Категорія №14
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 березня 2011 року Справа № 2а-106/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;
за участю сторін:
представника позивача: Шидлаускаса П.В. (посвідчення НОМЕР_1 від 09.10.2006 року);
представника відповідача: Олефіренко О.О. (довіреність № 01-28/10 від 04.01.2011 року);
треті особи: не з’явились;
представник третьої особи (ОСОБА_3.): ОСОБА_4 (довіреність б/н від 21.01.2010 року);
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора м. Стаханова Луганської області до Стахановської міської ради Луганської області, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання протиправним рішення 66 сесії Стахановської міської ради № 1145/14 від 24.12.2009 року та його скасування,-
ВСТАНОВИВ:
04 січня 2011 року прокурор міста Стаханова Луганської області (далі-Позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Стахановської міської ради Луганської області (далі-Відповідач), треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (далі-Треті особи) про визнання протиправним рішення 66 сесії Стахановської міської ради № 1145/14 від 24.12.2009 року та його скасування, в обґрунтування позову прокурор зазначив таке.
Рішенням 66 сесії Стахановської міської ради п'ятого скликання від 24.12.2009 року № 1145/14 було надано в постійне користування земельна ділянка загальною площею 0,9962 га для обслуговування будівель та споруд та ведення господарської діяльності релігійній організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви».
Позивач вважав, що Рішення було прийнято з порушенням вимог ст.134 Земельного кодексу України, а саме: згідно ч.1 ст.134 Земельного Кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або право на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), в тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч.2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу або передачі в оренду на конкурсних засадах земельні ділянки державної або комунальної власності або право на них у випадках використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими спорудами.
Позивача зазначив, що згідно технічної документації під культовими та іншими спорудами припадає тільки 0,4788 га земельної ділянки. На іншій земельній ділянці будь які споруди відсутні, та вона межує з земельною ділянкою будинку 5 по вул. Дундича м. Стаханова.
Земельна ділянка загальною площею 0,9962 га була надана релігійній організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви» для обслуговування будівель, споруд та ведення господарської діяльності, а не під культові споруди, тобто позивач вважав, що земельна ділянка мала бути передана в користування на конкурентних засадах (земельних торгах).
Крім того, згідно з п.«б» ст.198 Земельного Кодексу України кадастрова зйомка повинна мати узгодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, що не було зроблено.
Згідно п.11 висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для обслуговування будівель та споруд храму зазначено, що відведення земель можливо тільки при умові погодження меж земельної ділянки з суміжними користувачами відповідно п. б ч.2 ст.198 Земельного кодексу України.
В акті узгодження меж земельної ділянки без дати таке узгодження з власниками будинку 5 по вул. О.Дундича м. Стаханова відсутні.
План обґрунтування розміру та площі земельної ділянки, що складений Луганською регіональною філією ДП «ЦГЗК» від 24.07.2009 року, не узгоджено з головою комісії ОСОБА_8 та членами комісії ОСОБА_9, ОСОБА_10
Таким чином, позивач вважав, що рішенням 66 сесії Стахановської міськради п'ятого скликання від 24.12.2009 року №1145/14 було необґрунтовано надано в постійне користування земельна ділянка загальної площею 0,9962 та для обслуговування будівель та споруд та ведення господарської діяльності релігійній організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви».
02.08.2010 року на рішення 66 сесії Стахановської міськради п'ятого скликання від 24.12.2009 року № 1145/14 прокурором міста Стаханова було внесено протест.
Рішенням сімдесят сьомої сесії п'ятого скликання від 21.09.2010 року протест, внесений прокурором міста було відхилено.
До того ж, згідно з п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України визнаються незаконними в судовому порядку.
На підставі викладеного, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення 66 сесії Стахановської міської ради п'ятого скликання від 24.12.2009 року № 1145/14, яким надано в постійне користування земельна ділянка загальною площею 0,9962 га для обслуговування будівель та споруд та ведення господарської діяльності релігійній організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що ч.1 ст.92 Земельного кодексу України встановлює, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою, відповідно до ч.2 зазначеної статті, набувають, зокрема, релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель необхідних для забезпечення їх діяльності.
Реєстрація Статуту релігійної організації «Парафія на честь Святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви» підтверджується самим статутом релігійної організації та Свідоцтвом про реєстрацію Статуту релігійної організації, виданим Луганською обласною державною адміністрацією від 15.10.1991 року.
