Судове рішення #14087364


Категорія №11.5


ПОСТАНОВА

Іменем України


14 березня 2011 року Справа № 2а-1844/11/1270



           Луганський окружний адміністративний суд  у складі:

судді                                          Кравцової Н.В.,

при секретарі                       Бражник В.І.,

за участю сторін:

представника позивача:          Лаптінової Н.М.,

представника відповідача:          Фролової Н.В.,

представника третьої особи:  не з’явився,


розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство "Луганськвугілля"  про визнання дій незаконними та скасування постанови про зупинення виконавчого провадження ВП № 18610314 від 31.01.2011, -  

                                                                 ВСТАНОВИВ:

02 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до  Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство "Луганськвугілля", у якому позивач просив:

- визнати незаконними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 29.03.2010 № 2а-27451/09/1270 про стягнення заборгованості по страховим внескам з ДП “Луганськвугілля” в розмірі 24019,18 грн. на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську;

- скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 31.01.2011 ВП № 18610314 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 29.03.2010                                № 2а-27451/09/1270 про стягнення заборгованості по страховим внескам з ДП “Луганськвугілля” в розмірі 24019,18 грн. на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 у справі № 2а-27451/09/1270 задоволено позовні вимоги Фонду про стягнення заборгованості по страховим внескам з ДП “Луганськвугілля” у розмірі 24019,18 грн. на користь відділення Фонду.

07.04.2010 відділенням Фонду направлено виконавчий лист від 23.09.2010 у справі № 2а-27451/09/1270 до Ленінського ВДВС для примусового виконання.

22.02.2011 позивач отримав постанову ВП № 18610314 від 31.01.2011 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 29.03.2010 № 2а-27451/09/1270.

Відділення Фонду не погоджується з постановою Ленінського ВДВС про зупинення виконавчого провадження, з огляду на те, що дія Закону України від 23.06.2005 № 2711 “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб’єкти господарської діяльності, перераховані в п.1.3. ст.1 наведеного Закону щодо заборгованості, що виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

Позивач не відноситься до учасників зазначених розрахунків, борг ДП “Луганськвугілля” не відноситься до боргу у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу. Спірний борг виник внаслідок несплати обов’язкових страхових внесків, на які не поширюється податкове законодавство та Закон України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Таким чином, позивач вважає постанову відповідача про зупинення виконавчого провадження такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, про що надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що на виконанні у Ленінському ВДВС перебуває виконавчий лист № 2а-27451/09/1270 про стягнення з ДП “Луганськвугілля” на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську заборгованості в розмірі 24019,18 грн.

На підставі Наказу Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005, від 27.08.2007 та Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованостей у відповідності з вищевказаним Законом України, дію якого продовжено до 01.01.2013, та на підставі п. 15 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 31.01.2011.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, до суду надав письмові пояснення, згідно яких повністю підтримав позицію відповідача та просив у задоволенню позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України “Про виконавче провадження”, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України “Про виконавче провадження”).

Згідно із ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.7 Закону України “Про виконавче провадження” встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2009 року у справі № 2а-27451/09/1270 задоволено позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про стягнення заборгованості по страховим внескам з ДП “Луганськвугілля” в розмірі 24019,18 грн. на користь відділення Фонду.

07.04.2010 позивачем направлено до Ленінського ВДВС виконавчий лист від 29.03.2010 № 2а-27451/09/1270 для примусового виконання, на підставі якого 14.04.2010 відкрито виконавче провадження № 18610314.

31.01.2011 Ленінським ВДВС прийнято постанову ВП № 18610314 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 29.03.2010 у справі № 2а-27451/09/1270 на підставі ст.ст.34, 36 Закону України “Про виконавче провадження”, у зв’язку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Статтею 2 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” визначено, що цей закон регулює відносини, пов’язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб’єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”).

Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб’єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Вищенаведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п.15 ч.1 ст.34 Закону України “Про виконавче провадження” щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб’єктів господарської діяльності, зазначених в п.1.3 ст.1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, а борг ДП “Луганськвугілля” не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, оскільки борг виник через несплату ДП “Луганськвугілля” обов’язкових страхових внесків, на які не поширюються норми Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, а тому віднесення ДП “Луганськвугілля” до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що приписи п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” визначають дві обов’язкові умови, які зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження. Це внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, суб’єктивна ознака, що має місце у межах спірних відносин, та участь зазначеного підприємства у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, об’єктивна умова, яка в свою чергу включає характер та термін виникнення заборгованості.

Недоведеність віднесення заборгованості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, перед позивачем до такої, що погашається за процедурою Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” унеможливлює застосування приписів п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” до спірних правовідносин.

Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування постанови від 31.01.2011 ВП № 18610314 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-27451/09/1270 від 23.09.2010 про стягнення заборгованості зі страхових внесків з ДП “Луганськвугілля” у розмірі 24019,18  грн. на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовна вимога щодо визнання незаконними дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції по зупиненню виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 23.09.2010 № 2а-27451/09/1270 про стягнення заборгованості по страховим внескам з ДП “Луганськвугілля” в розмірі 24019,18 грн. на користь позивача залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії –постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

Під час судового засідання було встановлено, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що до компетенції державного виконавця віднесено зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених діючих законодавством.

Таким чином, суд не вбачає порушень в діях відповідача під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а саме, прийняття постанови про зупинення виконавчого провадження, а тому вимоги позивача  щодо визнання дій відповідача неправомірними є безпідставними.  

Зважаючи на обставини справи, враховуючи положення статті 124 Конституції України щодо обов’язковості до виконання на всій території України судових рішень, ухвалених судами іменем України, суд вважає за необхідне скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 31.01.2011 ВП № 18610314 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 23.09.2010 № 2а-27451/09/1270 про стягнення заборгованості зі страхових внесків з ДП “Луганськвугілля” у розмірі 24019,18 грн. на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об’єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Скасування у судовому порядку постанови про зупинення виконавчого провадження автоматично обумовлює обов’язок відповідача за Законом України “Про виконавче провадження” поновити виконавче провадження з виконання в примусовому порядку виконавчого листа № 2а-27451/09/1270 від 23.09.2010 та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 10 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 березня 2011 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                            П О С Т А Н О В И В:

          Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство "Луганськвугілля"  про визнання дій незаконними та скасування постанови про зупинення виконавчого провадження ВП № 18610314 від 31.01.2011 задовольнити частково.        

          Скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 31 січня 2011 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 18610314 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-27451/09/1270 про стягнення з ДП “Луганськвугілля” на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в  м. Луганську заборгованості у сумі 24019,18 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

          Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18 березня 2011 року.

     


           СуддяН.В. Кравцова


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація