Категорія №6.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2011 року Справа № 2а-715/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Цицюри О.О.,
при секретарі: Молчановій С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області про зобов’язання зареєструвати право власності на житловий будинок та видати акт про право власності на земельну ділянку,-
ВСТАНОВИВ:
28 січня 2011 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області про зобов’язання зареєструвати право власності на житловий будинок та видати акт про право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що за адресою АДРЕСА_2 знаходиться домоволодіння, яке складається з житлового будинку літ. А-1 з житловою прибудовою літ. А1-1, прибудовою літ. А2-1, мансарди літ. МС, балкону літ. А, житлового будинку літ. Б-1, погрібу літ. Ж, погрібу літ. П, сараю літ. Е, сараю літ. З, сараю літ. Д, гаражу літ. Р, огорожі та інших споруд №1-3. Право власності на 16/25 часток вказаного домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу реєстр №1815 від 10.11.2004, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 На земельну ділянку площею 0,0758 га, розташовану за вищевказаною адресою, на ім’я позивача оформлено відповідні державні акти на право власності на земельну ділянку від 08 липня 2005 року. Згідно висновку Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради №01-10/1098 від 14.09.2007 вважалося можливим розділити вказане домоволодіння на два окремих об’єкти та присвоїти житловому будинку літ. Б-1 з відповідними спорудами поштову адресу: АДРЕСА_1. Пізніше ОСОБА_1 було переобладнано гараж літ. Р під автомийку.
06 грудня 2007 року третейським судом для вирішення конкретного спору по справі №06-ЮС/2007 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно було винесено рішення, яким, зокрема:
- визначено порядок користування домоволодінням з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 та виділено ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у власність відповідну частку від даного домоволодіння;
- припинено право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на домоволодіння з належними до нього господарськими та побутовими будівліми та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2;
- визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з відповідними господарськими побудовами та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2
- визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 та виділено у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_5 частку земельної ділянки;
- припинено право спільної сумісної власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на земельну ділянку розташованою за адресою: АДРЕСА_2;
- визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0254 га за адресою: АДРЕСА_2.
На підставі ухвали Свердловського міського суду Луганської області від 27 грудня 2007 року на вказане рішення суду в порядку, передбаченому Законом України «Про третейські суди», було видано виконавчий лист. На початку вересня 2010 року позивач звернувся до Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації з метою реєстрації права власності на підставі винесеного рішення, при цьому в МКП БТІ позивачу повідомили про неможливість зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно, оскільки в Закон України «Про третейські суди» були внесені зміни, які унеможливлюють реєстрацію права власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішень третейських судів про визнання права власності.
Позивач у судове засідання не прибув, просив суд розглянути справу без його участі.
Представник відповідача Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справу без його участі.
Представник відповідача Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справу без його участі.
Перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Виходячи з положень ст.2 Закону України „ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1.07.2004 року №1956-ІУ та на підставі п. 1.3, п.1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 на відповідача МКП «БТІ» м. Луганська покладені функції щодо здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та його обмежень — офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно та його обмежень, що супроводжується внесенням відповідних даних до Реєстру прав власності.
Рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 06 грудня 2007 року у справі № 06-ЮС/2007 за позивачем було визнано право власності на житловий будинок літ. А-1 з житловою прибудовою літ. А1-1, прибудовою літ. А2-1, балконом літ. А, мансардою літ. МС, погріб літ. Ж, погріб літ. П, сарай літ. З, автомийку літ. Р, огорожу та інші споруди №1, №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,0504 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.22-27)
Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», обов'язковій реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 24 вказаного Закону в реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.
У п. 3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, визначено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; при укладені договорів між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлюючих документ попереднього власника.
Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Таким чином, у рішенні Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації про відмову в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна за позивачем відсутні посилання на підстави відмови в проведенні державної реєстрації, вичерпний перелік яких наведений вище.
Згідно з Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 5.03.2009 №1076-VI, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування (31.03.2009 року); не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.
Пунктом 3 розділу І зазначеного Закону від 05.03.2009 №1076-УІ внесено зміни до ч.1 ст.6 Закону України «Про третейські суди», чим фактично з компетенції третейських судів виключено розгляд справ у спорах щодо нерухомого майна, а пунктом 7 Закону від 05.03.2009 №1076-VI виключено ч.3 ст. 55 Закону України «Про третейські суди», тобто скасовано вимогу закону щодо необхідності отримання виконавчого листа компетентного суду на рішення третейського суду в тому разі, коли виконання рішення суду потребує вчинення певних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами.
Таким чином, зазначені зміни в законодавстві дійсно набрали чинності на час звернення позивача до відповідача з вимогою про реєстрацію за ним права власності на підставі рішення третейського суду, прийнятого до набрання чинності Законом від 05.03.2009 року №1076-УІ і не виконаного на день набрання чинності цим Законом, у справі, яка відповідно до цього Закону вже була не підвідомча третейським судам.
Однак, як вбачається з вимог Перехідних положень Закону України від 05.03.2009 №1076-VI, зазначені рішення третейських судів не підлягають саме примусовому виконанню.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, до системи органів якої не належить відповідач МКП «БТІ» м. Луганська згідно з ст.3 Закону України «Про Державну виконавчу службу», тому вимоги Перехідних положень Закону України від 05.03.2009 №1076-VI не розповсюджуються на здійснення повноважень органами МКП «БТІ» щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 10 додатку 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України 18.02.2002 за № 157\6445, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 28.01.2003 за № 66\7387, до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до статті 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області про зобов’язання зареєструвати право власності на житловий будинок та видати акт про право власності на земельну ділянку, задовольнити.
Зобов’язати Міське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності право власності на житловий будинок літ. А-1 з житловою прибудовою літ. А1-1, прибудовою літ. А2-1, балконом літ. А, мансардою літ. МС, погріб літ. Ж, погріб літ. П, сарай літ. З, автомийку літ. Р, огорожу та інші споруди №1, №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 06 грудня 2007 року у справі № 06-ЮС/2007.
Зобов’язати Управління Держкомзему у м. Луганськ Луганської області видати ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку пл. 0,0254 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення третейського суду для вирішення конкретного спору від 06 грудня 2007 року у справі № 06-ЮС/2007.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова в повному обсязі виготовлена 09 березня 2011 року.
СуддяО.О. Цицюра