Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 лютого 2011 року Справа № 2а-1361/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Глазуновій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ОЛ-Транс» до Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправними та скасування постанови ВП №19790979 від 15.06.2010 про відкриття виконавчого провадження, постанови ВП № 19790979 від 22.06.2010 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанови ВП №19790979 від 17.01.2011 про арешт коштів боржника, постанови ВП №19790979 від 22.06.2010 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій
В С Т А Н О В И В:
14 лютого 2011 року відкрито провадження у справі за позовом Приватного підприємства «ОЛ-Транс» до Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправними та скасування постанови ВП №19790979 від 15.06.2010 про відкриття виконавчого провадження, постанови ВП № 19790979 від 22.06.2010 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанови ВП №19790979 від 17.01.2011 про арешт коштів боржника, постанови ВП №19790979 від 22.06.2010 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 21.01.2011 представники ОФ АКБ «Укрсоцбанк» повідомили приватне підприємство «ОЛ-Транс» про арешт рахунків підприємства відділом державної виконавчої служби Лисичанського міського Управління юстиції, після чого ПП «ОЛ-Транс» звернулося до відповідача і дізналося, що за винесеною ним Постановою ВП №19790979 про арешт коштів боржника від 17.01.2011 накладено арешт на кошти позивача у межах суми 1894,00 грн. також стало відомо, що підставою для відкриття виконавчого провадження ВП №19790979 стала постанова про застосування фінансових санкцій №098741 від 27.04.2010 територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області. Позивач вважає, що виконавче провадження ВП №19790979 відкрито незаконно, а всі винесені в межах такого провадження постанови є протиправними і підлягають скасуванню. Законом України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню, і до якого постанови територіального управління Головатотрансінспекції не належать. Жодна із оскаржуваних постанов не була направлена на адресу позивача.
В судове засідання представник позивача не прибув, надав заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Згідно з ч. 5 ст. 181 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом 10 днів після відкриття провадження у справі.
Зважаючи на сплив строку вирішення спору та враховуючи приписи статті 128 КАС України, згідно яких неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до такого.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності за ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV та за своєю природою є адміністративно-правовими.
У відповідності до ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні – державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у т.ч. на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 2 ст. 4 Закону України “Про державну виконавчу службу” від 24.03.1998р. №202/98-ВР визначено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV, державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Він здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
За приписами ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV, державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. Відповідно до вимог ч. 2 цією норми, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документу виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV, копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Судом встановлено, що 15.06.2010 державним виконавцем Якимовою С.В. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови №098741 від 27.04.2010 ТУ Головавтотрансінспекції в Луганській області про стягнення з ПП «ОЛ-Транс» на користь держави фінансових санкцій у сумі 1700 грн.
Статтею 30 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем доказів направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №19790979 не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень при виконанні своїх функцій відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року №606-XIV не дотримано порядку відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документу, а саме щодо направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику у встановлений законом строк та надання строку для добровільного виконання рішення.
З приписів ст.ст.71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Суд, на основі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з того, що постанова №098741 від 27.04.2010 ТУ Головавтотрансінспекції в Луганській області про стягнення з ПП «ОЛ-Транс» на користь держави фінансових санкцій у сумі 1700 грн. є виконавим документом, тому приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження державний виконавець діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», але матеріалами справи не підтверджено, що позивачем було отримано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №19790979, що призвело до порушення прав позивача на оскарження постанови про відкриття провадження.
Внаслідок чого оскаржувані постанова ВП №19790979 від 17.01.2011 про арешт коштів боржника, постанова ВП №19790979 від 22.06.2010 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та постанова ВП №19790979 про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.06.2010, підлягають скасуванню.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено на 28 лютого 2011 року, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись, ст.ст. 2, 17, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Приватного підприємства «ОЛ-Транс» до Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області про визнання протиправними та скасування постанови ВП №19790979 від 15.06.2010 про відкриття виконавчого провадження, постанови ВП № 19790979 від 22.06.2010 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанови ВП №19790979 від 17.01.2011 про арешт коштів боржника, постанови ВП №19790979 від 22.06.2010 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області ВП № 19790979 від 22.06.2010 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області ВП № 19790979 від 17.01.2011 про арешт коштів боржника.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції Луганської області ВП № 19790979 від 22.06.2010 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ОЛ-Транс» судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.)
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 28 лютого 2011 року.
СуддяО.О. Цицюра