Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2011 року Справа № 2а-1483/11/1270

           розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Луганську до Луганського виробничого підприємства «Восток» Українського товариства глухих про стягнення заборгованості у розмірі 25186 грн., -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Луганську до Луганського виробничого підприємства «Восток» Українського товариства глухих про стягнення заборгованості у розмірі 25186 грн.

В обґрунтування якого зазначено, що ЛВП «Восток» УТГ є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та взято на облік у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красний Луч.

У відповідності зі ст.45 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” роботодавці як страхувальники зобов’язані своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески до Фонду.

У порушення вказаної норми Закону відповідач не вчасно перерахував страхові внески, за що йому була нарахована пеня. Тому позивач просив стягнути суму заборгованості у розмірі 24186,34 грн. та пеню з відповідача у розмірі 1000 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні зазначеним у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ЛВП «Восток» УТГ з 01 квітня 2006 року є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та взято на облік у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську.

Місцезнаходження підприємства: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 125.

Керівник підприємства – Зюбін В.М.

Згідно розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачення коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік заборгованість підприємства по страховим внескам складає 24186,34 грн., нарахована пеня – 1000,00 грн.

Відповідно до ст.45 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” роботодавці як страхувальники зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань страхові внески, які є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, регламентовано, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без  урахування штрафів) за весь строк. Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно (п.5.1 та п.5.2 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

При стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються. Сплата (погашення) пені здійснюється у такому самому порядку, як і недоїмки (п.5.8 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що сума боргу по сплаті внесків та пені, яка підлягає стягненню на час розгляду справи становить 25186,34 грн.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що 08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 від 08.07.2010 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          них випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Луганську до Луганського виробничого підприємства «Восток» Українського товариства глухих про стягнення заборгованості у розмірі 25186,34 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Луганського виробничого підприємства «Восток» Українського товариства глухих (91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 125 – в., р/р 26005000004355 у ПАТ «Індекс – Банк», МФО 300614,  ЄДРПОУ 03972519) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Луганську (місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 26, р/р 37175412001284 у банку ГУДКУ Луганської обл., МФО 804013, ЄДРПОУ 25938888) заборгованість по страховим внескам у розмірі 24186,34 грн. (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят шість гривень та тридцять чотири копійки) та пені у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

           СуддяК.Є. Петросян