Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
16.03.2011 р. №2а-15624/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.
за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Межерицький А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, в якому просив суд, з урахуванням уточнень, визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 25.08.2010 року №0094111701/0, від 22.09.2010 року №0094111701/1, від 13.12.2010 року №0094111701/2, та відшкодувати позивачу з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області проведена виїзна планова перевірка ФО-П ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2009 року по 31.03.2010 рік, за результатами якою складений акт №1167/17-025/НОМЕР_1 від 10.08.2010 року та винесено податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 45 085, 70 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене в адміністративному порядку, за наслідками розгляду первинної та повторної скарги прийняті рішення, якими скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, з винесенням податкових повідомлень-рішень від 22.09.2010 року №0094111701/1, від 13.12.2010 року №0094111701/2 на ту суму податкового зобов'язання. Позивач посилався на абз. 8 ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 2, п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, є нечиними та підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, від представника ДПІ у Зміївському районі Харківської області Межерицького А.А. до суду надійшли письмові заперечення, в яких з посиланням на ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та п.2 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», зазначив, що позивач, який вибрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, одержував протягом звітного року доходи інші, ніж зазначені у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то такі доходи підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за правилами та у порядку, встановленими Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”. У зв’язку з тим, що на думку відповідача, позивач займався видом діяльності, який не передбачений в його свідоцтві про сплату єдиного податку, ДПІ правомірно встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 45085,50 грн.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини, додатково надала письмові пояснення, в яких зазначила, що довідка про результати зустрічної перевірки ТОВ "Екс-Ойл" від 10.02.2011 року та викладені в ній обставини не мають відношення до розгляду даної справи, не свідчать про порушення позивачем податкового законодавства, не є доказами при розгляді обґрунтованості винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Представник відповідача Межерицький А.А. у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на наведені у запереченнях обставини.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 28.01.2009 року за №НОМЕР_2, згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 (а.с.31).
Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_4 від 01.03.2009 року за видом діяльності - перевезення вантажів автотранспортом, вантажо-підйомністю понад 10 тон. по Україні (а.с.32), а також свідоцтвом серії НОМЕР_5 від 01.01.2010 року за тим же видом діяльності, та перебуває на обліку у ДПІ Зміївського району Харківської області, що не заперечується сторонами.
Фахівцями Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області проведена виїзна планова перевірка ФО-П ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складений акт №1167/17-025/НОМЕР_1 від 10.08.2010 року.
Перевіркою встановлено порушення: п. 2 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», п. 7.1 ст.7, п.8.1.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 45085,70 грн., в т.ч. за 2-й квартал 2009 року - 12329,82 грн., за 3-й квартал 2009 року - 13817,05 грн., за 4-й квартал 2009 року - 12889,27 грн., за 4-й квартал 2010 року - 6049,55 грн.
З акту перевірки вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_3 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності за період з 30.01.2009 р. по 31.03.2010 р. здійснював на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб, та отримав свідоцтва про сплату єдиного податку: - серія НОМЕР_4, термін дії з 01.03.2009 року по 31.12.2009 рік, яким передбачена діяльність - перевезення вантажів автотранспортом, вантажо-підйомністю понад 10 тон. по Україні; - серія Є №375750, термін дії з 01.01.2010 року по 31.12.2010 рік, яким передбачена діяльність - перевезення вантажів автотранспортом, вантажо-підйомністю понад 10 тон. по Україні.
Згідно рішення ХХVI сесії V скликання Таранівської сільської ради від 23.12.2008 року "Про затвердження ставок єдиного податку" ставка єдиного податку на 2009 рік, та на 2010 рік становить 200,00 грн. за перевезення вантажів автотранспортом.
Таким чином, позивач ФО-П ОСОБА_3 сплачував єдиний податок за найвищою ставкою.
В ході перевірки встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, що ФО-П ОСОБА_3 укладено договори транспортно-експедиційних послуг №09-1905/29П від 19.05.2009 року та №09-0110/17П від 01.10.2009 року з ТОВ "Торговий Дім Пересічанський МЕЗ".
Згідно наданої ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова інформації від 04.08.2010 року №8064/23-02 ТОВ "Торговий Дім Пересічанський МЕЗ" зареєстровано зміни в назві підприємства на ТОВ "Екс-Ойл".
На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ "Торговий Дім Пересічанський МЕЗ" (35588156) виписано акти виконаних робіт за транспортні послуги по перевезенню насіння соняшнику в кількості 3844,78 тон на загальну суму 280384,43 грн., які залучено до матеріалів справи.
Згідно наданих до перевірки та до матеріалів справи банківських виписок по розрахунковим рахункам позивача, ФО-П ОСОБА_3 отримано грошові кошти за надання послуг ТОВ "Торговий Дім Пересічанський МЕЗ" та ТОВ "Екс-Ойл" в розмірі 400761,70 грн.
В акті перевірки зазначено, що оскільки вид діяльності - транспортно-експедиційні послуги не вказаний у свідоцтвах про сплату єдиного податку ФО-П ОСОБА_3, які були видані на період, що перевірявся, згідно п.п. 19.12.1 п. 19.12 ст. 19 Закону України "Про податок з фізичних осіб" дохід від надання транспортно-експедиційних послуг обкладається податком з доходів фізичних осіб за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 цього Закону.
В результаті викладених в акті перевірки порушень, відповідачем проведено нарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у відповідності до вимог п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок з фізичних осіб". Сума нарахованого податку за перевіряємий період становить 45085,70 грн.
На підставі висновків акту перевірки, керуючись п.п.б п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.2 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області винесено податкове повідомлення–рішення від 25.08.2010 року №0094111701/0 на суму 45085,70 грн.
За результатами апеляційного оскарження позивачем зазначеного рішення, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін, начальником ДПІ у Зміївському районі Харківської області винесені податкові повідомлення-рішення від 22.09.2010 року №0094111701/1, від 13.12.2010 року №0094111701/2, на ту ж суму податкового зобов'язання.
Згідно п. 9.12. ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Законодавством, яке регламентує порядок оподаткування прибутків, отриманих суб’єктом підприємницької діяльності, що сплачує єдиний податок, є Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
Виходячи зі змісту положень ст.1 зазначеного Указу Президента України - спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва, в тому числі до фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України
Ставки єдиного податку для суб'єктів спрощеної системи оподаткування - фізичних осіб, встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності, є фіксованими і не залежать від фактично отриманої виручки фізичної особи платника єдиного податку, в межах дозволеного Указом обсягу.
Згідно з абзацом третім пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ) у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Порядок переходу суб'єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування врегульовано пунктом 4 Указу.
Згідно з абзацом другим пункту 4 Указу форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
Згідно з Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року N599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N752/4045, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.
У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися.
Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у Свідоцтві про сплату єдиного податку.
Слід зауважити, що нормами Указу не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.
Натомість про наявність такого обмеження можна зробити висновок зі змісту підзаконного нормативного акта, яким є Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.
Разом із тим, подібне обмеження не може бути застосовано виходячи з такого.
Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені Законом України від 25 березня 2005 року N2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України". Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" застосовується з урахуванням таких особливостей.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:
суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.
У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.
Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.
За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Враховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.
При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу.
Зазначена правова позиція відповідає роз'ясненням Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 року №1275/10/13-09.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач сплачував єдиний податок за найвищою ставкою, як встановлено в акті перевірки та підтверджено у ході розгляду справи наданим доказами, в діях позивача ФО-П ОСОБА_3 відсутнє порушення п. 2 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», п. 7.1 ст.7, п.8.1.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян".
Крім того, суд зазначає, що висновок відповідача, який міститься в акті перевірки про здійснення позивачем у перевіряємому періоді виду діяльності - транспортно-експедиційних послуг, які не вказані у свідоцтвах про сплату єдиного податку ФО-П ОСОБА_3, не відповідає фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
З копії свідоцтв про сплату єдиного податку серії НОМЕР_4 від 01.03.2009 року, серії НОМЕР_5 від 01.01.2010 року вбачається, що вид діяльності позивача, зазначений у свідоцтві - перевезення вантажів автотранспортом, вантажо-підйомністю понад 10 тон., по Україні.
Згідно вступної частини Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009-96, який затверджено наказом Держстандарту від 22.10.1996, № 441 "Про затвердження Державного класифікатора України", та термін чинності якого подовжено до 31 грудня 2011 року згідно з наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 24 грудня 2010 року N 582, окремий вид діяльності може складатись з єдиного простого процесу, наприклад, ткацтва, а може охоплювати й цілий ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації. Наприклад, виробництво автомобілів вважається окремим видом діяльності незважаючи на те, що це комплексний виробничий процес, який охоплює лиття, ковальські роботи, зварювання, складання, фарбування тощо. Якщо виробництво окремих елементів (двигунів, коробок передач, меблів, приладів) є складовою частиною одного й того самого процесу виробництва, то всі процеси разом розглядаються як єдиний вид діяльності.
Відповідно до п. 60.24 Класифікатору видів економічної діяльності, вантажні автомобільні перевезення включають підклас - діяльність автомобільного вантажного транспорту, до якого входить діяльність автомобільного транспорту, пов'язана з перевезеннями вантажів, а також діяльність інших видів наземного вантажного транспорту.
Згідно ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001, № 2344-III, до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування. До комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать, зокрема, транспортно-експедиційні послуги.
Відповідно ч. 2 ст. 316 Господарського кодексу України, договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Норма аналогічного змісту міститься і у ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Враховуючи викладене, висновки відповідача про те, що здійснення позивачем транспортно-експедиційні послуг виходить за межі виду діяльності, визначеному у свідоцтві про сплату єдиного податку, є необґрунтованими, оскільки транспортно-експедиційні послуги є допоміжним видом діяльності, похідним від основного - перевезення вантажів автотранспортом.
Доводи відповідача щодо здійснення позивачем виду діяльності, передбаченого п. 63.40.0 суд не бере до уваги, оскільки зазначеним пунктом, виходячи з його змісту, передбачено здійснення діяльності транспортних агентств, яким не є позивач - фізична особа-підприємець.
Будь-якого порушення податкового законодавства в діях позивача при здійсненні транспортно-експедиційних послуг не встановлено.
З акту перевірки вбачається, що всього позивачем було сплачено єдиного податку - 2870,00 грн., в т.ч. 2009 р. - 2270,00 грн., 2010 р. - 600,00 грн., а нараховано - 2800,00 грн. Станом на 31.03.2010 р. по особовому рахунку ФО-П ОСОБА_3 є переплата по єдиному податку, яка складає 68,16 грн.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.08.2010 року №0094111701/0, від 22.09.2010 року №0094111701/1, від 13.12.2010 року №0094111701/2 прийняті відповідачем ДПІ у Зміївському районі Харківської області необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що податкові повідомлення-рішення є недійсними, а позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що скасування податкових повідомлень-рішень в даному випадку є достатнім та належним способом захисту прав позивача ФО-П ОСОБА_3
На підставі ст. 94 КАС України з Державного бюджету України належить стягнути витрати в сумі 3 грн. 40 коп., сплачені позивачем при звернення з позовом до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області від 25.08.2010 року №0094111701/0, від 22.09.2010 року №0094111701/1, від 13.12.2010 року №0094111701/2.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (63450, АДРЕСА_1 ІДН НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова виготовлена 21.03.2011 року.
Суддя Л.М. Мар'єнко