Категорія №5.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2011 року Справа № 2а-943/11/1270

           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Цицюри О.О.,

за участю секретаря судового засідання           Глазуновій О.О.,

               розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до Старобільського обласного медичного училища про стягнення економічних санкцій в сумі 12880,00 грн. згідно з рішенням №372 від 21.12.2010 року,

                                                                   ВСТАНОВИВ:

           27 січня 2011 року Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Старобільського обласного медичного училища про стягнення економічних санкцій в сумі 15456,00 грн. згідно з рішенням №372 від 21.12.2010 року.

           У позовній заяві позивач зазначив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 16.12.2010 по 17.12.2010 проводилась перевірка Старобільського обласного медичного училища з питання виконання суб’єктом господарювання припису щодо усунення порушень вимог законодавства. За результатами перевірки складено акт від 17.12.2010 №229, яким установлено, що підприємством відповідача було порушено порядок формування та застосування цін (тарифів), а саме: у період з 08.06.2010 по 30.06.2010 допущено завищення плати за навчання на контрактній основі за спеціальністю «Сестринська справа» за рахунок щорічного підвищення плати протягом всього терміну навчання починаючи з другого навчального року на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік, внаслідок чого, підприємством необгрунтовано одержана виручка. Ці дії призвели до порушення вимог статті 61 Закону України «Про освіту», пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 №903 «Про удосконалення механізму регулювання плати за послуги у сфері освіти». На підставі вказаного акта, 21.12.2010 Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області винесено рішення №372 за вищезазначене порушення на підставі ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» про застосування до Старобільського обласного медичного училища економічних санкційу розмірі 15456,00грн., які складаються з штрафу в сумі 10304,00 грн. і вилучення необгрунтовано одержаної виручки в сумі 5152,00 грн. 22.12.2010 рішення від 21.12.2010 №372, претензія і припис були направлені на адресу відповідача. Рішення про застосування економічних санкцій від 21.12.2010 №372 на цей час не оскаржено і є чинним. У зв’язку з тим, що сума економічних санкцій протягом десяти днів після надходження рішення від 21.12.2010 №372 про застосування економічних санкцій відповідачем сплачена не була, позивач просить стягнути її в судовому порядку на користь Державного бюджету України.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

            Представник відповідача у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с.25). У судовому засіданні 22.02.2011 надав суду копію платіжного доручення  №85 від 22.02.2011 (а.с.18), відповідно до якого Старобільським обласним медичним училищем у рахунок погашення економічних санкцій за рішенням ДІКЦ в Луганській області №372 від 21.12.2010 частково сплачено кошти у розмірі 2576,00 грн., клопотанням №43 від 21.02.2011 (а.с.19) просив суд розстрочити виконання постанови терміном на 10 місяців шляхом погашення економічних санкцій по 1545,00 грн. щомісячно, починаючи з 01.01.2011.

            Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

      Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

               Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

            Згідно із статтею 12 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

            Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

            В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, статтею 8 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

    - державних фіксованих цін (тарифів);

           - граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

           Державний контроль за цінами відповідно до статті 13 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

         Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

             Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами  є:

               - організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

                   - проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

        Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

  - у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

              - надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

        - вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб’єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;

          - застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

             Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

          Абзацем першим пункту 6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб’єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

             Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, відповідно до абзаца першого пункту 11                         Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819.

           Відповідно до статті 14 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ “Про ціни і ціноутворення” та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

         Пунктом 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

                Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:

-  нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;

   - застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни;

        - завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;

  - включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

                    - включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

    - застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад  установлений граничний розмір;

                     - застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

        - застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

              Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних  та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що необгрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:

            - при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються  уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

          - при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;

            - при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, - уся сума незаконно стягнутих коштів;

  - при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі - як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.

            Пунктом 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних  та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

          Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

         Пунктом 4.1 Інструкції про порядок застосування економічних  та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду справи, у період з 16.12.2010 року по 17.12.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області проведено позапланову перевірку Старобільського обласного медичного училища з питання виконання суб’єктом господарювання припису ДІКЦ в Луганській області від 08.06.2020 №200 щодо усунення порушень вимог законодавства, винесеного на підставі планової перевірки, за результатами якої складений акт від 17.12.2010 року № 229.

