Категорія №6.6.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 січня 2011 року Справа № 2а-9253/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Глазуновій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 49200,38 грн. шляхом звернення стягнення на активи, -
В С Т А Н О В И В:
29 листопада 2010 року позивач – Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Луганська звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 49200,38 грн., в якому позивач зазначив, що ОСОБА_1, і.к. НОМЕР_1, зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Луганська 11.02.02, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за №04051879Ф0015276. Місцезнаходження відповідача:м. АДРЕСА_1 якості платника податків суб’єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську з 28.02.02. Заборгованість відповідача перед бюджетом з орендної плати за землю з фізичних осіб складає 49200,38 грн., з яких за основним платежем – 47301,87 грн., що виникли на підставі поданої платником податків декларації від 27.01.09 №1076; за штрафними санкціями – 379,94 коп., що виникли на підставі прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 21.04.09 №0003601720, винесеного на підставі акту перевірки від 02.03.09 №167/17-1904503436; пеня – 1518,57 грн. Відповідно до Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III фізичній особі ОСОБА_1 були направлені перша податкова вимога №1/19 від 02.02.2009р., яку було вручено згідно поштового повідомлення про вручення – 18.02.2009 та друга податкова вимога № 2/13 від 01.04.2009р., яку у зв’язку з неможливістю вручення було розміщено на дошці податкових оголошень та вона вважається врученою з дня її розміщення - з 25.05.2009, про що свідчить акт про неможливість вручення від 25.05.2009. 25 червня 2009 року ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську прийнято рішення №18 про стягнення коштів та продаж інших активів відповідача в рахунок погашення його податкового боргу, але зазначені заходи не принесли ніякого результату.
Враховуючи, що з граничного строку сплати податкового боргу минув значний період часу, а податковий борг відповідачем не сплачено, позивач вважає за необхідне лише примусово стягнути його з відповідача рішенням суду. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 49200,38 грн. шляхом звернення стягнення на його активи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення аналогічні викладеному у позові та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неприбуття суду не доповів, про дату й час слухання справи був повідомлений належним чином. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що фізична особа ОСОБА_1, і.к. НОМЕР_1, зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Луганська 11.02.02, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за №04051879Ф0015276. В якості платника податків суб’єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську з 28.02.02. Заборгованість відповідача перед бюджетом з орендної плати за землю з фізичних осіб складає 49200,38 грн., з яких за основним платежем – 47301,87 грн., що виникли на підставі поданої платником податків декларації від 27.01.09 №1076; за штрафними санкціями – 379,94 коп., що виникли на підставі прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 21.04.09 №0003601720, винесеного на підставі акту перевірки від 02.03.09 №167/17-1904503436; пеня – 1518,57 грн.
Відповідно до Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III фізичній особі ОСОБА_1 були направлені перша податкова вимога №1/19 від 02.02.2009р., яку було вручено згідно поштового повідомлення про вручення – 18.02.2009 та друга податкова вимога № 2/13 від 01.04.2009р., яку у зв’язку з неможливістю вручення було розміщено на дошці податкових оголошень та вона вважається врученою з дня її розміщення - з 25.05.2009, про що свідчить акт про неможливість вручення від 25.05.2009. 25 червня 2009 року ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську прийнято рішення №18 про стягнення коштів та продаж інших активів відповідача в рахунок погашення його податкового боргу, але зазначені заходи не принесли ніякого результату. Згідно розрахунку суму податкового боргу ОСОБА_1 станом на 23.11.2010 заборгованість відповідача перед бюджетом з орендної плати за землю з фізичних осіб складає 49200,38 грн., з яких за основним платежем – 47301,87 грн., за штрафними санкціями – 379,94 коп., пеня – 1518,57 грн. (а.с. 8).
Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-XII .
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі сплачують земельний податок.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-XII ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, то середні ставки земельного податку встановлюються в залежності від чисельності населенного пункту.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III - у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, — у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до ч.2 п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III - у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Враховуючи те, що активи платника податків відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а також те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 10 січня 2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 17 січня 2011 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 136, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 49200,38 грн. шляхом звернення стягнення на активи, задовольнити.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1; АДРЕСА_1 на користь Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська суму податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 49200,38 грн. (сорок дев’ять тисяч двісті грн. 38 коп.) шляхом звернення стягнення на його активи на р/р33213815700004 ГУДКУ у Луганській області одержувач місцевий бюджет Жовтневого району код 24046538, МФО 804013, код платежу 13050500.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 17 січня 2011 року.
СуддяО.О. Цицюра