УХВАЛА

08 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 826/16568/18

адміністративне провадження № К/990/2969/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду;

- допустити рішення до негайного виконання;

- зобов`язати надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії судового рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не здійснення розгляду та не прийняття рішення щодо заяви ОСОБА_1 від 07.06.2018 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової страти працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2018 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби та прийняти відповідне рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової страти працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.295, 296 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку, не зазначено код юридичної собои в ЄДРПОУ, номери засобів зв`язку та електронну пошту, не додано документ про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 квітня 2021 року у справі за адміністративним позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, Міністерством оборони України подано касаційну скаргу.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Із змісту частини 1 статті 295 КАС України вбачається, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва постановлено 21 квітня 2021 року. В той же час, апеляційну скаргу подано 18 серпня 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування підстав пропуску строку апеляційного оскарження відповідач посилався на те, що копію повного тексту оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції отримано ним 16 серпня 2021 року.

Враховуючи те, що Міністерством оборони України, зокрема, не надано жодного належного доказу отримання рішення суду першої інстанції (копії конверта, тощо) з запізненням, вказану апеляційну скаргу ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, на виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником, жодних належних доказів на підтвердження отримання оскаржуваного судового рішення 16 серпня 2021 року суду надано не було.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, на звороті останньої сторінки рішення суду першої інстанції міститься відмітка із датою направлення його копії сторонам у справі засобами поштового зв`язку 04 червня 2021 року.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Держава має дотримуватися принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею.

Виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання з реалізацією права на апеляційне оскарження, у встановлений законодавцем для оскарження судового рішення саме по собі є порушенням принципу "належного урядування", про який наголошує ЄСПЛ у своїх рішеннях.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Якщо апелянтом у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України, визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення норм процесуального права, а також касаційна скарга не містить доказів на спростування встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи.

Враховуючи наявний в матеріалах справи доказ про отримання рішення суду першої інстанції, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, що вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, та як наслідок наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик С.Г. Стеценко