Категорія №3.3.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 січня 2011 року Справа № 2а-7638/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Глазуновій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу №724 від 29 червня 2010 року в частині звільнення, поновлення на публічній службі, -
В С Т А Н О В И В:
19 листопада 2010 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу №724 від 29 червня 2010 року в частині звільнення, поновлення на публічній службі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке. В органах міністерства внутрішніх справ України в Луганській області я проходив службу на різних посадах з 1988 року. З 04 квітня 2008 року я займав посаду начальника Алчевського відділу з питань ресурсного забезпечення. Наказом №724 від 29 червня 2010 року по Управлінню міністерства внутрішніх справ України в Луганській області я був звільнений з органів МВС України за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за порушення дисципліни. З наказом про звільнення я не згоден, вважаю його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. За весь період служби на посаді помічника начальника відділу з ресурсного забезпечення виключно порядно виконував покладені на мене зобов’язання, суворо керувався посадовою інструкцією, діючим законодавством. За свою працю мав подяку від керівництва відділу. Стягнень не мав. Згідно своїх посадових зобов’язань я є відповідальною особою за весь службовий транспорт Алчевського МВ УМВС України в Луганській області. Наказом по Алчевському МВ УМВС України в Луганській області від 11 травня 2010 року №52 за мною не був закріплений службовий автомобіль, так як в цьому не було необхідності, по роду служби я рідко користувався службовим автомобілем. Якщо була необхідність то з усного розпорядження керівництва Алчевського МВ УМВС України в Луганській області я користувався службовим автомобілем. Автомобіль ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 на той час ніким не експлуатувався, стояв в гаражі міського відділу міліції та я з усного дозволу керівництва МВ, виключно користувався ним в службових цілях. 25 червня 2010 року у мене була розмова з керівництвом Алчевського МВ УМВС України в Луганській області про придбання запасних частин для службового транспорту. 26 червня приблизно о 6.00 годині ранку я прибув до Алчевського МВ УМВС України в Луганській області. В журналі обліку виїздів та повернення службового транспорту я зробив відмітку про виїзд автомобіля ВАЗ 21099 д.н.НОМЕР_1, зробив відмітку в журналі проведення інструктажу з особовим складом, закріпленим за службовим автотранспортом Алчевського МВ УМВС України в Луганській області. Потім на автомобілі я поїхав додому взяти гроші та випити чашку чаю. Коли я вийшов з будинку, то виявив відсутність автомобілю. Прийнятими заходами автомобіль був знайдений в справному стані та повернутий до Алчевського міського відділу УМВС України в Луганській області. Ніякої шкоди державі спричинено не було. Не заперечую, що в якійсь мірі я припустив порушення дисципліни, так як не отримав письмового дозволу на виїзд, тільки усну згоду, але це порушення не давало підстав для звільнення мене по п. 64 «є» за порушення дисципліни. Згідно зі ст. 149 КЗпП України, яка застосовується і до працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність з Уставів та положень, при обранні виду стягнення враховується міра тяжкості скоєного проступку, обставини, при яких був скоєний даний проступок, а головне попередня робота працівника. На підставі викладеного позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ №724 від 29 червня 2010 року в частині звільнення та поновити на публічній службі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, надав суду письмові заперечення від 02 грудня 2010 року, в яких послався на таке. 26.06.2010, у вихідний день, приблизно о 06.30 годині позивач прибув до Алчевського МВ з метою виїзду до м. Стаханов, при цьому у журналі обліку виїздів та повернення службового транспорту, а також у журналі проведення інструктажів з особовим складом, закріпленим за службовим автотранспортом міськвідділу він власноручно зробив записи про виїзд автомобіля ВАЗ -21099, д.н. НОМЕР_1, після чого взяв вказаний транспортний засіб з боксу, де він зберігався. 26.06.2010 приблизно о 07.15 годині, на вищевказаному службовому автомобілі позивач прибув до місця свого мешкання. При цьому, автомобіль він залишив біля під’їзду вказаного будинку з зачиненими на внутрішні замки дверима, разом з цим не зважаючи на обладнання даного ТЗ сигналізацією, останній не увімкнув її. Приблизно о 07.45 годині він вийшов з під’їзду та встановив відсутність службового автомобіля. Незважаючи на це позивач про вказану подію до ОВС не повідомив, керівництво Алчевського МВ не поінформував, а протягом тривалого часу намагався встановити місце його знаходження власними силами. У зв’язку з тим, що заходи з встановлення місця знаходження викраденого транспортного засобу не надали результатів, лише о 10.30 годині позивач повідомив про вказаний факт до чергової частини Перевальського РВ та безпосередньому керівництву, що також не сприяло розкриттю даного злочину «по гарячих слідах». Згідно з штатною належністю, для виконання покладених на ОВС оперативно-службових завдань, вказаний транспортний засіб був закріплений за Алчевським МВ, згідно з наказом Алчевського МВ № 52 від 11.05.2010 даний автотранспортний засіб був закріплений за опреуповноваженим СКР Алчевського МВ ОСОБА_3, який несе відповідальність за збереження закріпленим за ним транспортним засобом п.4.3.12 наказу МВС України від 25.11.1996 №818. Вивчення службової документації Алчевського МВ та АТГ встановлено, що позивач за службовим автотранспортом вказаного ОВС не закріплений, акти закріплення (передачі) йому транспортних засобів АТГ не складались, заліки з ПДР України, як особа закріплена за відомчим транспортом, у поточному році останній не складав. Разом з цим, незважаючи на відсутність визначених нормативною документацією МВС України підстав, в порушення вимог наказів МВС України від 25.11.1996 №818 та наказу Алчевського МВ №52 від 11.05.2010. Також протягом з квітня по липень 2010 року дорожні листи щодо його експлуатації не оформлялись. Наказом Алчевського МВ №52 від 11.05.2010 визначено, що експлуатація транспорту у вихідні та святкові дні дозволяється тільки при виконанні оперативних завдань з письмового дозволу керівництва МВ. Наказом заборонено експлуатацію службового транспорту особами, які не закріплені за таким транспортом у встановленому порядку АТГ УМВСУ. Опитаний в ході службового розслідування начальник Козлов О.М. повідомив, що позивач не був закріплений у встановленому порядку за службовим транспортом вказаного ОВС. Дозволу на використання автомобіля ВАЗ-21099, д.н. НОМЕР_1 у вихідний день 26.06.2010 будь-кому не надавав. Таким чином позивач самовільно використовував вказаний автомобіль у зв’язку з тим, що в межах виконання покладених на нього службових обов’язків мав вільний доступ до всіх боксів для зберігання службового транспорту Алчевського МВ. Службова дисципліна – це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Тим самим, позивач грубо порушив вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, проігнорував вимоги наказу МВС України від 25.11.1996 №818, за що його і було звільнено з ОВС. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази, приходить до такого.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов’язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року. Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов’язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).
До таких законодавчих актів належать, зокрема:
- Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року, який передбачає, що на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на міліцію завдання, відповідно до вимог ст.10 цього Закону України "Про міліцію" працівник міліції діє на території України незалежно від посади, місцезнаходження і часу;
- Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №.114 від 29 липня 1991 року, яким визначено умови прийняття на службу, призначення на посади, переміщення та просування по службі, звільнення зі служби;
- та Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, прийнятий Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460, який врегульовано порядок застосування до працівників міліції заохочень та накладення стягнень.
Ст. 18 Закону України "Про міліцію" передбачено, що при звільненні зі служби в міліції за ініціативою адміністрації звільнений працівник міліції має право оскаржити звільнення в суд.
П. 23, 25 вказаного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді), у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
У відповідності з п. 64. вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років; б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії; в) через обмежений стан здоров’я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв’язку з відсутністю відповідних вакантних посад; г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов’язків; з) у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації); и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ОВС працівники міліції повинні додержувати норм професійної етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до втрати незалежності й об’єктивності при виконанні службових обов’язків, з гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31 грудня 1988 року, згідно наказу № 186 прийнято на службу в органи внутрішніх справ. Наказом від 13.07.2010 № 303 о/с капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни). Наказ № 303 о/с від 13.07.2010 був виданий на підставі наказу УМВС від 29 червня 2010 року № 724 про покарання окремих співробітників Алчевського МВ УМВСУ, зокрема ОСОБА_1 шляхом звільнення з органів внутрішніх справ за несумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, грубе порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України та ігнорування наказу МВС України від 25.11.1996 №818, що виразилось у експлуатації не закріпленого у встановленому порядку службового автомобіля ВАЗ-21099, д.н. НОМЕР_1, виїзду без дозволу керівництва ОВС за межі розташування підрозділу у вихідний день та не забезпечення вичерпних заходів до зберігання службового транспорту, що призвело до незаконного заволодіння ним невстановленою особою.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про міліцію" працівник міліції самостійно несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарного статуту ОВС) визначено сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту ОВС за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Тобто, звільнення з органів внутрішніх справ є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладено на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень передбачений ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, відповідно до якої, з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
На підтвердження факту проведення службового розслідування з приводу дисциплінарного проступку скоєного ОСОБА_1 суду представником відповідача було надано висновок службового розслідування за фактом незаконного заволодіння службовим автомобілем Алчевського МВ. (а.с.38-47)
Зазначеним висновком встановлено, що 26.06.2010 приблизно о 10.30 годині до чергової частини Перевальського РВ по телефону надійшло повідомлення від помічника начальника відділу з ресурсного забезпечення СРЗ Алчевського МВ капітана міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, освіта вища, в ОВС з 01.12.1988, у займаній посаді з 04.03.2008, про те, що в період часу з 07.15 до 07.45 години невстановлені особи незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ-21099, д.н. НОМЕР_1, який знаходився біля під’їзду будинку АДРЕСА_1 за місцем його мешкання. Виїздом до Перевальського району та м. Алчевська, опитуванням працівників міліції Алчевського МВ, очевидців вказаної події, а також вивченням службової документації Алчевського МВ та АТГ УМВСУ, встановлені наступні обставини. 26.12.2008 ВРЕР м.Алчевська УДАІ УМВСУ був зареєстрований автомобіль ВАЗ-210994-20, 2008 року випуску, сірого кольору, що належить автогосподарству УМВС України в Луганській області. Згідно з штатною належністю, для виконання покладених на ОВС оперативно-розшукових завдань, вказаний транспортний засіб був закріплений за Алчевським МВ. Наказом Алчевського МВ від 11.05.2010 №52 «Про закріплення службового транспорту за співробітниками Алчевського МВ на 2010 рік» автомобіль ВАЗ-21099, д.н. НОМЕР_1 був закріплений за оперуповноваженим сектору карного розшуку Алчевського МВ ОСОБА_3, який згідно Настанови, прийняв його на відповідальне зберігання, про що був складений відповідний акт закріплення (передачі) транспортного засобу. Опитаний в ході проведення службового розслідування ОСОБА_3 повідомив, що вказаний автомобіль використовувався виключно для виконання службових завдань та у поточному році останній раз фактично експлуатувався ним 05.03.2010. Того ж дня, після повернення до розташування підрозділу ОВС він поставив автомобіль до боксу зберігання службового транспорту №9, зачинив його та передав ключі від транспортного засобу та боксу зберігання помічнику начальника відділу з ресурсного забезпечення СРЗ Алчевського МВ капітану міліції ОСОБА_1 Надані з цього приводу ОСОБА_3 свідчення підтверджуються записами у журналі обліку виїздів та повернення транспортних засобів Алчевського МВ у технічно справному стані автомобіля ВАЗ-21099, д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 з підписами водія та особи, відповідальної за технічний стан і експлуатацію даного транспортного засобу. Також згідно записів у журналі реєстрації видачі та повернення дорожніх листів Алчевського МВ встановлено, що дорожні листи на автомобіль видавались лише у січні та у березні 2010 року. Протягом з 05.03.2010 автомобіль ВАЗ 21099, д.н.НОМЕР_1 ОСОБА_3 не експлуатувався. Вивченням службової документації Алчевського МВ та АТГ, підпорядкованого УМВСУ встановлено, що помічник начальника відділу з ресурсного забезпечення Алчевського МВ капітан міліції ОСОБА_1, згідно наказу Алчевського МВ від 11.05.2010 №52, за службовим транспортом вказаного ОВС не закріплений, акти закріплення (передачі) йому транспортних засобів АТГ не складались, заліки зі знання ПДР України, як особа закріплена за відомчим транспортом, у 2010 році останній не складав. Разом з цим, незважаючи на відсутність визначених нормативною документацією МВС України підстав, в порушення вимог наказів МВС України від 25.11.1996 №818 та наказу Алчевського МВ від 11.05.2010 №52, протягом 2010 року ОСОБА_1 фактично використовував та безпосередньо керував автомобілем ВАЗ-21099, д.н. НОМЕР_1, що підтверджується зібраними в ході проведення службового розслідування матеріалами перевірки. З пояснень ОСОБА_1 слідує, що 26.06.2010 приблизно о 07.15 годині, на вищевказаному службовому автомобілі він прибув за місцем свого мешкання за адресою: м. Перевальськ, вул. Мінська, 6/65. При цьому, автомобіль він залишив біля під’їзду вказаного будинку з зачиненими на внутрішні замки дверима, що на його думку виключало вільний доступ до нього сторонніх осіб. Разом з цим, незважаючи на обладнання даного ТЗ сигналізацією, останній не увімкнув її. Приблизно о 07.45 годині він вийшов з під’їзду та встановив відсутність службового автомобілю ВАЗ 21099. Незважаючи на це, ОСОБА_1 про вказану подію до ОВС не повідомив, керівництво Алчевського МВ не поінформував, а протягом тривалого часу намагався встановити місце його знаходження власними силами. Згідно інформації АТГ, підпорядкованого УМВСУ, балансова вартість автомобіля ВАЗ-21099 з урахуванням зносу станом на 29.06.2010 складає 39970 грн. Отже, службовою перевіркою встановлено факт порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, наказу МВС України від 25.11.1996 №818 ОСОБА_1
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 користувався автомобілем на власний розсуд, не виконуючи вимоги наказів керівництва МВС України та Алчевського МВ УМВС України в Луганській області, використовуючи своє службове положення, так як мав вільний доступ до всіх боксів для зберігання службового транспорту Алчевського МВ. Крім того, в судовому засіданні позивач визнав, що скоїв дисциплінарний проступок, але він не згоден із мірою покарання. Стосовно цього суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Враховуючи те, що неправомірні дії позивача призвели до втрати службового автомобілю, суд вважає, що керівництвом УМВС України в Луганській області вірно визначено міру покарання у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки рішення ухвалене не на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу №724 від 29 червня 2010 року в частині звільнення, поновлення на публічній службі, відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 17 січня 2011 року.
Суддя О.О. Цицюра