          Під час проведення перевірки позивачем встановлено, що Старобільським обласним медичним училищем порушено порядок застосування цін (тарифів), а саме: у розрахунках за навчання студентів на контрактній основі за спеціальністю «Сестринська справа» (термін навчання 30 місяців) у період з 08.06.2010 по 30.06.2010 Старобільське обласне медичне училище продовжувало завищувати плату за навчання за рахунок її неприведення у відповідність до вимог ст.61 Закону України «Про освіту», п.1 постанови КМУ «Про удосконалення механізму регулювання плати за послуги у сфері освіти», а саме, збереження порядку щорічного підвищення плати протягом всього терміну навчання, починаючи з другого навчального року на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік. Плата за весь термін навчання за спеціальністю «Сестринська справа» для студентів-контрактників, що закінчили навчання у червні 2010 року, фактично складала 10780,00 грн., тоді як обгрунтована плата за весь термін навчання складає 10044,00 грн.  Завищення плати  за весь термін навчання студентів-контрактників за спеціальністю «Сестринська справа» (термін навчання 30 місяців) складає 736,00 грн. з одного студента-випускника. Вказане порушення допущено відносно 7-ми осіб. Внаслідок зазначеного порушення навчальним закладом відповідача у період з 08.06.2010 по 30.06.2010 необгрунтовано отримано виручку в сумі 5152,00 грн., чим порушено вимоги статті 61 Закону України «Про освіту», пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 №903 «Про удосконалення механізму регулювання плати за послуги у сфері освіти» (а.с. 4-7).

    Акт перевірки від 17.12.2010 року № 229 підписаний та отриманий директором Старобільського обласного медичного училища без заперечень та зауважень, відповідно вручено і примірник акту останньому.

            На підставі акта перевірки від 17.12.2010 року № 229 Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області 21 грудня 2010 року винесено рішення за № 372 про застосування економічних санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін у розмірі 10304,00 грн. та вилучення у Старобільського обласного медичного училища суми необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 5152,00 грн. (а.с.8).

          Рішення від 21 грудня 2010 року № 372 про застосування економічних санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін направлено відповідачу 22.12.2010 та отримано уповноваженою особою останнього 24.12.2010, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.8 - зворотній бік).

            На виконання рішення від 21 грудня 2010 року № 372 про застосування економічних санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін відповідачем частково сплачено кошти в розмірі 2576,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 85 від 22.02.2011 (а.с.18).

Таким чином залишок несплачених відповідачем за рішенням ДІКЦ в Луганській області від 21 грудня 2010 року № 372 економічних санкцій складає 12880,00 грн.

          Факту оскарження відповідачем рішення ДІКЦ в Луганській області від 21 грудня 2010 року № 372 про застосування економічних санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін на час розгляду справи судом не встановлено.

             Розглядаючи питання щодо надання відповідачу розстрочення виконання постанови відповідно до його клопотання, суд виходить з наступного.

      Так, в обгрунтування клопотання про надання розстрочення виконання постанови відповідачем зазначено, що на даний час коштів на рахунках для сплати в повному обсязі штрафів училище не має, сплачує щомісяця кошти в сумі по 5287,00 грн. на виконання припису Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №200 від 08.06.2010 та постанови Луганського окружного адміністративного суду по справі №2а-5410/10/1270 від        09.12.2010 року.

            Згідно з ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України - за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

                 Відповідно до п.10 постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб ДВС та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

            Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені відповідачем.

              У даному випадку, доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, якими обгрунтовано клопотання, відповідачем за час розгляду справи до суду не надано, однак, це не позбавляє права останнього на порушення питання про надання розстрочення виконання постанови на стадії виконання судового рішення у встановленому законодавсвом порядку.

                   Враховуючи те, що відповідач рішення ДІКЦ в Луганській області від 21 грудня 2010 року № 372  у встановленому законодавством порядку не оскаржив, внаслідок чого воно на момент розгляду справи є чинним та таким, що підлягає виконанню, а також те, що за час судового розгляду справи у добровільному порядку залишок несплачених економічних санкцій у розмірі 12880,00 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають частковому задоволенню.

             Задовільняючи частково позовні вимоги суд виходить з того, що на виконання рішення від 21 грудня 2010 року № 372 про застосування економічних санкцій за порушення в частині додержання державної дисципліни цін відповідачем частково сплачено кошти в розмірі 2576,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 85 від 22.02.2011 (а.с.18), залишок несплачених економічних санкцій складає 12880,00 грн.

                Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

                    На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 17 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 березня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

         Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 17, 18, 72, 94, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                                     ПОСТАНОВИВ:

                Адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до Старобільського обласного медичного училища про стягнення економічних санкцій в сумі 15456,00 грн. згідно з рішенням №372 від 21.12.2010 року задовольнити частково.

         Стягнути з Старобільського обласного медичного училища (ідентифікаційний код 02011108, місцезнаходження: 92700, Луганська область, м.Старобільськ, вул.Старотаганрозька, буд.30; р/р 35422002001792, МФО 804013 в ГУ ДКУ у Луганській області) на користь Державного бюджету України (код виду платежу 21081100, МФО 804013, одержувач: Держбюджет Старобільського району, код 24048483, р/р 31114106700331) економічні санкції за порушення державної дисципліни цін у розмірі 12 880,00 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) згідно з рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №372 від 21.12.2010 року.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

         Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

         Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня             її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                 Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість                          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

      У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

        Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

           Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі  18 березня 2011 року.

           СуддяО.О. Цицюра