Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 лютого 2011 року Справа № 2а-136/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Глазуновій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» в особі структурного підрозділу «Центральні електромеханічні майстерні» до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання неправомірними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003501640/0 від 15.12.2010 на суму 175 987,99 грн., -
ВСТАНОВИВ:
05 січня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» в особі структурного підрозділу «Центральні електромеханічні майстерні» до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003501640/0 від 15.12.2010 на суму 175 987,99 грн.
10 лютого 2011 року представник позивача в судовому засіданні звернулася з заявою про зміну позовних вимог, в якій просить суд визнати неправомірними дії Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо зміни цільового призначення коштів зі сплати податкових зобов’язань та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003501640/0 від 15.12.2010 на суму 175 987,99 грн.
На обґрунтування поданого позову позивач зазначив таке.
Податкове повідомлення-рішення № 0003501640/0 від 15.12.2010 на суму 175 987,99 грн. прийнято на підставі акту перевірки від 10.12.2010 за порушення граничних строків сплати податку на додану вартість. Відповідач при отриманні самостійно сплачених позивачем за платіжними дорученнями сум, здійснив перерозподіл сум ПДВ, без врахування призначення платежу, у зв’язку з чим нараховані штрафні санкції. В акті перевірки зазначено номер платіжного доручення та дату сплати за відповідною декларацією невірно, що свідчить про те, що при зарахуванні платежів, не враховано призначення платежу, яке наведено в платіжному дорученні. Самостійно задекларовані податкові зобов’язання сплачувались у терміни встановлені законом, та порушень у сплаті не було.
Посилаючись на положення постанови Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" позивач зазначає, що платник самостійно в платіжному дорученні визначає призначення платежу, крім того змінювати відомості в графі призначення платежу може виключно платник.
Таким чином, відповідач, Краснодонська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області не мав права самостійно змінювати призначення платежу зазначеного у платіжних дорученнях.
У судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зокрема зазначив, що відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.05 №276 облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.
Тобто в картках особових рахунків податковий борг відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ погашається, попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Зазначений механізм діє в автоматичному режимі і стосується усіх видів перерахувань. Тому в разі, коли у картці особового рахунку платника податків обліковується- податковий борг, всі наступні податкові платежі, незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень, зараховуються в погашення податкового боргу. Визначений порядок сплати та зарахування податків є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України.
Порядок нарахування пені платникам податків регулюється статтею 16 Закону №2181-ІІІ та Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 11.06.2003 №290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27.06.2003 за №522/7843.
Згідно зі статтею 16 Закону №2181-ІІІ та пунктом 3 Інструкції №290, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.
Згідно з підпунктом 16.3.3 статті 16 Закону №2181-ІІІ та підпункту 3.7 Інструкції, у разі якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням, зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої сума на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).
Сума, яка спрямовується на погашення наявної у платника податків пені, розподіляється в автоматичному режимі за допомогою алгоритму, що визначає питому вагу такої пені у загальній сумі податкового боргу.
Враховуючи викладене відповідач вважає, що його дії стосовно розподілу коштів, сплачених позивачем на погашення податкового боргу та погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, відповідають вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявленого позову заперечував з підстав аналогічних, викладеним у запереченнях №1651/10-015 від 29.01.2011
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.
Законом України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-XII від 04.12.1990 визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.
Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують в тому числі такі функції:
- здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);
- забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
- контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;
- забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
Статтею 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За таких обставин дана справа належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Сторонам роз'яснено приписи статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, те, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що позивачем здійснювалися наступні платежі:
- податок на додану вартість:
платіжне доручення № 1938 від 28 травня 2008 року призначення платежу – податок на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 146 300, 00 (а.с. 23);
платіжне доручення №1963 від 30 травня 2008 року призначення платежу – податок на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 100 000, 00 грн. (а.с. 24);
платіжне доручення №132 від 28 липня 2009 року призначення платежу – податок на додану вартість за червень 2009 року в сумі 100 900, 00 грн. (а.с. 25);
платіжне доручення №1186 від 26 червня 2009 року призначення платежу – податок на додану вартість за травень 2009 року в сумі 19909, 00 грн. (а.с. 26);
платіжне доручення №438 від 08 травня 2009 року призначення платежу – податок на додану вартість за лютий 2009 року в сумі 21029, 00 грн. (а.с. 27);
платіжне доручення №151 від 30 квітня 2009 року призначення платежу – податок на додану вартість за січень 2009 року в сумі 65039, 00 грн. (а.с. 28);
платіжне доручення №790 від 29 травня 2009 року призначення платежу – податок на додану вартість за квітень 2009 року в сумі 361316, 00 грн. (а.с. 29);
платіжне доручення №156 від 29 липня 2009 року призначення платежу – податок на додану вартість за червень 2009 року в сумі 87 044, 00 грн. (а.с. 30);
платіжне доручення №4329 від 30 грудня 2008 року призначення платежу – податок на додану вартість за листопад 2008 року в сумі 127 624, 00 грн. (а.с. 31);
платіжне доручення №167 від 28 січня 2009 року призначення платежу – сплата розстрочки податок на додану вартість згідно рішення №10/1 ад від 12.04.2007 по строку 26.01.2009 в сумі 8 383, 00 грн. (а.с. 31);
платіжне доручення №165 від 28 січня 2009 року призначення платежу – сплата розстрочки податок на додану вартість згідно рішення №10/1 ад від 12.04.2007 по строку 26.01.2009 в сумі 30 689,43 грн. (а.с. 31, зворотній бік);
платіжне доручення №60 від 23 липня 2009 року призначення платежу – сплата розстрочки податок на додану вартість згідно рішення №10/1 ад від 12.04.2007 по строку 23.07.2009 в сумі 30 689,43 грн. (а.с. 31, зворотній бік).
Як вбачається з картки особового рахунку платника податків та не заперечується сторонами, зазначені суми розподілялися відповідачем на погашення податкового боргу та пені. (а.с. 52-102)
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області стосовно зарахування грошових коштів, сплачених позивачем за платіжними дорученнями не у відповідності з призначенням платежу та обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» в особі структурного підрозділу «Центральні електромеханічні майстерні» до Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання неправомірними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003501640/0 від 15.12.2010 на суму 175 987,99 грн., задовольнити.
Визнати протиправними дії Краснодонської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області стосовно зарахування грошових коштів, сплачених позивачем за платіжними дорученнями не у відповідності з призначенням платежу.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003501640/0 від 15.12.2010, прийняте Краснодонською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області на суму 175 987,99 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» в особі структурного підрозділу «Центральні електромеханічні майстерні» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 28.02.2011
СуддяО.О. Цицюра