Таким чином, на думку представника відповідача релігійна організація «Парафія на честь Святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви» (далі - Релігійна організація) має право отримати земельну ділянку в постійне користування.
Скориставшись своїм правом, зазначена релігійна організація на підставі статті 123 Земельного кодексу України звернулась до Стахановської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, для обслуговування будівель та споруд Храму та ведення господарської діяльності. Пунктом 2.1 рішення шістдесят другої сесії Стахановської міської ради від 30.09.2009 року № 1069/32 такий дозвіл було надано.
Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було внесено на розгляд Стахановської міської ради, яка на шістдесят шостій сесії 24.12.2009 року своїм рішенням № 1145/14 затвердила його та надала земельну ділянку релігійній організації в постійне користування.
Представник відповідача вважав, що посилання прокурора м. Стаханова на статтю 134 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки вона визначає обов'язковість продажу на конкурентних засадах тільки таких прав на земельні ділянки, як права оренди, суперфіцію, емфітевзису. Щодо порядку надання права постійного користування земельною ділянкою положення зазначеної статті не розповсюджуються.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 Земельного кодексу України, яка не містить норм щодо обов'язковості продажу на конкурентних засадах права користування земельною ділянкою.
Щодо площі та розмірів земельної ділянки, наданої релігійній організації, представник відповідача зазначив,що в даному випадку вони обґрунтовуються наявністю великої кількості будівель та споруд Храму, необхідних для забезпечення його діяльності та які потребують обслуговування. Надавати земельну ділянку тільки під будівлі та споруди є нераціонально та безпідставно, оскільки земельна ділянка необхідна також для їх обслуговування. Крім того, ст. 92 Земельного кодексу України визначає, що релігійні організації набувають право постійного користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності. Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України земельна ділянка використовується виключно для забезпечення діяльності будівель релігійної організації, і відсутність будівель на частині земельної ділянки не може бути підставою для ненадання частини земельної ділянки вільної від будівель для забезпечення діяльності наявних будівель, що не було спростовано ані прокурором, ані компетентним органом по контролю за використанням та охороною земель - органом Державного комітету з земельних ресурсів.
Також представник відповідача вважав, що вказане в рішенні Стахановської міської ради цільове призначення земельної ділянки землі громадських та релігійних організацій (код 1.12.6) відповідає Земельному кодексу України. Відповідно до п. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законодавством до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Представник відповідача вважав, що доводи прокурора м. Стаханова про те, що в порушення статті 198 Земельного кодексу України межі земельної ділянки не узгодженні з власниками будинку № 5 по вул. О. Дундича в м. Стаханові є також безпідставними, оскільки згідно акту встановлення (узгодження) меж земельної ділянки та кадастрового плану суміжними землекористувачами є: Стахановська міська рада, садиба № 2 по вул. Колгоспна, садиба № 7 по вул. О. Дундича. Отже, АДРЕСА_1 серед суміжних землекористувачів не значиться, тому і не має необхідності погоджувати з його власниками межі земельної ділянки. Згідно зі схемою розташування земельних ділянок між цими ділянками існує інша ділянка, яка належить територіальній громаді міста Стаханова. Даний факт виключає застосування п. б ст. 198 Земельного кодексу України щодо погодження меж земельної ділянки релігійної організації з землекористувачем земельної ділянки за адресою вул. Дундича, 5 як з такою, що не є суміжною.
Безпідставними, вважає представник відповідача і твердження прокурора м. Стаханова про те, що план обґрунтування розміру та площі земельної ділянки, складений Луганською регіональною філією ДП «ЦГЗК» від 24.07.2009 року не узгоджено з головою комісії ОСОБА_12 та членами комісії ОСОБА_9, ОСОБА_10, оскільки план обґрунтування розміру та площі земельної ділянки, складений Луганською регіональною філією ДП «ЦГЗК» від 24.07.2009 р., який є частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться в управлінні землеустрою Стахановської міської ради, повністю узгоджено головою комісії - заступником міського голови з фінансової діяльності та земельних відносин - начальником фінансового управління Харченко Н.Г., заступником голови комісії - начальником управління містобудування та архітектури Стахановської міської ради Мороз Г.П., членами комісії - начальником управління Держкомзему в м. Стаханов Луганської області Токар О.М., головним державним санітарним лікарем Ляшенко В.М., начальником Державного управління охорони навколишньої природної середи у Луганській області Драповим О.А., начальником управління культури та туризму Стахановської міської ради Ілларіошиною Н.А.
Крім того, представник відповідача вважав, що позивачем був пропущений шестимісячний строк звернення до суду та пропущений строк для звернення до суду із заявою після винесеного рішення про відхилення протесту прокурора, а також те, що прокурор у цьому випадку не може бути позивачем та представляти інтереси третіх осіб.
На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача свої письмові заперечення підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях та просив суд залишити позовні вимоги без задоволення.
21.01.2011 року від третіх осіб – ОСОБА_6 та ОСОБА_3 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності на задоволенні позовних вимог в повному обсязі вони наполягали (аркуші справи 53, 54).
Третя особа – ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи ОСОБА_5.) – ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Зважаючи на те, що третя особа – ОСОБА_5 був повідомлений належним чином, про дату, час та місце проведення судового засідання суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомленої третьої особи.
Заслухавши пояснення представників сторін та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до такого.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 2 ст.123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.4 ст.123 ЗК України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні.
Згідно з ч.6 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Відповідно до ч.9 ст.123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Комісія з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою є постійно діючим органом, утвореним районною та міською держадміністрацією - у районах і мм. Києві та Севастополі, міською радою - у містах обласного значення (п.1 Типового положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1420).
Пунктом 3 Типового положення визначено, що до повноважень комісії належить надання висновків про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або місця розташування об'єкта.
Для отримання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або місця розташування об'єкта орган, уповноважений приймати рішення про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, подає комісії для розгляду проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або клопотання про погодження місця розташування об'єкта разом з додатками (пункт 4 Типового положення про комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1420).
Пунктом 5 Типового положення встановлено, що Комісія розглядає документацію із землеустрою протягом трьох тижнів з дня надходження та надає висновки про її погодження або відмову у погодженні.
Пунктом 13 Типового положення визначено, що до складу комісії входять уповноважені в установленому порядку на підписання та скріплення печаткою відповідних висновків представники: територіального органу Держкомзему; органу містобудування та архітектури; територіального органу Мінприроди; органу санітарно-епідеміологічної служби; органу охорони культурної спадщини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням 62 сесії Стахановської міської ради від 30.09.2009 року за № 1069 релігійній організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованої площі 1,0042 га в постійне користування за рахунок земель Стахановської міської ради по вул. Дундича, для обслуговування будівль та споруд Храма та ведення господарської діяльності (аркуш справи 28).
Стахановським міським відділом Луганської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - ЛРФ ДП «ЦДЗК») згідно договору № 177 від 02.10.2009 року було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки релігійній організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви» в постійне користування, для обслуговування будівель та споруд Храму та ведення господарської діяльності за рахунок земель Стахановської міської ради в м. Стаханові по вул. О.Дундича, 1 (аркуші справи 25-47, 183-237).
Рішенням 66 сесії Стахановської міської ради п'ятого скликання від 24.12.2009 року № 1145/14 «Про затвердження проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, затвердження технічної документації земельних ділянок та надання в користування земельних ділянок» був затверджений проект землеустрою та надано в постійне користування земельна ділянка загальною площею 0,9962 га для обслуговування будівель та споруд та ведення господарської діяльності релігійній організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви» (аркуш справи 11).
02.08.2010 року (вих. № 3784) позивачем було внесено протест на рішення 66 сесії Стахановської міської ради п’ятого скликання від 24.12.2009 року за № 1145/14, який відповідач отримав 05.08.2010 року (01-17/2004) (аркуш справи 17).
Пунктом 1 рішенням 77 сесії Стахановської міської ради п’ятого скликання від 21.09.2010 року за № 1334/12 протест позивача був відхилений. Згідно з п.2 цього рішення відповідача зазначене рішення повинно було бути направлено позивачу, однак жодних доказів цього представник відповідача суду не надав, з огляду на це суд вважає безпідставним посилання відповідача на пропуск строку щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування (аркуш справи 18.)
У судовому засіданні встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття рішення 66 сесії Стахановської міської ради п'ятого скликання від 24.12.2009 року № 1145/14 «Про затвердження проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, затвердження технічної документації земельних ділянок та надання в користування земельних ділянок».
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та наданих представником відповідача заперечень, суд зазначає таке.
Оскільки позивачем не ставилось під сумнів повноваження відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення, відповідно до приписів ч.3 ст.72 КАС України сторонами та представником третьої сторони визнаються ці обставини, а відтак вони не підлягатимуть доказуванню.
Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно з пунктом «в» ч.2 ст.92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають окрім інших релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
Релігійній організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви», зареєстрована як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А 01 № 273935 від 05.05.2009 року (первісна реєстрація 15.10.1991 року), має свідоцтво про реєстрації статуту релігійної організації та статут (аркуші справи 206-213). Таким чином, зазначена релігійна організація дійсно має право на постійне користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, але виключно лише з метою будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
Згідно з відомостями вирахування площ угідь контурів в розрізі землекористувачів (табл. 1), по контурної відомості (табл. 2) і експлікації земельних угідь (табл. 3) проекту землеустрою загальна площа частини земельної ділянки зайнятих будівлями, спорудами, проїздами та проходами складає 0,6585 га. Частина земельної ділянки загальною площею 0.3377 га є вільною від забудови (аркуші справи 183-237).
Статутом релігійної організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української Православної церкви», (зареєстрований 15.10.1991 року, в новій редакції зареєстровано розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 17.04.2009 року № 404) визначено види діяльності, які Парафія здійснює для досягнення мети визначеної статутом. Однак, такий вид діяльності, як господарська діяльність, статутом не передбачено.
Як вбачається із пункту 1.1 оскаржуваного рішення Стахановської міської ради від 24.12.2009 року за № 1145/14 проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,9962 га релігійній організації був наданий з метою обслуговування будівль та споруд Храма та ведення господарської діяльності, тобто мета, з якою була надана зазначена земельна ділянка релігійній організації суперечить імперативним приписам пункту «в» ч.2 ст.92 ЗК України, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, окрім інших випадків для використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями.
З приписів ч.2 ст.134 ЗК України вбачається, що не підлягають продажу на конкурентних засадах земельні ділянки для використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями. Суд не може погодитись із посиланням позивача про те, що всі інші земельні ділянки, окрім тих, що знаходяться під культовими спорудами підлягатимуть обов’язковому продажу релігійним організаціям на конкурентних засадах, оскільки законодавцем не визначено поняття «Культові споруди» та приписи пункту «в» ч.2 ст.92 ЗК України значно розширюють право та мету для релігійних організацій з якої вони можуть набувати право постійного користування земельними ділянками (виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності).
Таким чином виходячи із комплексного аналізу перелічених норм ЗК України суд вважає, що релігійна організація мала право отримати в законом установленому порядку земельну ділянку у постійне користування однак лише з обов’язковими для виконання обмеженнями, які містить пункт «в» ч.2 ст.92 ЗК України (виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності).
При цьому, враховуючи характер зазначеного обмеження щодо право набуття релігійною організацією постійного користування земельною ділянкою, на думку суду, частина виділеної земельної ділянки, яка перебуває за межами культових споруд не може значно перевищувати частину земельної ділянки, яка перебуває саме під цими будівлями або спорудами (необхідних для забезпечення їх діяльності). Однак, як вбачається із експлікації угідь земельної ділянки проекту землеустрою із наданої в постійне користування земельної ділянки (аркуші справи 202-205):
- під капітальними будівлями перебуває – 0,1504 га.;
- під спорудами перебуває – 0,223 га.;
- під проїздами, проходами, площадками – 0,311 га.;
- під зеленими насадженнями – 0,1747 га.;
- інші – 0,3377 га.;
Тобто, частина земельної ділянки, яка знаходиться поза межами культових будівль та споруд (0,5439 га.) значно в рази перевищує частину земельної ділянки, яка знаходиться під зазначеними культовими приміщеннями (0,1727 га.), що на думку суду суперечить приписам пункт «в» ч.2 ст.92 ЗК України (виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності), оскільки категорії «інші землі та під зеленими насадженнями» у даному випадку не слугують релігійній організації для забезпечення діяльності культових будівль та споруд.
Окрім цього, суд вважає безпідставними та не погоджується із посиланнями представника відповідача на те, що треті особи, які мешкають за адресою: м. Стаханов, вул. О.Дундича, 5 не є суміжними землекористувачами, наданої земельної ділянки в постійне користування згідно оскаржуваного рішення відповідача з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтв на право спадщину за законом ОСОБА_16, надав своїм онукам ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 в рівних частинах спадкове майно у вигляді будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (аркуші справи 113-115).
Частиною 1 ст.119 ЗК України передбачено, що набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) розповсюджується на громадян, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому ЗК Кодексом.
Статтею 120 ЗК України встановлено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.
Так, згідно з ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).
