Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 березня 2011 року Справа № 2а-467/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Глазуновій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Приватного підприємства «Лугшумпрод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001952310/0 від 28.12.2010, -
ВСТАНОВИВ:
11 січня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Лугшумпрод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001952310/0 від 28.12.2010.
В обґрунтування позову зазначено таке.
Поштою, на адресу підприємства отримано акт перевірки №856/23-36991649 від 03/12/2010 року. Після отримання акту перевірки на нашу адресу надійшло податкове повідомлення - рішення №0001952310/0 від 28.12.2010 року, відповідно до якого донараховано 3381606,00 грн. податку на додану вартість, та застосовано штрафну санкцію в сумі 1690803,00 грн.
Вважаємо, що висновки акту перевірки не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», та податкове повідомлення - рішення №0001952310/0 від 28.12.2010 року підлягає визнанню нечинним та скасуванню виходячи з такого.
Висновки про порушення податкового законодавства зазначено на стор. 5-6 акта перевірки, та базуються лише на даних деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Тобто при проведенні перевірки органом державної податкової служби не досліджувались первинні документи ПП «Лугшумпрод», тому зазначення в акті перевірки того, що суми податкового кредиту не підтверджено податковими накладними безпідставне. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що жодним чином не встановлено несплату податку контрагентами ПП «Лугшумпрод». Висновки акту ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим, та такі припущення не стосуються діяльності ПП «Лугшумпрод». Висновки базуються на недекларуванні контрагентом податкових зобов’язань, та такі висновки суперечать діючому законодавству. На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001952310/0 від 28.12.2010
В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, додатково пояснив, що первинні документи, які підтверджують фінансово-господарську діяльність ПП «Лугшумпрод» та на підставі яких сформовано податковий кредит за період з 01.07.2010 по 31.07.2010 не було надано під час перевірки у зв’язку з тим, що органом державної податкової служби не було направлено офіційного запиту щодо надання цих документів, як того вимагає діюче законодавство України.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на таке. Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено невиїзну перевірку ПП «Лугшумпрод» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.07.10 по 31.07.10, результати якої оформлені актом № 856/23-36991649 від 03.12.10
Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-Х1І «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Законом не передбачено певних підстав для проведення невиїзної документальної перевірки.
За результатами перевірки встановлено, що ПП «Лугшумпрод» віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість нараховану платником податку у зв'язку із придбанням товарів від ПП «Луганська торгова фірма «Профскор» на суму ПДВ 3 381 606,00 грн., які не підтверджені документами, так як ПП «Лугшумпрод» не надано підтверджуючі документи, а саме: бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які мають відображати проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами, журнали-ордери, оборотні відомості бухгалтерським рахункам 361,631,311, зворотно-сальдові відомості руху товарних записів, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та інші.
На порушення п.п. 7.2.4 п.7.2,п.п.7.4.1 п.п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону "Про ПДВ" ПП «Лугшумпрод» занизило суму ПДВ у розмірі 3381606,00 грн., та МДПІ правомірно нарахувала суму податкового зобов'язання та суми штрафної санкції на загальну суму 5 072 409,00 грн.
На підставі акту перевірки №856/23-36991649 від 03.12.10 винесено податкове повідомлення-рішення №0001952310/0 від 28.12.10, яким донараховано податку на додану вартість у сумі 3 381 606,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1690 803,00 грн.
Ленінська МДПІ у м. Луганську вважає винесене податкове повідомлення-рішення законним з огляду на те, що фахівцями податкового органу було виявлені розбіжності між задекларованими сумами ПП «Лугшумпрод» та ПП «ЛТФ «Профскор», а саме, ПП «ЛТФ «Профскор» не відобразило у своїй звітності суми по операціям з ПП «Лугшумпрод», що стало підставою для перевірки ПП «Лугшумпрод» достовірності відображення у своїй звітності сум по операціям, які не відображені контрагентом. Відповідальними за фінансово-господарську діяльність в період з 24.03.2010 по 08.11.2010 була ОСОБА_1 Відповідно до договору купівлі-продажу прав власника з 08.11.2010 директор ОСОБА_2 11.11.2010 ОСОБА_1 було направлено запит для надання роз’яснень та документів, що підтверджують сформований податковий кредит за липень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Луганська торгова фірма»Профскор».
Станом на 29.11.2010 документів до Ленінської МДПІ у м. Луганську надано не було, тому посадові особи ПП «Лугшумпрод» були викликані до відділу податкової міліції для надання пояснень щодо ненадання документального підтвердження формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ЛТФ «Профскор». Посадові особи пояснили, що документи відсутні та відновлювати їх вони не збираються та не будуть.
04.01.2011 порушено кримінальну справу по обвинуваченню директора ПП «Лугшумпрод» ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. Таким чином, на підставі наказу від 02.12.2010 №1498 та відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» було проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Лугшумпрод».
