Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2011 року Справа № 2а-10025/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Цицюри О.О.,
при секретарі судового засідання – Колесніковій А.Я.,
за участю представників сторін:
від позивача – не прибув,
від відповідача – не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу від 25.10.2010 ВП № 14967622,
ВСТАНОВИВ:
20 грудня 2010 року позивач – Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області (далі – УПСЗН Білокуракинської РДА) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого послався на наступне. На виконанні у ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист №2а-1234, виданий 21.07.2009 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов’язання УПСЗН Білокуракинської РДА Луганської області виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2004, 2007, 2008 роки. Так, 25.10.2010 державним виконавцем ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області Марченко С.О. винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської РДА у розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення суду. Позивач вважає дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства з огляду на таке. 04.09.2009 державним виконавцем відповідача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №14967622 за зазначеним виконавчим листом, яка надійшла до управління 07.09.2009. УПСЗН Білокуракинської РДА не є прибутковою організацією, а виступає розпорядником коштів Державного бюджету, і лише в сумі, встановленій Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Управління не визначає розміри соціальної допомоги, а лише здійснює призначення та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначає, зокрема, механізм призначення і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У поточному році на рахунок управління праці та соціального захисту населення надходять бюджетні кошти тільки на проведення виплат 2010 року в розмірі, затвердженому кошторисом. Рішення ж суду стосується виплат, проведених у минулі роки. Позивач, як розпорядник коштів, не мав підстав для проведення виплати в інших розмірах і тепер не має правової та електронної бази для проведення нарахувань та виплат на виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 На розрахунковому рахунку УПСЗН Білокуракинської РДА, який призначений для цільової виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань кошти відсутні. Рахунок для виконання рішень суду щодо виплати недоплачених сум допомоги в управління відсутній. Тому позивач просить скасувати постанову від 25.10.2010 про накладення штрафу у розмірі 340 грн. на Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської райдержадміністрації Луганської області за невиконання рішення суду ВП №14967622.
Представник позивача в судове засідання не прибув, до його початку надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав через канцелярію суду письмові заперечення на позов, в яких послався на таке. На адресу відповідача неодноразово надходили відповіді від боржника про те, що Міністерство праці та соціальної політики України як головний розпорядник коштів забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату державної допомоги. Призначення управлінням державної допомоги здійснюється автоматично згідно з програмним забезпеченням, яке розробляється та надходить від Інформаційно – обчислювального центру на замовлення Міністерства праці та соціальної політики України, здійснювати призначення допомоги в ручному режимі заборонено. Оскільки рішення судів є обов’язковими для виконання на всій території України, а в даному випадку рішення суду не виконано, тому державним виконавцем відповідача відповідно до вимог ст.ст. 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника – УПСЗН Білокуракинської райдержадміністрації Луганської області у розмірі 340,00 грн., яку також було направлено боржнику для виконання. Таким чином, відповідач вважає дії державного виконавця правомірними та такими, що вжиті відповідно до чинного законодавства, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову та розглянути справу без його участі.
Згідно з ч. 5 ст. 181 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом 10 днів після відкриття провадження у справі.
Зважаючи на сплив строку вирішення спору та враховуючи приписи статті 128 КАС України, згідно яких неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Тобто, вказаними нормами Закону передбачено накладення штрафу у разі невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.
Судом установлено, що на виконанні у ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист №2а-1234, виданий 21.07.2009 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов’язання УПСЗН Білокуракинської РДА Луганської області виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2004, 2007, 2008 роки.
04.09.2009 державним виконавцем Комісаровою І.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №14967622 за зазначеним виконавчим листом. Листом від 07.09.2009 №5824/14-32/3 відповідач надіслав постанову на адресу позивача, зобов’язавши повідомити про виконання судового рішення негайно. Також позивачеві було роз’яснено наслідки невиконання рішення суду (аркуш справи 8, 9).
25.10.2010 відповідачем винесено постанову ВП №14967622 про накладення на УПСЗН Білокуракинської РДА штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду. Постанова про накладення штрафу надійшла на адресу позивача 08.11.2010 (аркуш справи 12).
Позивачем не надано ані відповідачеві, ані суду доказів поважності причин невиконання рішення суду про виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2004, 2007, 2008 роки.
Законодавство України надає можливість відкладення, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, але як вбачається з матеріалів справи, позивач з відповідними заявами не звертався. Крім цього, позивач не надав до суду доказів того, що ним було вжито заходів щодо виконання судового рішення у справі №2а-1234/09.
Суд також не приймає посилання позивача на те, що причиною невиконання судового рішення є відсутність на його рахунку коштів для виплати грошової допомоги за рішенням суду та те, що Управлінням праці та соціального захисту населення 14.10.2009 було надіслано лист Начальнику підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про неможливість виконати рішення суду, адже Управлінням праці та соціального захисту населення не було зроблено заявок про додаткове виділення коштів для виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 24 Основного закону визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога, однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання даної допомоги, яка прямо передбачена законом та постановлена до стягнення судовим рішенням.
Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду, судом не може бути прийнято до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду по справі Кечко проти України, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини невиконання рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Білокуракинської РДА стосовно виплати ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2004, 2007, 2008 роки у зв’язку з відсутністю коштів є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції .
Враховуючи, що позивачем без поважних причин, всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, не були виконані вимоги державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1234/09, виданого 21.07.2009 Луганським окружним адміністративним судом, суд вважає, що відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 340 грн., а тому підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 31 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено на 07 лютого 2011 року, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу від 25.10.2010 ВП № 14967622 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 07 лютого 2011 року.
Суддя О.О. Цицюра