Скориставшись своїм правом щодо земельної ділянки за давністю користування по АДРЕСА_1 передбаченим ст.119. 120 ЗК України треті особи звернулись до Стахановської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку технічної документації (аркуш справи 107).
Пунктом 3.3.11 рішення 66 сесії п’ятого скликання Стахановської міської ради від 24.12.2009 року за № 1147/16 третім особам було надано дозвіл на виконання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки та оформлення документів на право власності землі (аркуш справи 106). Однак, в розробці технічної документації за зазначеної адресою третім особам усно було відмовлено із посиланням на те, що частина зазначеної земельної ділянки вже була передана в постійне користування релігійній організації, що змусило третіх осіб зі скаргою звернутися до позивача 05.07.2010 року (аркуш справи 238).
Враховуючи те, що оскаржуване рішення та рішення Стахановської міської ради від 24.12.2009 року за № 1147/16 були прийняті на одній 66 сесії 24.12.2009 року, які фактично вирішували питання оформлення частини однієї земельної ділянки (як Храма так і землі третіх осіб) суд, виходячи із приписів ч.3 ст.2 КАС України вважає, що ці рішення є необґрунтованими, тобто прийнятті без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не враховуючи принципу розсудливості та рівності перед законом, не запобігаючи несправедливій дискримінації; не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів третіх осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); без урахування прав третіх осіб на участь у процесі прийняття рішення.
Крім того, із дослідженого у судовому засіданні листа управління Держкомзему у м. Стаханов Луганської області від 28.01.2010 року за № 381 вбачається, що згідно з проектом землеустрою щодо виведення земельної ділянки релігійній організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української Православної церкви» в постійне користування, який було виготовлено ЛРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» крім земель Стахановської міської ради земельна ділянка по вул. О. Дундича, 1 межує з двома земельними ділянками, а саме садиба №2а по вул. Колгоспна та садиба №7 по вул. О. Дундича. З суміжними землекористувачами, які зазначені в проекті землеустрою межі земельної ділянки по вул. О. Дундича, 1 були узгоджені. Щодо інших землекористувачів проект землеустрою не містив відомостей, що повністю підтверджується проектом землеустрою (аркуші справи 93-95).
При зверненні третіх осіб було встановлено, що земельна ділянка по вул. О. Дундича, 1 межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 про що свідчить технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий АДРЕСА_1 та акт обстеження земельної ділянки від 27.10.2010 року, що повністю підтверджується матеріалами справи (аркуші справи 73-75, 82, 88-91, 102-105, 108-110, 126, 135-151).
Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 5 виготовлений КП Стахановське БТІ свідчить про те, що безпосереднім суміжним землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 з північної сторони є церква. Про те розробником документації (ДП «Центр ДЗК») ці відомості не були зазначені в проекті землеустрою, що не відповідає вимогам ст.198 Земельного кодексу України (аркуші справи 87-89).
Відповідно до ст.28 Закону України «Про землеустрій», розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених документацією.
Слід також зазначити, що розділ IV-I Закону України «Про планування та забудову територій» визначає порядок врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові територій. Тобто якщо земельна ділянка надається для будівництва будь-яких будівель, то необхідно було б розробити та затвердити містобудівне обґрунтування з послідуючим його громадським обговоренням.
Судом не приймається до уваги посилання представника відповідача на той факт, що протоколом № 12/09 на засіданні комісії з розгляду земельних спорів в м. Стаханові було розглянуто питання щодо не погодження проекту рішення сесії про затвердження проекту землеустрою по вул. О. Дундича, 1 управлінням Держкомзему в м. Стаханові у зв’язку із скаргами від мешканців будинку АДРЕСА_1, оскільки зазначене питання було розглянуто без участі третіх осіб, а також суду представником відповідача не було надано жодних доказів того, що треті особи були повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення засідання комісії з розгляду земельних спорів. На думку суду, зазначене питання на засідання комісії з розгляду земельних спорів було вирішено без врахування принципів всебічності, повноти та об’єктивності, тобто формально, що є неприпустимим (аркуші справи 122, 123).
Також на підтвердження того, що зазначена церква має суміжні границі із земельними ділянками у тому числі і будівлі АДРЕСА_1 є акт погодження меж земельних ділянок від 05.11.2002 року (аркуш справи 82).
Відповідно до ч.1 ст.198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.
