2-5032/2007р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі судового засідання Головіній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лисичанськспецрембудмонтаж» у особі ліквідатора ОСОБА_2 про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу та визнання права власності на гараж, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що у 1995 році звернувся до керівництва відповідача з заявою про продаж гаражу, розташованого за адресою: м. Лисичанськ, вул. Леніна, 71а. На підставі його заяви йому відповідачем у 1998 році був переданий гараж НОМЕР_1, він прийняв його та вніс у касу підприємства оплату у сумі 1000 грн., однак документи на гараж йому відповідачем видані не були. З 1998 року по цей час він володіє та користується цим гаражем. У зв'язку з банкрутством відповідача ліквідатор ОСОБА_2 оспорює його право власності на гараж. Просив суд, доповнивши позовні вимоги, встановити факт укладення договору купівлі-продажу між ним та відповідачем у 1998 році гаражу НОМЕР_1, розташованого за адресою: м. Лисичанськ, вул. Леніна, 71а, визнати за ним право власності на гараж НОМЕР_1 для автомобілю, розташованого за адресою: м. Лисичанськ, вул. Леніна, 71а.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтвердив викладене у позові, доповнивши, що гараж йому був переданий у 1997 році, у травні 1997 року він брав кредит у банку у сумі 1000 грн. для оплати вартості гаражу. Грошові кошти вніс до каси підприємства у 1997 році, у квитанції зроблено помилку у його прізвищі «ОСОБА_3», але він впевнений, що серед покупців гаражів особи з прізвищем «ОСОБА_3» не було. У гаражі знаходяться його особисті речі. Вважав гараж своєю власністю до того часу, поки його право власності не було оспорено ліквідатором відповідача у 2005 році. До 2005 року ніхто претензій з приводу володіння гаражем не висловлював. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилась, просила розглянути справу за її відсутності, позов не визнала, про що надала суду письмову заяву.
Судом досліджені наступні докази:
показання свідка ОСОБА_4, який у судовому засіданні пояснив, що позивач дійсно володіє та користується гаражем, розташованим біля міліції, з 1990-х років до цього часу. Йому це відомо, оскільки він декілька разів з дозволу позивача користувався гаражем для зберігання власного автомобілю. У гаражі знаходяться особисті речі позивача: інструменти, станок та інше;
письмові докази: копія свідоцтва про право власності на блок боксових гаражів, довідка про належність нерухомого майна, копія прибуткового касового ордеру, довідка відділу по ринкових відносинах Лисичанської міської ради, довідка про відсутність у відповідача бухгалтерських документів, копія свідоцтва про державну перереєстрацію юридичної особи від 02.04.1998 року, копія Статуту ТОВ Ф «ЛСРБМ», копія ухвали господарського суду Луганської області про порушення справи про банкрутство від 10.09.2002р., копія ухвали господарського суду Луганської області про введення процедури розпорядження майном від 08.10.2002р., копія постанови господарського суду Луганської області про визнання банкрутом від 16.05.2003р., копія ухвали господарського суду Луганської області про призначення ліквідатором ОСОБА_2 від 08.06.2004р., копія ліцензії ОСОБА_2, копія рішення виконкому Лисичанської міської ради від 21.09.1999р. про прийняття в експлуатацію блоку боксових гаражів, довідка про надання кредиту позивачу, копія паспорту позивача.
Суд, вислухавши пояснення позивача, показання свідка, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Рішенням виконкому Лисичанської міської ради за №550 від 21.09.1999р. (а.с.27) затверджено акти державної приймальної комісії на прийняття в експлуатацію блока 16 боксових гаражів, загальною площею 369,1 м2, розташованих за адресою: м. Лисичанськ, вул. Леніна, 71а, збудованих ТОВ Фірмою «Лисичанськспецрембудмонтаж» на ділянці, що належить йому на підставі державного акту на право користування землею, затвердженого рішенням виконкому №329 від 23.06.1998р. та рішенням виконкому №472 від 22.10.1996р. На підставі зазначеного рішення виконкому Лисичанської міської ради ТОВ Ф «ЛСРБМ» видано свідоцтво від 28.09.1999 року про право власності на блок боксових гаражів, які розташовані за адресою: м. Лисичанськ, вул. Леніна, 71а (а.с.4).
Постановою господарського суду Луганської області від 16.05.2003р. ТОВ Ф «ЛСРБМ» визнане банкрутом (а.с.24).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.06.2004р. ліквідатором ТОВ Ф «ЛСРБМ» призначена ОСОБА_2 (а.с.25).
Відповідно до ст. 224 ЦК України 1963р. за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 44 ЦК України 1963р. повинні здійснюватись у письмовій формі угоди державних, кооперативних та інших суспільних організацій між собою та з громадянами, за виключенням угод, зазначених в ст. 43 цього Кодексу, тобто усних угод, та окремих видів угод, для яких інше передбачене законодавством.
Таким чином, Цивільним Кодексом України 1963р. для договору купівлі-продажу гаражу у даному випадку встановлено обов'язкове дотримання письмової форми.
Відповідно до ст. 46 ЦК України 1963р. недотримання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторону права, у разі спору, посилатися у підтвердження угоди на показання свідків.
Суд доходить висновку, що у 1997 році між позивачем та ТОВФ «ЛСРБМ» було укладено в усній формі договір купівлі-продажу гаражу НОМЕР_1, розташованого по вул. Леніна, 71а м. Лисичанська, оскільки продавцем - ТОВФ «ЛСРБМ», було передано у власність покупцеві - позивачу, спірний гараж, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4, які є допустимими доказами, оскільки факт виконання угоди, укладеної з недотриманням форми, може підтверджуватись будь-якими засобами доказування; покупцем - ОСОБА_1, прийнято гараж та сплачено за нього кошти у сумі 1000 грн., що підтверджується копією прибуткового касового ордеру (а.с.7), довідкою про отримання кредиту позивачем 12.05.1997 року у сумі 1000 грн. на придбання гаражу (а.с.47).
Таким чином, у судовому засіданні встановлено факт укладення договору купівлі-продажу гаражу НОМЕР_1, розташованого по вул. Леніна, 71а м. Лисичанська, між ОСОБА_1 та ТОВФ «ЛСРБМ», а тому позивач набув права власності на спірний гараж з моменту передачі речі.
Таким чином, позивач набув права власності на спірний гараж, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст. ст. 44, 46, 224 ЦК України 1963р., керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Лисичанськспецрембудмонтаж» у особі ліквідатора ОСОБА_2 про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу та визнання права власності на гараж задовольнити.
Встановити факт укладення договору купівлі-продажу гаражу НОМЕР_1, розташованого у м. Лисичанську Луганської області, вул. Леніна, 71а, між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Лисичанськспецрембудмонтаж» у 1997 році.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж НОМЕР_1 у блоці боксових гаражів, розташований у м. Лисичанську Луганської області, вул. Леніна, 71а.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.
Суддя: