УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 357/11668/17

провадження № 51 – 559 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року щодо нього,

встановив:

За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2019 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років.

Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 07 травня 2017 року, зарахувавши в строк покарання, на підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII), строк попереднього ув`язнення з 07 травня 2017 року по 09 грудня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 82 440 грн матеріальної шкоди та 1 500 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року вирок місцевого суду змінено у частині призначеного йому покарання та в частині цивільного позову, пом`якшено покарання та зменшено суму стягнення моральної шкоди на користь цивільного позивача.

ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зараховано ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 10 грудня 2019 року по 27 жовтня 2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 750 000 грн моральної шкоди.

В  решті вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого                              (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону,  засуджений указуючи на допущені, на його думку, судами першої та апеляційної інстанцій порушення, не обґрунтовує, як ці порушення вплинули на законність та обґрунтованість постановлених щодо нього судових рішень, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вказаних судових рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 412-414, 419 цього Кодексу.

Викладені засудженим у касаційній скарзі доводи стосуються, на його думку, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Крім того, касаційна скарга засудженого не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених у ухвалі цього суду на спростування доводів його апеляційної скарги.

З огляду на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч                  вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом із касаційною скаргою.

Водночас Суд роз`яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правовою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правовою допомогою, звернувшись до  відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху і встановити п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                       ОСОБА_2                      ОСОБА_3