Категорія №8
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 березня 2011 року Справа № 2а-1271/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;
за участю представників сторін:
від позивача: Степаненко О.А. (довіреність № 14-271д від 13.09.2010 року);
від відповідача: Бабкіної Т.О. (довіреність № 5 від 04.01.2011 року);
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
07.02.2011 року до Луганського окружного адміністративного суду із позовом звернулось державне підприємство «Свердловантрацит» (далі-Позивач) до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області (далі-Відповідач) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування поданого позову позивач зазначив наступне.
12.07.2010 року Постановою Луганського окружного адміністративного суду з позивача було зобов’язано стягнути податковий борг з податку на прибуток підприємства за I та II квартали 2009 року станом на 01.07.2010 року у сумі 22 952 825,34 грн. шляхом сплати податкового боргу рівними частинами по 191 273,54 грн. щомісячно до 25 числа кожного місяця починаючи з липня 2010 року, зі сплатою останнього платежу до 25 червня 2020 року у сумі 191274,09 грн.
28.12.2010 року платіжним дорученням №131 позивач перерахував 20 000 000,00 грн. з призначенням платежу: «Податковий борг з податку на прибуток відповідно до п.45 ст.6 Закону України про Державний бюджет на 2010 рік (протокол № 913/08 від 20.12.2010 року) згідно реєстру».
У зв'язку з неможливістю викласти всю інформацію у рядку призначення платежу платіжного доручення до нього було надано реєстр, направлений на адресу ДПІ у м. Свердловську листом за № 45/570 від 29.12.2010 року. Відповідно до реєстру сума 20 000 000,00 грн. була перерахована зазначеним платіжним дорученням та розподілена на три частини однією з яких сплачено кошти в сумі 18 468 011,17 грн. за рішенням суду від 12.07.2010 року по справі № 3182/10/1270. Зазначена сума коштів не повністю була зарахована відповідно з призначенням, про що свідчить рішення ДПІ у м. Свердловську від 28.12.2010 за № 27 про дострокове погашення розстрочених сум.
Відповідно до цього рішення відповідач зарахував у сплату розстроченого боргу (за рішенням суду від 12.07.2010 по справі № 3182/10/1270) лише суму 14 672 165,61 грн., з перерахованої суми 18 468 011,17 грн., тобто суму 3 795 845,56 грн. не було зараховано у відповідності з призначенням платежу, не зважаючи на те, що цей борг не є остаточно погашеним.
На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправними дії ДПІ у м. Свердловську щодо неповного зарахування суми 18 468 011,17 грн., сплаченої платіжним дорученням № 131 від 28.12.2010 року в рахунок розстроченого податкового боргу за рішенням суду від 12.07.2010 року по справі № 3182/10/1270, і зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Свердловську вчинити певні дії, а саме повністю зарахувати суму 18 468 011,17 грн., сплачену платіжним дорученням № 131 від 28.12.2010 року відповідно до призначення платежу в рахунок розстроченого податкового боргу за рішенням суду від 12.07.2010 по справі № 3182/10/1270 та внести відповідні зміни до картки особового рахунку платника податків - ДП «Свердловантрацит».
У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зокрема зазначив, що відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року (далі-Закон № 2181) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.05 №276 облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.
Тобто в картках особових рахунків податковий борг відповідно до п.7.7 ст.7 Закону № 2181 погашається, попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Зазначений механізм діє в автоматичному режимі і стосується усіх видів перерахувань. Тому в разі, коли у картці особового рахунку платника податків обліковується - податковий борг, всі наступні податкові платежі, незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень, зараховуються в погашення податкового боргу. Визначений порядок сплати та зарахування податків є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України.
Порядок нарахування пені платникам податків регулюється статтею 16 Закону № 2181 та Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 11.06.2003 №290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27.06.2003 за №522/7843.
Враховуючи викладене відповідач вважає, що його дії стосовно розподілу коштів, сплачених ДП «Свердловантрацит» на погашення податкового боргу та погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, відповідають вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявленого позову заперечував з підстав аналогічних, викладеним у запереченнях № 2517/10 від 23.02.2011 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.
Законом України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-XII від 04.12.1990 визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.
Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують в тому числі такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Сторонам роз'яснено приписи статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, те, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Судом встановлено, що 12.07.2010 року Постановою Луганського окружного адміністративного суду з позивача було зобов’язано стягнути податковий борг з податку на прибуток підприємства за I та II квартали 2009 року станом на 01.07.2010 року у сумі 22 952 825,34 грн. шляхом сплати податкового боргу рівними частинами по 191 273,54 грн. щомісячно до 25 числа кожного місяця починаючи з липня 2010 року, зі сплатою останнього платежу до 25 червня 2020 року у сумі 191274,09 грн. (аркуші справи 11, 12).
Відповідно до протоколу від 20.12.2010 року за № 913/08 про організацію розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2010 року за № 913 (далі-Протокол № 913) одним із учасників зазначеного розрахунку є ДП «Свердловантрацит» (пункт 2 Протоколу № 913) (аркуші справи 32-34).
Згідно з п.3.1. Протоколу № 913 ДП «Свердловантрацит» перераховує кошти до спеціального фонду державного бюджету України в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у сумі 20 000 000,00 грн.
Пунктом 3.9 зазначеного Протоколу було визначено, що усі учасники розрахунків у графі «Призначення платежу» платіжного доручення додатково зазначають «відповідно до п.45 ст.6 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» та Постанови КМУ від 11.10.2010 року № 913».
Пунктом 4 Протоколу № 913 була передбачена відповідальність сторін за недотримання вимог Постанови КМУ від 11.10.2010 року № 913 і невиконання своїх зобов’язань за цим Протоколом (аркуш справи 33).
Факт отримання зазначеного Протоколу № 913 ДПІ в м. Свердловську Луганської області не заперечувався відповідачем в судовому засіданні.
На виконання пунктів 3.1 та 3.9 Протоколу № 913, позивач 28.12.2010 року платіжним дорученням № 131 перерахував 20 000 000,00 грн. із призначенням платежу: «Податковий борг з податку на прибуток відповідно до п.45 ст.6 Закону України про Державний бюджет на 2010 рік (протокол № 913/08 від 20.12.2010 року) згідно реєстру» (аркуш справи 13).
У зв'язку з неможливістю викласти всю інформацію у рядку призначення платежу платіжного доручення № 131 від 28.12.2010 року до ДПІ в м. Свердловську Луганської області було направлено реєстр фактичного розрахунку сум податкового боргу з податку на прибуток згідно зазначеного платіжного доручення, що підтверджується листом позивача за № 45/570 від 29.12.2010 року. Вказаний лист із зазначеним реєстром податковий орган отримав 29.12.2000 року за № 21334/01, про що свідчить штамп ДПІ про отримання листа (аркуші справи 14, 15).
28.12.2010 року ДПІ в м. Свердловську Луганської області було прийнято рішення за № 27 про дострокове погашення розстрочених сум, згідно якого сума зарахованої сплати розстроченого податкового боргу з податку на прибуток склала лише 14 672 165,61 грн. (аркуш справи 16-19).
Відповідно до реєстру сума 20 000 000,00 грн. була перерахована зазначеним платіжним дорученням та розподілена на три частини однією з яких сплачено кошти в сумі 18 468 011,17 грн. за рішенням суду від 12.07.2010 року по справі № 3182/10/1270. Однак, зазначена сума коштів не повністю була зарахована згідно з призначенням платежу, про що свідчить рішення ДПІ у м. Свердловську від 28.12.2010 за № 27 про дострокове погашення розстрочених сум (аркуш справи 16-19).
Відповідно до цього рішення відповідач зарахував у сплату розстроченого боргу (за рішенням суду від 12.07.2010 по справі № 3182/10/1270) лише суму 14 672 165,61 грн., з перерахованої суми 18 468 011,17 грн., тобто суму 3 795 845,56 грн. не було зараховано у відповідності з призначенням платежу, не зважаючи на те, що цей борг не є остаточно погашеним.
Тобто, матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що позивачем здійснювався платіж з податку на прибуток підприємства, що підтверджується платіжним дорученням № 131 від 28.12.2010 року на суму 20 000 000,00 грн. (призначення платежу: «Податковий борг з податку на прибуток відповідно до п.45 ст.6 Закону України про Державний бюджет на 2010 рік (протокол № 913/08 від 20.12.2010 року) згідно реєстру») (аркуш справи 13).
Також, представником відповідача в судовому засіданні було підтверджено, що зазначена сума (20 000 000,00 грн.) була лише частково розподілена ДПІ в м. Свердловську у сплату розстроченого боргу (за рішенням суду від 12.07.2010 року по справі № 3182/10/1270 в сумі 14 672 165,61 грн. з перерахованої суми 18 468 011,17 грн., тобто суму 3 795 845,56 грн. не було зараховано відповідачем згідно з призначенням платежу.
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Пунктом 45 ст.6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є, окрім іншого податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток державних вугледобувних підприємств та вугледобувних господарських товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі.
Постановою КМУ від 11.10.2010 року за № 913 був затверджений Порядок використання у 2010 році коштів, передбачених у державному бюджеті для погашення простроченої заборгованості за спожиту в минулих періодах електричну енергію державних вугледобувних підприємств, у тому числі підприємств, які готуються до ліквідації, та вугледобувних господарських товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі.
Пунктом 4 Постанови КМУ від 11.10.2010 року за № 913 передбачено, що вугледобувні підприємства, органи державної податкової служби та енергопостачальні компанії складають та підписують щомісяця до 7 числа наступного періоду акти звіряння заборгованості із зазначенням обсягу заборгованості за спожиту в минулих періодах електричну енергію, податкового боргу з податку на прибуток і податку на додану вартість та подають їх щомісяця до 10 числа Мінвуглепрому.
Мінвуглепром складає протягом двох днів з дня надходження зазначених актів реєстр актів звіряння заборгованості у розрізі вугледобувних підприємств (далі - реєстр), який є підставою для здійснення розподілу бюджетних коштів. У реєстрі зазначаються загальний обсяг заборгованості кожного вугледобувного підприємства за спожиту у минулих періодах електричну енергію, обсяг податкового боргу (окремо з податку на прибуток та податку на додану вартість), обсяг заборгованості, який передбачається погасити. Мінвуглепром подає щомісяця не пізніше 16 числа реєстр Мінпаливенерго, ДПА і Державному казначейству та інформує вугледобувні підприємства про заплановані обсяги погашення заборгованості за спожиту в минулих періодах електричну енергію в межах розпису видатків державного бюджету та джерела її погашення.
Розрахунки проводяться на підставі протоколу про їх організацію. Примірний протокол затверджує Мінвуглепром за погодженням з Державним казначейством та ДПА.
Під час проведення розрахунків у графі платіжного доручення «Призначення платежу» окремо зазначається «відповідно до пункту 45 статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Як визначено п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.
Згідно з п.6 ст.7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного слідує, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податку.
Тобто, на думку суду, сплата позивачем згідно платіжного доручення № 131 від 28.12.2010 року суми 20 000 000,00 грн. із призначенням платежу: «Податковий борг з податку на прибуток відповідно до п.45 ст.6 Закону України про Державний бюджет на 2010 рік (протокол № 913/08 від 20.12.2010 року) згідно реєстру», надіслання відповідачу реєстру фактичного розрахунку сум податкового боргу з податку на прибуток згідно зазначеного платіжного доручення листом за № 45/570 від 29.12.2010 року та прийняття відповідачем рішення від 28.12.2010 року за № 27 було достатньою підставою для зарахування перерахованих коштів в рахунок погашення розстроченого податкового боргу згідно призначення платежу на платіжному документі та відповідному реєстрі.
Судом не приймається до уваги посилання представника відповідача про часткове зарахування коштів в рахунок погашення розстроченого податкового боргу у зв’язку з тим, що відповідний реєстр щодо призначення платежу ним був отриманий лише на наступний день, оскільки це не підтверджено жодним доказом та суперечить матеріалам справи.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області стосовно зарахування грошових коштів, сплачених позивачем за платіжним дорученням не у відповідності із призначенням платежу та обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Свердловську вчинити певні дії, а саме повністю зарахувати суму 18 468 011,17 грн., сплачену платіжним дорученням № 131 від 28.12.2010 року відповідно до призначення платежу в рахунок розстроченого податкового боргу за рішенням суду від 12.07.2010 року по справі № 3182/10/1270, а також внести відповідні зміни до картки особового рахунку платника податків - ДП «Свердловантрацит».
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області стосовно зарахування грошових коштів, сплачених позивачем за платіжними дорученнями № 131 від 28.12.2010 року не у відповідності з призначенням платежу.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області зарахувати перераховані грошові кошти у відповідності з призначенням платежу, зазначеному у платіжному дорученні № 131 від 28.12.2010 року в рахунок розстроченого податкового боргу з податку на прибуток підприємства за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року по справі № 2а-3182/10/1270.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області внести зміни до картки особового рахунку платника податків – Державного підприємства «Свердловантрацит» з урахуванням цього судового рішення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Свердловантрацит» (ід. код 32355669) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 21.03.2011 року.
СуддяА.А. Лагутін