Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2390/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Платоновій О.М.
ативного суду адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства
«Перший Український Міжнародний банк»
до відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного
управління юстиції
про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, визнання протиправної та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, зобов’язання відповідача прийняти відповідне рішення щодо відновлення виконавчого провадження, зобов’язання відповідача надати відповідь на запит про надання інформації
за участю:
від позивача: Маштакова С.А., за дов. від 17 лютого 2011р.
від відповідача: не з’явився
Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» звернулося до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, про визнання протиправної та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, про зобов’язання відповідача прийняти відповідне рішення щодо відновлення виконавчого провадження, про зобов’язання відповідача надати відповідь на запит про надання інформації.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем безпідставно винесено постанову від 22 листопада 2010 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки авансування витрат на проведення виконавчих дій є правом, а не обов’язком стягувача. В судовому засіданні позивач надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідачем були надані заперечення від 25 лютого 2011 року № 5701 із викладеною в них незгодою із заявленими позивачем вимогами. У судове засідання відповідач не з’явився, просив розглянути позов без нього та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
17 червня 2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на транспортний засіб марки CHEVROLET, модель LACETTI NF 196, що належить на праві власності ОСОБА_3 та місце стоянки якого, згідно із договором застави: АДРЕСА_1 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» у сумі 15502,95 доларів США.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
27 липня 2010 року головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції І.Ю. Смирновою було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 20429420 з виконання виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_2 № 4658 від 17 червня 2010 року про звернення стягнення на транспортний засіб, який належить на праві власності ОСОБА_3
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації.
Листом від 08 листопада 2010 року № 36409 головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції І.Ю. Смирновою було запропоновано стягувачеві авансувати витрати на організацію та проведення виконавчих дій, оскільки станом на 08 листопада 2010 року державному виконавцю не відомо місцезнаходження транспортного засобу, на яке необхідно звернути стягнення (арк. справи 9).
Представник відповідача повідомив, що відповідно до статей 42, 48 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до Закону.
Отримавши лист державного виконавця, представник позивача С.А. Маштаков на адресу відповідача надіслав запит від 22 листопада 2010 року № 23/542 про надання інформації щодо проведення конкретних виконавчих дій з часу відкриття виконавчого провадження для того, щоб прийняти рішення про авансування витрат на розшук транспортного засобу боржника (арк. справи 10). Рекомендований лист представника був отриманий 30 листопада 2010 року уповноваженим Дудка, про що свідчить поштове повідомлення (арк. справи 11).
27 січня 2011 року представнику банка у відділі державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції було вручено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22 листопада 2010 року по виконавчому провадженню № 20429420, підставою якої була відсутність авансування витрат з боку стягувача на проведення виконавчих дій.
Як вказує представник банка у позовній заяві, 27 січня 2011 року він отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22 листопада 2010 року.
Відповідач у запереченнях від 25 лютого 2011 року № 5701 зазначає, що 27 січня 2011 року постанова від 22 листопада 2010 року була отримана представником ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» Маштаковим С.А. нарочно тому, що була усна домовленість про отримання оригіналів виконавчих документів нарочно з боку представників банка. Однак, у відповідності до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Крім того, відповідачем до заперечень надано постанову про затримання автотранспортних засобів боржника від 29 вересня 2010 року, копію якої направлено боржнику, ВДАІ та 4 роті ДПС для виконання, акт від 04 серпня 2010 року про те, що за адресою, вказаною у виконавчому документі, автомобіль боржника не виявлено, а також акт від 02 листопада 2010 року про те, що станом на 02 листопада 2010 року постанова про затримання автотранспортного засобу боржника не виконується працівниками ДАІ та 4 роти ДПС.
Відповідно до статті 1,2 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Правовою основою діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
У своїй діяльності відділ державної виконавчої служби керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України і Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
За приписами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», основним завданням відділу є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Згідно з статтею 20 зазначеного Законув виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Даних про місце проживання або роботи боржника державним виконавцем не надано, в матеріалах справи наявний лише акт від 04 серпня 2010 року про те, що за адресою, вказаною у виконавчому документі, автомобіль боржника не виявлено.
Відповідно статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
У разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання, перебування, місцезнаходженням стягувача. Розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює Державна виконавча служба. Постанова про розшук обов'язкова до виконання.
Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані з розшуком громадянина-боржника, дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з розшуком боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону. В цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.
Не звернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також постанова державного виконавця про відмову у розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду у 10-денний строк.
Щодо зобов’язання стягувача авансувати витрати на проведення виконавчих дій, суд зазначає наступне. Пунктом 4 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Статтею 48 вищевказаного Закону дійсно передбачено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Однак дана норма Закону не носить імперативний характер, тобто, Закон не зобов’язує стягувача авансувати витрати на проведення розшуку боржника або його майна.
Крім того, судом встановлено, що відповідач виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, не дочекавшись відповіді позивача на пропозицію відділу державної виконавчої служби та надавши йому замало часу для поштового перебігу надання такої відповіді на лист-пропозицію від 08 листопада 2010 року.
З огляду на вищенаведене, на підставі положень статті 19 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, про визнання протиправної та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, про зобов’язання відповідача прийняти відповідне рішення щодо відновлення виконавчого провадження, про зобов’язання відповідача надати відповідь на запит про надання інформації - задовольнити.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 березня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.