Таким чином, на момент проведення перевірки сума задекларованого податку на додану вартість у розмірі 3 381 606,00 грн. була не підтверджена документами, посадові особи відмовились відновлювати первинні документи, Ленінська МДПІ у м. Луганську, керуючись нормами діючого законодавства нарахувала податкове зобов’язання за вчинене порушення у сфері оподаткування. На підставі викладеного представник позивач просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно – правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ст.17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо ( неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську на підставі наказу №1498 від 02.12.2010 (а.с. 24) проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Лугшумпрод» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.07.10 по 31.07.10, результати якої оформлені актом № 856/23-36991649 від 03.12.10. (а.с. 5-11)
На підставі акту перевірки №856/23-36991649 від 03.12.10 винесено податкове повідомлення-рішення №0001952310/0 від 28.12.10, яким донараховано податку на додану вартість у сумі 3 381 606,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 690 803,00 грн. (а.с. 12)
Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.4 п.7.2,п.п.7.4.1 п.п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону "Про ПДВ", а саме: ПП «Лугшумпрод» віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість нараховану платником податку у зв'язку із придбанням товарів від ПП «Луганська торгова фірма «Профскор» на суму ПДВ 3 381 606,00 грн., які не підтверджені документами, так як ПП «Лугшумпрод» не надано підтверджуючі документи, а саме: бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які мають відображати проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами, журнали-ордери, оборотні відомості бухгалтерським рахункам 361,631,311, зворотно-сальдові відомості руху товарних записів, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та інші.
Відповідальною за фінансово-господарську діяльність в період з 24.03.2010 по 08.11.2010 була ОСОБА_1 На підставі договору купівлі-продажу прав власника Приватного підприємства «Лугшумпрод» від 08.11.2010 ОСОБА_2 набув права власника ПП «Лугшумпрод» (а.с. 29) На підставі рішення власника ПП «Лугшумпрод» від 08.11.2010 ОСОБА_1 звільнено з посади директора підприємства на підставі поданої заяви за власним бажанням з 08.11.2010 та покладено повноваження директора підприємства на власника цього ж підприємства – ОСОБА_2, що також підтверджується наказом від 09.11.2010 (а.с. 13,15)
11.11.2010 за №11735/7/26-34 Директору ПП «Лугшумпрод» ОСОБА_1 було направлено запит про надання інформації, а саме документів фінансово-господарської діяльності, що свідчать про взаємовідносини за період з 01.07.2010 по 31.07.2010 між контрагентами щодо поставки або придбання товарів (робіт, послуг).
Станом на 29.11.2010 документів до Ленінської МДПІ у м. Луганську надано не було, тому посадові особи ПП «Лугшумпрод» були викликані до відділу податкової міліції для надання пояснень щодо ненадання документального підтвердження формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «ЛТФ «Профскор».
ОСОБА_3 було пояснено, що фінансово-господарська діяльність з контрагентом ПП «ЛТФ «Профскор» за період з 01.07.2010 по 31.07.2010 здійснювалась, але документи на підтвердження вказаних обставин відсутні, ОСОБА_1 при здійсненні передачі корпоративних прав зазначені документи не передавались. Поновлювати документи, згідно пояснень, ОСОБА_2 не збирався, так як не був відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства. (а.с. 25-26)
В судовому засіданні ОСОБА_3 не було надано жодних пояснень, яким чином було відновлено документи.
ОСОБА_1 було пояснено, що документи фінансово-господарської діяльності, що свідчать про взаємовідносини за період з 01.07.2010 по 31.07.2010 з ПП «ЛТФ «Профскор» втрачені, та відновити їх не має можливості. (а.с. 27-28)
04.01.2011 порушено кримінальну справу по обвинуваченню директора ПП «Лугшумпрод» ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.
З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, проте суд застосовує норми законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
П. п. 1.7, 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно з якими факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Крім того, відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного законодавства суб’єктами господарювання.
Згідно п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання (наприклад, приховування об’єкта оподаткування, розкрадання, привласнення, описка, тощо).
Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що була чинною на час формування позивачем податкового кредиту) до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Оскільки, на момент перевірки сума задекларованого податку на додану вартість у розмірі 3 381 606,00 грн. не була підтверджена документами, посадові особи відмовились відновлювати первинні документи, Ленінською МДПІ у м. Луганську правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0001952310/0 від 28.12.10, яким донараховано податку на додану вартість у сумі 3 381 606,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 690 803,00 грн.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (п. 6 ст. 71 КАС України).
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки судове рішення ухвалене не на користь позивача, судові витрати не підлягають стягненню з Державного бюджету України.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 09.03.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.03.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Лугшумпрод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001952310/0 від 28.12.2010, відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 14.03.2011
Суддя О.О. Цицюра