ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року Справа № 2а/2370/1000/2011
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Гаврилюка В. О.,
секретар судового засідання –Хоменко О. О.,
за участю:
позивача –не з’явився,
представника відповідача –Охват В. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси Черкаської області про скасування вимоги про сплату боргу,
встановив:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 подала позов до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси Черкаської області про скасування повідомлення-розрахунку від 1 лютого 2011 року № Ф-583 та вимоги про сплату боргу від 1 лютого 2011 року № Ф-583.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача про донарахування доплати до мінімального страхового внеску є неправомірними, оскільки позивач є платником єдиного податку відповідно до норм Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, згідно з яким платник єдиного податку не є платником збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. У зв’язку з зазначеним, повідомлення-розрахунок від 1 лютого 2011 року № Ф-583 та вимога про сплату боргу від 1 лютого 2011 року № Ф-583 є протиправними та підлягають скасуванню.
Додатково в позовній заяві позивач просив розглянути справу без його участі.
В письмових запереченнях на адміністративний позов та поясненнях до нього відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що чинним законодавством передбачений розмір мінімального страхового внеску, який має бути сплачений в тому числі і суб’єктами господарювання –платниками єдиного податку.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях та поясненнях.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси Черкаської області в частині вимог про скасування повідомлення-розрахунку від 1 лютого 2011 року № Ф-583 закрите.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, в редакції, чинній до 01.01.2011р., платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу.
Згідно частини 1 статті 3 цього Закону збір на обов’язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-IV).
Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно пункту 3 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідач як фізична особа –підприємець, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради 21.09.2010р., а тому є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Абзацом 9 частини 2 статті 19 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків фізичними особами –підприємцями, які сплачують єдиний податок, є квартал. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу XV Закону № 1058-IV (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Таким чином, для підрахунку суми додаткового внеску береться сума мінімального страхового внеску –33,2 % від розміру мінімальної заробітної плати в поточному місяці, після цього береться сума внеску в складі єдиного податку –42 % від його розміру, від першої суми віднімаємо другу та отримуємо необхідну суму доплати до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду.
Зважаючи на те, що позивач сплачує єдиний податок в розмірі 200 грн. на місяць, сума страхового внеску в складі єдиного податку становить 84 грн., розмір мінімальної заробітної плати згідно статті 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” за жовтень та листопад складає 907 грн., а за грудень –922 грн., тому мінімальний страховий внесок становить за жовтень та листопад 301 грн. 12 коп., за грудень –306 грн. 10 коп.
Частина 3 статті 106 Закону № 1058-IV передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до статті 5 Закону 1058-ІV він регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
У статті 18 Закону № 1058-ІV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановленні пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.
Крім того, суд зазначає, що ні Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, ні Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов’язкове державне пенсійне страхування Закону № 1058-IV суперечать і застосуванню не підлягають.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.О. Гаврилюк