Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2011 року Справа № 2а-1962/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді: Лагутіна А.А.;
за участю: секретаря судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;
представників сторін:
від позивача: Білоконь О.П. (довіреність від 23.12.2008 року № 86);
від відповідача: Шевченко Г.А. (довіреність від 13.01.2011 року № 103);
від третьої особи: ДП «Ровенькиантрацит» Лосєва І.М. (довіреність № 1-3/3д-16 від 24.12.2010 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» до відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - державне підприємство «Ровенькиантрацит» про визнання протиправними дій, скасування постанов про зупинення виконавчого провадження ВП №4205972, ВП №24614614, ВП №24614979 від 31.01.2011, -
ВСТАНОВИВ:
04 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» до відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправними дій, скасування постанов про зупинення виконавчого провадження ВП №4205972 від 31.01.2011 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Луганської області від 02.07.2007 №3/282, ВП №24614614 від 31.01.2011 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Луганської області від 30.11.2008 №7/191, ВП №24614979 від 31.01.2011 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Луганської області від 30.11.2008 №7/195.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Рішеннями Господарського суду Луганської області №3/282 від 02.07.2007, №7/194 від 30.11.2008, №7/195 від 30.11.2008 з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» внаслідок порушення зобов’язань з оплати за поставлені матеріали та інфляційних нарахувань на користь ТОВ «Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» стягнуто суму боргу. На примусове виконання вищезазначених рішень Господарським судом Луганської області видано накази у справах №3/282 від 02.07.2007, №7/194 від 30.11.2008, №7/195 від 30.11.2008, які були передані на примусове виконання до ВДВС Ровеньківського МУЮ Луганської області. Однак, з 2007 року по 2010 рік примусового виконання наказів відповідачем здійснено не було, у зв’язку із чим, 17.08.2010 ТОВ «Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» звернулося з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства до суду щодо оскарження дій ВДВС Ровеньківського МУЮ Луганської області. Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2010 по справі №2а-6204/10/1270 постанови ВДВС Ровеньківського МУЮ Луганської області про зупинення виконавчого провадження ВП №4205972 від 04.06.2008 з примусового виконання наказів Господарського суду Луганської області №3/282 від 02.07.2007, №7/194 від 30.11.2008, №7/195 від 30.11.2008 були скасовані, в решті позовних вимог відмовлено. Оскаржувані в даній справі постанови про зупинення виконавчого провадження відповідачем були винесені згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 10 листопада 2005 року № 568 і даних Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які цим наказом затверджені з 31 грудня 2006 року. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011 постанова Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2010 по справі №2а-6204/10/1270 залишена без змін. На підставі викладеного, позивач просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №4205972, ВП №24614614, ВП №24614979 від 31.01.2011 при примусовому виконанні наказів Господарського суду Луганської області №3/282 від 02.07.2007, №7/194 від 30.11.2008, №7/195 від 30.11.2008.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом залучено - державне підприємство «Ровенькиантрацит».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача - відділ державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції у Луганській області проти позову заперечував.
Представник третьої особи – Державного підприємства «Ровенькиантрацит» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у письмових запереченнях проти позову від 18.03.2011, зокрема, зазначив, що 28.11.2005 державне підприємство «Ровенькиантрацит» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV, строк дії якого продовжено, зокрема Законом України від 31 січня 2011 року № 2940-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» термін погашення заборгованості продовжено до 01.01.2013. Так, підпунктом 7 пункту 3.7 статті 3 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 року № 2711-ІV встановлено, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів. Заборгованість ДП «Ровенькиантрацит», яка виникла перед ТОВ «Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство», не входить до зазначеного переліку, тому заходи щодо примусового виконання судових рішень та звернення стягнення на майно відносно ДП «Ровенькиантрацит» виключається. Таким чином, усі виконавчі дії підлягають обов’язковому зупиненню на строк, встановлений статтею 36 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», тобто до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості. Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - державного підприємства «Ровенькиантрацит», дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду справи, на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» постановами відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції Луганської області від 31 січня 2011 року ВП № 4205972, ВП №24614614, ВП №24614979 зупинені виконавчі провадження з примусового виконання наказів господарського суду Луганської області справах №3/282 від 02.07.2007, №7/194 від 30.11.2008, №7/195 від 30.11.2008.
Згідно з пунктом 15 частини 1 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
В статті 2 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» зазначено, що цей закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV).
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка:
1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;
2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;
3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;
4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;
5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб’єктів господарської діяльності, зазначених в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», борг державного підприємства «Ровенькиантрацит» не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податкового боргу, спірний борг виник через відсутність розрахунків з боку державного підприємства «Ровенькиантрацит» згідно господарських договорів, на які не поширюються норми Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV, а тому віднесення державного підприємства «Ровенькиантрацит» до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV, не є підставою для зупинення спірних виконавчих проваджень.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» про скасування постанов ВДВС Ровеньківського МУЮ Луганської області про зупинення виконавчих проваджень ВП №4205972, ВП №24614614, ВП №24614979 від 31.01.2011 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача по зупиненню виконавчих проваджень ВП №4205972, ВП №24614614, ВП №24614979 від 31.01.2011 залишаються судом без задоволення з таких підстав.
Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії – постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об’єкту порушеного права.
Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2010 по справі №2а-6204/10/1270 постанови ВДВС Ровеньківського МУЮ Луганської області про зупинення виконавчого провадження ВП №4205972 від 04.06.2008 з примусового виконання наказів Господарського суду Луганської області №3/282 від 02.07.2007, №7/194 від 30.11.2008, №7/195 від 30.11.2008 були скасовані, в решті позовних вимог відмовлено. Оскаржувані в даній справі постанови про зупинення виконавчого провадження відповідачем були винесені згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 10 листопада 2005 року № 568 і даних Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які цим наказом затверджені з 31 грудня 2006 року. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2011 постанова Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2010 по справі №2а-6204/10/1270 залишена без змін.
Відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини щодо правомірності винесення відповідачем постанов про зупинення виконавчих проваджень ВП №4205972, ВП №24614614, ВП №24614979 від 31.01.2011 у відповідності із частиною 1 статті 72 та частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної справи не доказуються.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 18 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 березня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» до відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - державне підприємство «Ровенькиантрацит» про визнання неправомірними дій, скасування постанов про зупинення виконавчого провадження задовольнити частково.
Скасувати постанови відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції Луганської області: від 31.01.2011 ВП 4205972 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 02 липня 2007 року №3/282; від 31.01.2011 ВП №24614614 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30 листопада 2008 року №7/194; від 31.01.2011 ВП №24614979 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30 листопада 2008 року №7/195.
В решті позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» відмовити за необгрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» (ідентифікаційний код 00902895, місцезнаходження: 94700, Луганська область, м.Ровеньки, вул. Клари Цеткін, буд. 18) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22 березня 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін