпис М.В. Куімов
підпис Т.М. Дудкіна