Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 березня 2011 року Справа № 2а-1245/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цицюри О.О.,
при секретарі судового засідання - Бойко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в місті Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з плати за користування надрами в сумі 336 124,63 грн., -
В С Т А Н О В И В:
07 лютого 2011 року позивач – ДПІ в м.Лисичанську Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з плати за користування надрами в сумі 336 124,63 грн., в обґрунтування якого послався на наступне.
Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» 21.04.2004 зареєстровано Лисичанською міською радою Луганської області за реєстраційним номером №25370376Ю0020890 (ідентифікаційний код 32359108), внесено до ЄДРПОУ та перебуває на податковому обліку ДПІ в м.Лисичанську Луганської області з 03.02.2003 за №651 в якості платника податків. Згідно п.п.1.1 Статуту ДП «Лисичанськвугілля» засновано відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 12.02.2004 №91 шляхом перетворення ДП «Лисичанськвугілля» у ВАТ «Лисичанськвугілля». За період з 08.11.2010 та по теперешній час за останнім утворився податковий борг зі сплати за користування надрами в сумі 336124,63 грн., який складається з суми основного боргу – 321004,91 грн. та пені в розмірі 15119,72 грн. Сума податкових зобов’язань самостійно узгоджена платником плати за користування надрами відповідним розрахунком за користування надрами для видобування вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини №25136 від 09.11.2010 на суму 92955,05 грн. за 9-ть місяців 2010 року. Наявність та розмір податкового боргу, що рахується за відповідачем, підтверджуються також податковими повідомленнями-рішеннями №0001921503/0 від 28.10.2010 на суму 176314,18 грн. та №0002301503/0 від 15.12.2010, які у встановленому законодавством порядку не осаржені та вваєаються узгодженими. На виконання вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року відповідачу були виставлені перша податкова вимога №1/54/4491/24-06 від 06.06.2003 (яка була направлена 09.06.2003 листом з повідомленням та вручена посадовій особі відповідача 11.06.2003) та друга податкова вимога №2/79/6808 від 05.08.2003 (яка була направлена 08.08.2003 листом з повідомленням та вручена посадовій особі відповідача 11.08.2003). Відповідно до ст.8 Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року активи боржника передано у податкову заставу. Однак, до цього часу відповідачем не вжито заходів добровільного погашення існуючого податкового боргу. Такими діями відповідач завдає шкоду державному бюджету, порушуючи права та законні інтереси держави. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача податковий борг з плати за користування надрами в сумі 336 124,63 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в позові та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.30), про причини неявки суду не повідомляв, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);
пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).
Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ст.262 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, плата за користування надрами – це загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді плати за користування надрами для видобування корисних копалин та плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.
Пунктом 263.1.1 ст.263 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.
Відповідно до п.263.13.1. ст.263 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник несе відповідальність за правильність обчислення суми плати за користування надрами для видобування корисних копалин, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно з нормами цього Кодексу та інших законів України.
Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин до бюджету здійснюють органи державної податкової служби (абз.2 п.263.13.1. ст.263 ПКУ).
До набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI та на час виникнення спірних в даній адміністративній справі правовідносин порядок справляння плати за користування надрами встановлювався Кодексом України «Про надра».
Відповідно до ст. 13 Кодексу України «Про надра» користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
Статтею 28 Кодексу встановлено, що користування надрами є платним, крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Плата за користування надрами справляється у вигляді: платежів за користування надрами;відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;збору за видачу спеціальних дозволів; акцизного збору. Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов'язкових платежів, передбачених законодавчими актами України.
Судом встановлено, що відповідач – Відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» зареєстровано в якості юридичної особи Відділом по ринковим відносинам Лисичанської міської ради 21.04.2004 за реєстраційним номером №25370376Ю0020890 (ідентифікаційний код 32359108) (а.с.7), перебуває на податковому обліку у ДПІ в м.Лисичанську Луганської області в якості платника податків з 03.02.2003 за №651 (а.с.20) та є суб'єктом плати за користування надрами (платником).
Так, станом на 04.01.2011 за відповідачем рахується податкова заборгованість з плати за користування надрами у загальному розмірі 336124,63 грн. (основний платіж – 321004,91 грн., пеня – 15119,72 грн.), сума податкових зобов’язань самостійно узгоджена платником плати за користування надрами - ВАТ «Лисичанськвугілля» у відповідному розрахунку за користування надрами для видобування вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини №25136 від 09.11.2010 на суму 92955,05 грн. за 9-ть місяців 2010 року (а.с.24).
