2.27
Ухвала
про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі
"27" липня 2010 р.№ 2а-5737/10/1270
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кравцова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до апеляційного суду міста Києва про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
26 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до апеляційного суду міста Києва про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовної заяви вказав, що 29.03.2010 позивач звернувся до апеляційного суду міста Києва з письмовим зверненням, в якому просив розглянути апеляційну скаргу від 26.02.2010 та прийняти відповідне рішення.
13.07.2010 апеляційним судом міста Києва була надана відповідь про залишення звернення без розгляду, оскільки його зміст не містить відомостей, необхідних для надання обґрунтованої відповіді на звернення.
У зв’язку з порушенням відповідачем строку розгляду звернення від 29.03.2010, позивач просить суд визнати незаконною бездіяльність апеляційного суду міста Києва та зобов’язати відповідача повідомити про результати розгляду апеляційної скарги від 29.03.2010.
Стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 КАС України;
4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду;
5) немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.
При цьому у відповідності зі ст.. 3 КАС України суб’єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, іншій суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, для того, щоб спір міг бути віднесений до публічно-правового спору, який підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, має бути, щоб такий спір випливав із рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень при здійснення ним саме владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а не з інших підстав.
Згідно Конституції України, Закону України «Про судоустрій», Закону України «Про статус суддів», суд відноситься до органу державної влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, але і в той час є органом, який здійснює правосуддя на підставі спеціального законодавства, яке регулює та регламентує його діяльність при відправленні правосуддя в порядку того чи іншого судочинства.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначаються Законом України „Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями). Частиною 2 статті 1 наведеного Закону передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при здійснені правосуддя, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 р. № 6 визначено правову позицію про неможливості судді (суду) бути відповідачем у справах про оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем оскаржують ся дії апеляційного суду міста Києва щодо розгляду апеляційної скарги, тобто оскаржуються дії суду щодо здійснення правосуддя у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.
За таких підстав, суд вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства окремо, оскільки дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов’язків щодо здійснення правосуддя не є управлінськими, а процесуальними, а тому їх законність може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства..
На підставі вищевказаного, керуючись статтями 3, 17, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Закону України «Про судоустрій», Закону України «Про статус суддів», суддя,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду міста Києва про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження ухвали суду протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.В. Кравцова