Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2011 року Справа № 2а-648/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Лагутіна А.А.,
при секретарі судового засідання – Кашкаровій Г.Є.,
від прокурора Сайтарли І.М.(посвідчення НОМЕР_1 від 15.04.2010р. дійсне до 15.04.2015р.)
від позивача не прибув;
від відповідача не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора Біловодського району Луганської області в інтересах держави в особі Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у сумі 52283,27 грн., -
В С Т А Н О В И В:
17 січня 2011 року Біловодського району Луганської області в інтересах держави в особі Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у сумі 52283,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» зареєстроване Біловодською районною державною адміністрацією від 19.05.2005 року № 3631020000000074, та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 23.05.2005 року за № 44312 і є суб’єктом підприємницької діяльності.
Біловодською МДПІ Луганської області була проведена перевірка ТОВ «Біловодський елеватор» за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами складена довідка «Про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб» від 20.10.2010 року № 126/17/30419898.
За результатами перевірки повноти і своєчасності перерахування до бюджету сум податку встановлено наступне, що відповідач не перерахував податок з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету.
Заборгованість підприємства по сплаті податку з доходів фізичних осіб станом на 01.07.2010 року становить 52283,27 грн.
За період з 20.10.2010 року по 31.12.2010 року відповідачем борг не сплачений.
Станом на 31.12.2010 року заборгованість становить 52283,27 грн.
Прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у розмірі у розмірі 52283,27 грн.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Від представника Біловодської МДПІ надійшло до суду клопотання від 14.03.2011 № 422 про розгляд справи без його участі у зв’язку з неможливістю прибуття у судове засідання. Адміністративний позов Прокурора Біловодського району Луганської області в інтересах держави в особі Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у сумі 52283,27 грн. підтримує в повному розмірі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув. Заявою від 14.03.2011 № 157 відповідач позовні вимоги визнав повністю та просить розглянути справу без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків – відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в сумі 52283,27 грн., виник до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосувати норми раніше діючого законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» зареєстроване Біловодською районною державною адміністрацією від 19.05.2005 року № 3631020000000074, та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 23.05.2005 року за № 44312 і є суб’єктом підприємницької діяльності. (арк. справи 10).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом (податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону).
Згідно із пунктом 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин) особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування, надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету врегульовано статтею 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»:
- податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;
- податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду;
- якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування згідно із пунктом 3.5 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах.
Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб відповідно підпункту 16.3.4 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.
Згідно із підпунктом 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Питання фінансової відповідальності за порушення норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» врегульовано у статті 20 цього Закону.
Згідно із підпунктом «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, фінансово відповідальними є податкові агенти.
Згідно із підпунктом «а» підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - є така особа - податковий агент.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Біловодською МДПІ Луганської області була проведена перевірка ТОВ «Біловодський елеватор» за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами складена довідка «Про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб» від 20.10.2010 року № 126/17/30419898. (арк. справи 6-8).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.
Згідно із пунктом 11 статті 10 Закону України 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, серед іншого, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені, а податкові органи відповідно до пункту 30 статті 2 Бюджетного кодексу України є органами, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Частиною 1, 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судове рішення у зв’язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.
У разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Згідно частини 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочиснтва України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Підстав для неприйняття визнання позовних вимог відповідачем суд не вбачає.
Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 52283,27 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що прокурор та позивач відповідно до пунктів 15 та 30 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнені, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Прокурора Біловодського району Луганської області в інтересах держави в особі Біловодської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у сумі 52283,27 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» (ідентифікаційний код 30419898, місцезнаходження: 92800, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Хорунжого, 1) на користь Біловодської селищної Ради на рахунок № 33214800700104, отримувач ГУДКУ в луганській області, код банку 24048193, МФО 804013 заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 52283,27 грн. (п’ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят три гривні 27 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяА.А. Лагутін