Виходячи із аналізу зазначених норм суд дійшов до висновку, що будинок АДРЕСА_1 має суміжні границі з релігійною організаціє, яка отримала в постійне користування земельну ділянку відповідно до оскаржуваного рішення, а відтак відповідно до п. б ч.2 ст.198 ЗК України акт встановлення меж земельної ділянки повинен був обов’язково бути узгоджений із мешканцями будинку АДРЕСА_1, що зроблено не було (аркуш справи 235). На підтвердження того, що зазначені межі земельної ділянки, які були надані в постійне користування релігійній організації повинні бути обов’язково узгодженні з мешканцями будинку АДРЕСА_1 слугує і той факт, що проект землеустрою містить узгодження з мешканцями будинку № 7 по вул. О.Дундича м. Стаханова, який знаходиться за будинком № 5 по зазначеній вулиці, що підтверджується актом встановлення меж земельної ділянки (аркуш справа 235).
Крім того, акт вибору земельної ділянки для розміщення об’єктів та висновки державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області від 25.08.2009 року № 6471 та від 23.11.2009 року № 9945 передбачали межування з півдня із землями приватного сектору по вул. О.Дундича (аркуш справи 194, 227, 229).
Висновок управління Держкомзему у м. Стаханові Луганської області від 05.11.2009 року № 4042 містив пряму вказівку про погодження проекту зазначеного землеустрою, однак лише за умови погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами відповідно до п.б ч.2 ст.198 ЗК України, що у повному обсязі зроблено не було (аркуш справи 197).
Суд вважає необґрунтованими також посилання представника відповідача на пропущення позивачем встановленого ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, оскільки правовідносини, які є предметом розгляду в цієї справі виникли до набрання чинності відповідних змін до норм КАС України стосовно строку звернення до суду, а відтак до цих правовідносин на думку суду слід застосовувати річний строк, який був передбачений положеннями КАС України на час виникнення зазначених правовідносин.
В судовому засідання також не підтвердились доводи позивача щодо не узгодження плану обґрунтування розміру та площі земельної ділянки, що складений Луганською регіональною філією ДП «ЦГЗК» від 24.07.2009 року головою комісії ОСОБА_8 та членами комісії ОСОБА_9, ОСОБА_10 та замість голови комісії ОСОБА_12 позивачем було помилково зазначено – ОСОБА_8 (аркуш справи 198).
Також, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що позивачем був пропущений строк для звернення до суду із заявою після винесеного рішення про відхилення протесту прокурора, а також те, що прокурор у цьому випадку не може бути позивачем та представляти інтереси третіх осіб з огляду на таке.
Статтею 21 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Представником відповідача не було надана суду жодних доказів того, коли саме прокурору було спрямоване рішення про відхилення протесту прокурора та докази того коли прокурор його отримав.
Згідно з ст.35 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.
Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.
Тобто, законодавцем передбачено можливість прокурора звернутися до суду про визнання акта незаконним у разі відхилення протесту прокурора.
Згідно ч.2 ст.18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
На дамку суду, у даному випадку прокурор в процесуальному статусі позивача є стороною у справі та виступає як інший державний орган, який наділений владними повноваження, а відтак прокурор має право бути позивачем у даній справі, при цьому, прокурор представляє інтереси держави, а не третіх осіб.
Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що Стахановська міська рада Луганської області при винесенні рішення 66 сесії Стахановської міської ради п'ятого скликання від 24.12.2009 року № 1145/14 щодо надання в постійне користування земельної ділянки загальною площею 0,9962 га для обслуговування будівель та споруд та ведення господарської діяльності релігійній організації «Парафія на честь святителя Миколая Чудотворця міста Стаханова Української православної церкви» виходячи із приписів ч.3 ст.2 КАС України діяла неправомірно, а прийняте рішення від 24.12.2009 року № 1145/14 є необґрунтованим, тобто прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не враховуючи принципу розсудливості та рівності перед законом, не запобігаючи несправедливій дискримінації; не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів третіх осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); без урахування прав третіх осіб на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно із ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні представником відповідача не доведено правомірність прийнятого рішення, тому, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стаття 94 КАС України, у даному випадку не передбачає стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Земельним кодексом України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги прокурора м. Стаханова Луганської області до Стахановської міської ради Луганської області, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання протиправним рішення 66 сесії Стахановської міської ради № 1145/14 від 24.12.2009 року та його скасування задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення 66 сесії Стахановської міської ради № 1145/14 від 24.12.2009 року про затвердження проектів землеустрою з відведення земельних ділянок, затвердження технічної документації земельних ділянок та надання у користування земельних ділянок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 21 березня 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін