Категорія №9.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 березня 2011 року Справа № 2а-882/11/1270
Луганській окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Агевича К.В.
при секретарі Ворошило О.Є.
за участю представників сторін :
від позивача: Євстюхіна Т.П. (дов.від 28.02.2011 №46),
від відповідача: Татаренко О.Ю.(дов.від 15.04.2010 №1339/10-010-233),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ритуальної служби – спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради до Державної податкової інспекції в місті Первомайську про визнання незаконними та скасування рішення від 14.09.2010 №0001082303,
ВСТАНОВИВ:
26 січня 2011 року позивач, Ритуальна служба – спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Первомайську про визнання незаконним та скасування рішення від 14.09.2010 №0001082303.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 31 серпня 2010 року відповідачем проведено планову перевірку щодо дотримання розрахунків за товари і послуги. В результаті перевірки встановлено відсутність у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) запису за 18 серпня 2010 року: номери квитанцій зазначено, суми – не вказано. На підставі перевірки відповідачем прийнято рішення №0001082303 від 14.09.2010 про стягнення штрафної санкції в сумі 11755 грн.
Зазначив, що Ритуальна служба – спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради не має касового апарату (РРО), готівка оприбутковується в касу підприємства на підставі реєстру виданих населенню розрахункових операцій. Посилався на те, що готівка в сумі 2351,00 грн., отриманих від населення за надані ритуальні послуги, оприбуткована в касу підприємства своєчасно і в повному обсязі 18 серпня 2010, про що свідчить запис в касовій книзі за 18.08.2010, а також прибутковий касовий ордер №336 від 18.08.2010 на суму 2351,00 грн. та реєстр розрахункових квитанцій виданих населенню.
На підставі вищенаведеного, просив визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в місті Первомайську від 14.09.2010 №0001082303 про застосування штрафних санкцій в сумі 11755 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у запереченнях, а саме зазначив, що перевірка позивача була проведена згідно питань дотримання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. За результатами перевірки встановлено порушення п.2.6. Постанови Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», яке виразилось у неоприбуткуванні готівки в книзі обліку доходів та витрат, на підставі чого відповідачем було прийнято рішення про застосування до позивача фінансових санкцій відповідно до Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» № 436/95 у сумі 11755 грн.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд встановив наступне.
31 серпня 2010 року посадовими особами відповідача на підставі Законів України від 01.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в України», Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95 - BP від 06 липня 1995 року, Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" № 98/96 - BP від 23 березня 1996 року, від 01.06.2000 №1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95 - BP від 19 грудня 1995 року, постанови Правління НБУ Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 від 15 грудня 2004 року було проведено планову перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявністю торгових патентів і ліцензій, а саме перевірку господарської одиниці ритуальної служби, що розташована за адресою: м. Первомайськ, вул. Суворова, 4, суб’єкта господарської діяльності спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба», господарську діяльність в якому здійснює позивач. Перевірка була проведена у присутності головного бухгалтера, Євстюхіної Тетяни Петрівни.(а.с.6).
За наслідками перевірки було складено акт перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 31.08.2010р. №0001082303, реєстраційний №0093/12/10/23/33623476 від 01.09.2010(а.с.6-9), відповідно до п.2.2.14 якого встановлено факт реалізації товарів на загальну суму 70 грн., згідно розрахункової книжки №1210000233/1/94 від 19.07.2010 сума продажу за 18.08.2010 складає 2351 грн., в книгу обліку розрахункових операцій сума продажу за 18.08.2010 не була внесена.(а.с.56-154).
Згідно з висновками акту перевірки від 31.08.2010 посадовими особами ДПІ було встановлено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.04р. №637.
З актом перевірки було ознайомлено головного бухгалтера Євстюхіну Т.П., яка надала зауваження до акту перевірки, а саме зазначили, що за 18.08.2010 готівкові кошти отримані від населення по чекам РРО оприбутковані згідно касової книги 18.08.2010 у повному обсязі, за 18.08.2010 не заповнено лише податковий регістр.(а.с.9).
На підставі акту перевірки 31.08.2010р. №0001082303, реєстраційний №0093/12/10/23/33623476 від 01.09.2010 ДПІ в м.Первомайську було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.09.2010 №0001082303, за порушення п.2.6 Постанови Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», яке виразилось у неоприбуткуванні в книзі обліку доходів та витрат суми у розмірі 2351 грн.
Штрафні санкції були застосовані відповідачем на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в розмірі 11755грн. (2351 грн. х 5 = 11 грн.).
Судом в ході судового розгляду було досліджено Книгу обліку розрахункових операцій № 1210000233/1, зареєстровану ДПІ м.Первомайська 24.10.2005р., зі змісту якої вбачається, що позивачем за 18.08.2010 занесені номер та серію розрахункової квитанції (першої та останньої) розрахункової книжки №1210000233/1/94 від 19.07.2010 (а.с. 56 - 154), однак не заповнено суму готівки (службове внесення та службова видача).(а.с.11).
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника відповідача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.2 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, зокрема: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку; наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів господарської діяльності, ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Стаття 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995р. в редакції Закону України від 1 червня 2000 року N 1776-III (надалі – Закон № 1776) визначає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1); видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2).
Перелік випадків, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, визначені у ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Так, пункт 6 ст. 9 вказаного Закону визначає, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Пунктом 22 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. № 833, визначено, що розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.
Стаття 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає, що розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
На виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/98 розроблено Положення "Про форму та зміст розрахункових документів", яке затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №105/5296 (далі - Положення №614), де визначені форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків за готівку суб'єктами підприємницької діяльності для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Цим Положенням встановлені вимоги до змісту таких розрахункових документів з визначенням в них обов'язкових реквізитів: фіскального касового чека на товари (послуги), фіскального касового чека видачі коштів, розрахункової квитанції, квитка на приміські автомаршрути, квитка на міські автомаршрути, багажного квитка на приміські автомаршрути, квитка на міські маршрути електротранспорту, білетів державних лотерей, квитанцій на послуги підприємств поштового зв'язку та спрощеної розрахункової квитанції.
Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637, розроблене відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, що слідує із преамбули зазначеного Положення (далі - Положення №637).
В п.1.2. Положення № 637 надано визначення наступних термінів:
- готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами;
- готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження;
- готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;
- каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів;
- книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України;
- оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 2.6. Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Відповідно до п. 3.1. Положення №637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Судом встановлено, що позивач при здійсненні розрахунків з покупцями не видає розрахункових документів, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та не має зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки.
Позивач на підтвердження факту замовлення товару видає покупцю рахунок із зазначенням номеру та дати його видачі, продукції та її вартості, який не є розрахунковим документом. Виручка від реалізації продукції зазначається у Книзі обліку розрахункових операцій.
Із наведеного вбачається, що під оприбуткуванням готівки є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. (Абз.2 п. 2.6 Положення № 637). Тобто визначним чинником при визначенні факту оприбуткування готівки в даному випадку є саме відображення певної суми у касовій книзі і суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначених у відповідних касових разрахункових документах.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до сторінки 46 касової книги (а.с. 14) за номером прибуткового касового ордеру № 336 від 18.08.10 (а.с. 15) зазначено суму 2351 грн., що не заперечувалось податковим органом. Таким чином сума зазначена у прибутковому касовому ордері відповідає сумі в касовій книзі і складає 2351 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що посадові особи відповідача помилково прийшли до висновку щодо порушення позивачем п. 2.6. Постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», а отже і неправомірно та незаконно застосували до позивача штрафні санкції за це порушення рішенням про застосування штрафних санкцій №0001082303 від 14.09.10 р., на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в розмірі 11755грн.
Згідно з частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАС України).
Відповідач не надав належних доказів встановлення факту порушення позивачем вимог п. 2.6 Постанови Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», а отже не довів суду обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 11755 грн.
Суд зауважує на недотриманні відповідачем принципу прийняття рішення з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, тобто принцип використання повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або випливає з його цілей. Загальною метою, яка визначена у ст.3 Конституції України є утвердження і забезпечення прав людини, втім відповідачем надані повноваження використані з порушенням закону.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
При таких обставинах суд вважає неправомірним застосування ДПІ у м.Первомайську до позивача штрафних санкцій у сумі 11755 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», внаслідок чого рішення № 0001082303 від 14.09.10р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Ритуальної служби – спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради до Державної податкової інспекції в місті Первомайську про визнання незаконними та скасування рішення від 14.09.2010 №0001082303 задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в місті Первомайську від 14.09.2010 №0001082303.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Ритуальної служби – спеціалізованого комунального підприємства Первомайської міської ради судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 21 березня 2011 року.
СуддяК.В. Агевич