Зазначені обставини підтверджуються копією розрахунку за користування надрами для видобування вугілля кам’яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини №25136 від 09.11.2010 на суму 92955,05 грн. за 9-ть місяців 2010 року, довідками про розрахунок податкового боргу та пені станом на 04.01.2011 (а.с.21,21-зворотній бік) про суми податкового боргу платника податків станом на 06.01.2011 (а.с.12).
До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідачу відповідно до цієї статті були направлені перша податкова вимога №1/54/4491/24-06 від 06.06.2003 (направлено 09.06.2003 листом з повідомленням та вручено посадовій особі відповідача 11.06.2003) та друга податкова вимога №2/79/6808 від 05.08.2003 (а направлено 08.08.2003 листом з повідомленням та врученоа посадовій особі відповідача 11.08.2003), не оскаржені у встановленому законом порядку і відповідно є чинними (а.с.23, 23-зворотній бік).
Наявність та розмір податкового боргу, що рахується за відповідачем, підтверджуються також податковими повідомленнями-рішеннями №0001921503/0 від 28.10.2010 на суму 176314,18 грн. та №0002301503/0 від 15.12.2010 (а.с.25,25-зворотній бік).
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.
Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Даних про оскарження відповідачем у встановленому законодавством порядку зазначених податкових повідомлень-рішень на час розгляду справи судом не встановлено.
Таким чином, позивачем – ДПІ в м.Лисичанську Луганської області вживалися встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року заходи щодо погашення відповідачем існуючого податкового боргу, однак позитивних результатів досягнуто не було.
Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України)
Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно рахується борг з плати за користування надрами в сумі 336124,63 грн., про який він повідомлений, який ним не оспорено та до теперішнього часу не сплачено, вимоги податкового органу про стягнення коштів в сумі 336124,63 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 01 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 09 березня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Державної податкової інспекції в місті Лисичанську Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення податкового боргу з плати за користування надрами в сумі 336 124,63 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код 32359108, місцезнаходження: 93100, м.Лисичанськ, вул.Маліновського, буд.1;) борг з плати за користування надрами в сумі 336 124, 63 грн. (триста тридцять шість тисяч сто двадцять чотири грн. 63 коп.) за рахунок коштів, які перебувають у власності суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», в доход Державного бюджету України з наступних рахунків у банках, обслуговуючих платника:
- 2600501004583, Ф-Я АТ «УКРЕКСІМБАНК», Луганськ, МФО 304289,
- 37128674351257, ГУ ДКУ у Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013,
- 37123110321257, ГУ ДКУ у Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013,
- 37121234011257, ГУ ДКУ у Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013,
- 35245026000860, ГУ ДКУ у Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013,
- 35240032000860, ГУ ДКУ у Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013,
- 35232014000860, ГУ ДКУ у Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013,
- 35230008000860, ГУ ДКУ у Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013,
- 26006019030470, ЛУГ.ФАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», м.Луганськ, МФО 304632,
- 26004014494401, ФВАТ КБ «НАДРА» Луганське РУ, МФО 304193,
- 26002006577001, АТ КБ «ТК КРЕДИТ», МФО 322830,
- 2604901004583, Ф-Я «УКРЕКСІМБАНК», Луганськ, МФО 304289,
- 2600602004583, Ф-Я «УКРЕКСІМБАНК», Луганськ, МФО 304289,
- 2600501004583, Ф-Я «УКРЕКСІМБАНК», Луганськ, МФО 304289,
- 2600430100254, ФЛИСИЧАНСЬКЕ ВІДДІЛ ВАТОЩАД М.ЛИСИЧАНСЬК, МФО 364070,
- 2600330200254, ФЛИСИЧАНСЬКЕ ВІДДІЛ ВАТОЩАД М.ЛИСИЧАНСЬК, МФО 364070,
- 260233019290, ФЛУГАНСЬКЕ ОБЛАСНЕ ВАТОЩАД М.ЛУГАНСЬК, МФО 304665,
- 2600501004583, Ф-Я АТ «УКРЕКСІМБАНК», Луганськ, МФО 304289,
- 2600501004583, Ф-Я АТ «УКРЕКСІМБАНК», Луганськ, МФО 304289,
зарахувавши податковий борг на розрахунковий рахунок №33113366700051, отримувач - УДК в м.Лисичанську, код отримувача – 241806079, МФО 804013, банк – ГУДКУ в Луганській області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 09 березня 2011 року.
СуддяО.О. Цицюра