Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/128/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зінченка О.В.
при секретарі Важинській Т.В.
з участю представників:
позивача: Еллі В.В.,
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект» про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій у розмірі 145 913,70 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області (далі – позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект» (далі – відповідач) про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій у розмірі 145 913,70 грн.
Правовою підставою стягнення під час розгляду справи позивач вважає норми Закону України “Про ціни і ціноутворення”, Постанови Кабінету Міністрів України “Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами” від 13.12.2000 року № 1819. Зазначив, що за результатами проведеної перевірки заступником начальника інспекції у відповідності з “Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами” прийнято рішення від 15 вересня 2010 року № 346 про застосування економічних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект» за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 145913,70 грн., яке було відправлено відповідачеві рекомендованим листом від 22 вересня 2010 року для виконання в 10 денний термін шляхом самостійного перерахування суми застосованих економічних санкцій. Однак, позивач у встановлений термін застосовані санкції не сплатив.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав. Письмових заперечень проти адміністративного позову до суду не надіслав.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Таким урядовим органом контролю є Державна інспекція з контролю за цінами, яка діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.п. 1, 2 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819).
У відповідності до п. 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення. Керівники територіальних органів призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром економіки.
Таким чином, позивач - Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області є суб’єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах здійснює повноваження з контролю за цінами, наданими їй вищенаведеними нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 15 вересня 2010 року № 346 до відповідача застосовані економічні санкції у розмірі 145913,70 грн. (у тому числі безпідставно отримана сума виручки – 48637,90 грн., штраф – 97275,80 грн.) за порушення вимог ст.ст. 7, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів», наказу Міністерства економіки України від 07.03.2007 року № 67 «Про затвердження Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів», зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.03.07р. за № 222/13489, (а.с.4).
Як вбачається із зазначеного рішення, воно прийняте позивачем на підставі акту перевірки від 08 вересня 2010 року № 536, яким установлені вищевказані порушення.
Також, на адресу відповідача позивачем направлена претензія від 15.09.2009 року № 05-04/346-346, в якій також зазначений розмір економічних санкцій 145913,70 грн. та роз’яснений порядок перерахування даної суми до бюджету (а.с. 5).
Згідно зі ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду. Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Також аналогічні положення містяться у п. 1.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.01 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за № 1047/6238.
Відповідно до п. 1.4 цієї Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Відповідно до п. 1.6 зазначеної Інструкції необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами. Зазначені в рішеннях суми перераховуються суб'єктами підприємницької діяльності - порушниками за належністю самостійно, а в разі неподання установам банків платіжних документів зазначені суми стягуються відповідно до вимог законодавства.
Згідно з п. 3.1 цієї Інструкції Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Відповідач отримав вищевказані рішення про застосування економічних санкцій та претензію 23 вересня 2010, що підтверджується поштовим повідомленням. Будь-які докази щодо оскарження відповідачем рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 15 вересня 2010 року № 346в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект» про стягнення суми економічних санкцій підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект» про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій у розмірі 145 913,70 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Микитреактивпроект» (84625, Донецька область, м. Горлівка, вул. Щетиніна, 46) на користь Державного бюджету (д/р № 31115106700021 в УДК Центрально-Міського району м.Макіївки Донецької області, одержувач – УДК Центрально-Міського м.Макіївки, код ЄДРПОУ 34686448, банк одержувача – ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код надходжень за бюджетною класифікацією - 21081100) економічні санкції у розмірі 145 913 (сто сорок п’ять тисяч дев’ятсот тринадцять) грн. 70 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 10 лютого 2011 року в присутності сторін.
Повний текст постанови складений 14 лютого 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зінченко О.В.